Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16334/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16334/24 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., повний текст судового рішення складено 17.10.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/16334/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В : 27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 25.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.04.2017, виплаченої 25.04.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №420/18231/21; - зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 25.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.04.2017, виплаченої 25.04.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №420/18231/21. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з порушенням Національним університетом оборони України строків виплати індексації грошового забезпечення, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів. Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що немає підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/16334/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що з огляду на несвоєчасну виплату Національним університетом оборони України індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 набув право на отримання компенсації втрати частини доходів. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Національним університетом оборони України подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям у нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги Національний університет оборони України зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Також, відповідач зауважує, що індексацію грошового забезпечення виплачено на виконання судових рішень у справах №420/3686/20, №420/18231/21, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання компенсації втрати частини доходів. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що військову службу ОСОБА_1 проходив у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 02.04.2017 №69 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.04.2017. Натомість, при виключенні зі списків особового складу позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №420/3686/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.04.2017 включно. Зобов`язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.04.2017 включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №420/3686/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 без змін. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №420/3686/20 набрало законної сили. 05.04.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №420/3686/20 Національним університетом оборони України перераховано на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 16892грн. 73коп. У зв`язку з тим, що індексацію грошового забезпечення Національним університетом оборони України розраховано без урахування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №420/18231/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо застосування жовтня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 02.04.2017 включно. Зобов`язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.04.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №420/18231/21 апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 - без змін. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №420/18231/21 набрало законної сили. 25.04.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №420/18231/21 Національним університетом оборони України виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 26305грн. 39коп. Уважаючи, що під час виплати індексації грошового забезпечення Національний університет оборони України повинен був виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строк їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 19.10.2000 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III. Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці». Так, основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до п.2.2 рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Отже, індексація заробітної плати, а в розглядуваному випадку грошового забезпечення військовослужбовця, є його складовою частиною, а тому в разі несвоєчасної виплати сум індексації грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, який є обов`язковим для врахування під час розгляду даної справи. Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави уважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Згідно із фактичними обставинами справи, індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 . Національним університетом оборони України виплачено лише на виконання судових рішень у справах №420/3686/20, №420/18231/21, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку. Отже, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням Національним університетом оборони України строків виплати індексації грошового забезпечення. Такі висновки суду апеляційної інстанції кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо необхідності задоволення досліджуваної позовної вимоги ОСОБА_2 . При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що індексація грошового забезпечення Національним університетом оборони України не нараховувалась, а виплачено на виконання судових рішень, оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23). Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Стосовно доводу скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів зазначає таке. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Приписи статті 122 КАС України є бланкетними, а тому строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами. У розглядуваній справі, оскільки предметом спору є право на суми, які належать виплаті при звільненні, такою бланкетною нормою є приписи статті 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення до суду щодо стягнення зазначених сум. Отже, досліджувані правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24год 00 хв. 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався). У спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Згідно фактичних обставин справи, згідно судових рішень у справах №420/3686/20, №420/18231/21 у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Згідно із приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення. Як установлено судом апеляційної інстанції, індексацію грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/3686/20 відповідачем виплачено 05.04.2021, тобто в період дії редакції ст.233 КЗпП України, яка не обмежувала будь-яким строком право на звернення до суду з позовом. Індексацію грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/18231/21 відповідачем виплачено 25.04.2024, тобто в період дії редакції ст.233 КЗпП України, яка обмежувала право на звернення до суду тримісячним строком з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Колегією суддів установлено, що даний позов до суду першої інстанції позивачем по пошті скеровано 27.05.2024, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення свого права. За таких підстав апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Установлені вище судом апеляційної інстанції фактичні обставини та зроблені висновки у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національного університету оборони України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №420/16334/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький