Постанова 4821 № 711/9782/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/923/25Головуючий по 1 інстанції Справа №711/9782/24 Категорія: 305010000 Булгакова Г. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В., за участю секретаря Костенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції РФ про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вся територія Донецького району, до складу якого входить і м. Донецьк, з 07.04.2014 знаходиться під окупацією Російської Федерації. Через окупацію міста вона зазнала обмежень у доступі до води, газу, світла, медицини, була позбавлена будь-якого зв`язку, у зв`язку з чим була вимушена покинути свій дім та, ризикуючи життям, під загрозою смерті, виїхати до м. Черкаси. Протягом всього часу окупації вона кожного дня зазнає душевних страждань, оскільки не може повернутись додому, побачити своїх рідних, які залишились в окупації та не можуть виїхати. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України було порушено низку її прав, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, зокрема, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Крім цього, умови, в яких вона проживає зараз не дають можливості налагодити звичний для неї спосіб життя. Втративши можливість мирно проживати на рідній землі, можливість спілкуватися з близькими людьми вона відчуває розчарування, безсилля та безпорадність, що також завдає їй моральну шкоду. Враховуючи характер та обсяг завданих їй страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, вважала достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 1 538 246,50 грн, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 35 000,00 євро. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн. Стягнуто з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 2 952,71 грн. Ухвалюючи рішення, суд виснував про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці порушенням її особистих конституційних прав внаслідок неправомірних дій держави Російська Федерація. Визначаючи розмір моральної шкоди, районний суд врахував триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у її житті (вимушений переїзд на постійне проживання до м. Черкаси та набуття статусу внутрішньо переміщеної особи), глибину фізичних та душевних страждань внаслідок ведення бойових дій з ураженням цивільних об`єктів, порушення нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, визнав необхідною й достатньою компенсацією для позивача розмір відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду в частині незадоволених позовних вимог є безпідставним, необгрунтованим, та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Вказуючи також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву та стягнути з держави Російської Федерації на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 35 000,00 євро, що складає еквівалент 1 538 246, 50 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що суддя районного суду, ухвалюючи рішення, зайняв сторону не громадянина України, не держави Україна, а став на сторону ворога Російської Федерації, звільнивши її від відповідальності та створивши дуже поганий приклад неповаги до Батьківщини та її громадян під час війни. Також скаржник наводить перелік своїх припущень щодо позиції особи судді відносно наслідків російської агресії. Вважає, що судді апеляційного суду, як громадяни України та суб`єкти, які символізують справедливість та законодавство держави, всебічно, повно та об`єктивно розглянуть всі доводи, викладені у позовній заяві. Також скаржниця підтверджує свою позицію посиланням на судові рішення районних та апеляційних судів із означенням номерів справ. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, з 09.11.1994 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 14.07.2022 № 7101-5001874611 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 визнана внутрішньо переміщеною особою, фактичним місцем проживанням якої є АДРЕСА_2 . (а.с. 18) Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування ч.3 ст. 82 ЦПК України), що Російська Федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні. 02 березня 2022 року збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей. 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX). Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН. Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права. Подібні правові висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22). Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як передбачено частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб. За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії РФ та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується Російською Федерацією (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі 635/6172/17). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди. Аргументи скаржника про те, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд не з`ясував усі доводи щодо обґрунтування завданої їй моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки суд з`ясував чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які настали для позивача у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, характер і обсяг страждань, яких вона зазнала, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Зокрема, районний суд вірно врахував триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у її житті і обгрунтовано вказав, що, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, необхідною й достатньою компенсацією для позивачки є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 300 000,00 грн. Крім того, суд під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок Російської Федерації внаслідок збройної агресії проти України, з метою виконання положень частини 4 статті 263 ЦПК України, вірно врахував висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладений у постанові від 10.02.2025 у справі № 524/1252/23. Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на доведення факту заподіяння їй моральної шкоди у більшому розмірі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та суб`єктивній оцінці позиції судді районного суду. Більш того, районний суд вірно обгрунтував можливість стягнення моральної шкоди виключно у національній валюті. ЦК України чи іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в іноземній валюті, в тому числі і в євро. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 липня 2025 року. Судді: :