Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/133/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" липня 2025 р. Справа №907/133/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий - суддя О.В. Зварич судді Н.М. Кравчук О.С. Скрипчук, секретар судового засідання Р.А. Пишна, розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" б/н від 19.05.2025 року (вх. № 01-05/1502/25 від 19.05.2025 року) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року про закриття провадження у справі № 907/133/25 за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі АТ "Українська залізниця") до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) про скасування державної реєстрації земельної ділянки, учасники справи: не з`явились ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 05.02.2025 року АТ "Українська залізниця" звернулось Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані обставинами щодо наявності нескасованої державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2123684500:01:002:0016 у Державному земельному кадастрі, що порушує права Акціонерного товариства "Українська залізниця", оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 року у справі №907/133/25 залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Короткий зміст клопотання про закриття провадження у справі 01.04.2025 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до суду першої інстанції із клопотанням б/н від 01.04.2025 року (вх.№02.3.1-02/3105/25 від 01.04.2025 року) про закриття провадження у справі №907/133/25. Клопотання обґрунтовано тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах заявник реалізує наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Просить закрити провадження у справі №907/133/25. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року у справі №907/133/25 закрито провадження у справі №907/133/25. Ухвала суду мотивована тим, що відповідач у спірних правовідносинах діє саме як суб`єкт владних повноважень, а спір, що виник між сторонами у справі, підлягає розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а захисту права власності на земельну ділянку у передбачений законом спосіб. Вважає, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за державою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку є приватно-правовою. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року у справі №907/133/25 та ухвалити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Зокрема зазначає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах відповідач реалізує наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року у справі №907/133/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили. З`ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи № 907/133/25, суд встановив таке. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.07.2025 року об 11 год. 30 хв. 24.06.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника суду. 27.06.2025 року ухвалу від 20.06.2025 року відправлено третій особі на адресу, зазначену в апеляційній скарзі. 05.07.2025 року вказану ухвалу вручено третій особі, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» у повідомленні про вручення поштового відправлення 0601164138821. Вищенаведеним підтверджується, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №907/133/25. Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Так, у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18. Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Відповідно до частини 1, 2 статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Згідно з пунктом 1 вказаної постанови Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 року у справі № 480/749/23 зазначив: «Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Зміст вищенаведених норм також засвідчує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 року у справі № 802/1840/18-а зазначив, що дії щодо державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є суб`єктом владних повноважень, на якого в особі державного кадастрового реєстратора покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок у визначених законом випадках. Відповідно до з`ясованих судом першої інстанції обставин цієї справи, фактичного спору про речове право між сторонами не виникло, а позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123684500:01:002:0016 площею 0,3003 га стосується саме виконання відповідачем владних повноважень, на якого безпосередньо покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок. Судом першої інстанції врахововано, що у цій справі вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є самостійною вимогою. Спір про право у цьому випадку відсутній, оскільки вже вирішений Рахівським районним судом Закарпатської області при розгляді справи № 305/1854/19. Предмет спору у справі, яка розглядається, не стосується приватноправових відносин, так як прийняття рішення стосовно державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку. Отже, враховуючи усе вищеописане, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права та із з`ясуванням усіх обставин справи. Доводи скаржника не спростовують висновків, наведених в ухвалі місцевого господарського суду. Апеляційний господарський суд, зважаючи на встановлені обставини та проаналізувавши норми процесуального закону і правові позиції Верховного Суду, вважає правильним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі №907/133/25 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року у справі №907/133/25. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з`ясованих обставин, що мають значення для справи та норм процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, відтак її необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" б/н від 19.05.2025 року (вх. № 01-05/1502/25 від 19.05.2025 року) залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2025 року у справі №907/133/25 - без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя Н.М. Кравчук Суддя О.С. Скрипчук