Постанова 4824 № 761/21508/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11241/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2025 року місто Київ справа № 761/21508/13-ц Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , яка є також правонаступником ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2013 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 251586,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року складає 2 010 927,58 грн. та складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 36 486,90 доларів США (еквівалент у гривнях становить 291 639,79 грн.); заборгованості по кредиту - 110 767,13 доларів США (еквівалент у гривнях дорівнює 885 361,79 грн.); заборгованості по відсотках - 87 510,22 доларів США (еквівалент у гривнях становить 699 469,19 грн.); пені - 16 821,83 доларів США (еквівалент у гривнях дорівнює 134 456,93 грн.). В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №06/2342к-07, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на суму 160 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 07 червня 2027 року, з процентною ставкою у розмірі 12,5% річних. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 , 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 укладено договори поруки №06/2342дп-01-07 та №06/2342дп-02-07, відповідно до умов яких поручителі, як солідарні боржники, зобов`язалися перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком відповідачу ОСОБА_3 у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в повному обсязі. Позивач свої зобов`язання за умовами кредитного договору виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_3 , як позичальник, порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість в розмірі 251 586,08 дол. США, що еквівалентно 2 010 927,58 грн. Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплатили, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з них в солідарному поряду вищевказаної заборгованості та понесених по справі судових витрат. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києвавід 15 листопада 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в сумі 2 010 927 грн., що складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 291 639,79 грн.; заборгованості по кредиту - 885 361,79 грн.; заборгованості по відсотках - 699 469,19 грн.; пені - 134 456,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В червні 2018 року ОСОБА_3 подав заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року. Ухвалою Шевченківського районного суду містаКиєва від 23 листопада 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду містаКиєва від 15 листопада 2013 року залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року змінено в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору від 08 червня 2007 року №06/2342к-07 у сумі 2 010 927,00 грн, що складається з простроченої заборгованості по кредиту - 291 639,79 грн; заборгованості по кредиту - 885 361,79 грн; заборгованості по відсотках - 699 469,19 грн; пені - 134 456,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року до участі в справі залучено правонаступника боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов`язків якого є ОСОБА_1 , задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2015 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов`язків, якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість по Кредитному договору №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в сумі 1 876 470,60 грн, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 291 639,79 грн; заборгованості по кредиту - 885 361,79 грн; заборгованості по відсотках - 699 469,19 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов`язків, якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 на корить ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по Кредитному договору № 06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в сумі 1 876 470,60 грн, що складається з простроченої заборгованості по кредиту - 291 639,79 грн; заборгованості по кредиту - 885 361,79 грн; заборгованості по відсотках - 699 469,19 грн. Вирішено питання про судовий збір. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 . Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5161,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн. Постановою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в частині стягнення з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в розмірі 50000 грн. залишено без змін. Ухвалою Шевченківського районного суду містаКиєва від 03 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києвавід 15 листопада 2013 року залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15 листопада 2013 року, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що 06 квітня 2009 року банк звернувся до ОСОБА_3 із вимогою №06/1558 щодо порушення умов кредитного договору, де зазначив що станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за кредитним договором становить 151 727,59 доларів США. Вказану вимогу ОСОБА_3 отримав 27 квітня 2009 року. Вважає, що банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту. Вказував, що так як ОСОБА_3 не було виконано умов даної вимоги, 28 травня 2009 року (тридцять перший день з моменту отримання вимоги № 06/1558 від 06 квітня 2009 року) змінився строк погашення кредиту (строк основного зобов`язання), який вказаний у пункті 1.1 кредитного договору, а саме кінцева дата погашення кредиту є 28 травня 2009 року. Зазначав, що кредитор мав протягом шести місяців (до 28 листопада 2009 року) пред`явити вимогу до поручителя (відповідно до вимог частини 4 статті 559 ЦК України). Вказував, що лише 12 жовтня 2010 року банк звернувся з вимогами до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо порушення умов кредитного договору. У даних вимогах кредитор вказав, що станом на дату цієї вимоги (цих вимог) розмір заборгованості позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за Кредитним договором становить 147 254,03 доларів США. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник АТ Універсал Банк» в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №06/2342к-07, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на суму 160000 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 07 червня 2027 року, з процентною ставкою у розмірі 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 , 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 укладено окремі самостійні договори поруки №06/2342дп-01-07 та №06/2342дп-02-07, відповідно до умов яких поручителі, як солідарні боржники, зобов'язалися перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком відповідачу ОСОБА_3 у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в повному обсязі. Також встановлено, що позивач свої обов'язки згідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі, натомість відповідач ОСОБА_3 , як позичальник, порушив свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість в розмірі 251 586,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року складає 2 010 927,58 грн., та складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 36 486,90 доларів США (еквівалент у гривнях становить 291 639,79 грн.); заборгованості по кредиту - 110 767,13 доларів США (еквівалент у гривнях дорівнює 885 361,79 грн.); заборгованості по відсотках - 87 510,22 доларів США (еквівалент у гривнях становить 699 469,19 грн.); пені - 16 821,83 доларів США (еквівалент у гривнях дорівнює 134 456,93 грн.). Стягуючи солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року у сумі 2 010 927 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що зобов'язання за кредитним договором №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року боржником не виконано належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком. Враховуючи, що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було укладено договори поруки, відповідачі повинні відповідати перед банком як солідарні боржники. Однак, з такими висновками суду першої інстанції в частині заявлених вимог до ОСОБА_1 колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 оскаржується рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 рокув частині позовних вимог заявлених до неї, як поручителя. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що одним із видів акцесорного зобов`язання є порука. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Згідно із частиною першою ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, про що зазначено у частині другій ст. 554 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №2-1268/11зазначено, що припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора. Відповідно до частини першої ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251, 252 ЦК України). Умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої ст.559 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №2-1268/11. З аналізу частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі №200/15135/14-ц. Строк, передбачений частиною четвертою ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Такі висновки Верховний Суд України виклав у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11. Тобто ні норма ст.257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої ст.258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі №202/781/14-ц. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ст.89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.12 договору поруки №06/2342дп-01-07 від 08 червня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», а потім АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дати договору) і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором (т.1, а.с.13). Отже, у договорі не встановлено строк припинення поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої ст.559 ЦК України про припинення поруки. 06 квітня 2009 року банк направив на адресу ОСОБА_3 вимогу №06/1558 щодо порушення умов кредитного договору, в якій зазначив, що станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за Кредитним договором становить 151 727,59 доларів США. У вимозі також було зазначено, що приймаючи до уваги зазначений строк невиконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ВАТ «Універсал Банк» вимагає від позичальника сплатити протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Вказану вимогу №06/1558 від 06 квітня 2009 року ОСОБА_3 було отримано 27 квітня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.202-203). Таким чином, банк надіславши боржнику ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором змінив строк дії договору. Оскільки ОСОБА_3 не було виконано умов даної вимоги, а тому 28 травня 2009 року (тридцять перший день з моменту отримання вимоги №06/1558 від 06 квітня 2009 року) змінився кінцевий строк погашення кредиту (строк основного зобов`язання), який вказаний у пункті 1.1 кредитного договору, а саме дата погашення кредиту змінилася на 28 травня 2009 року. З огляду на викладене, кредитор мав протягом шести місяців (до 28 листопада 2009 року) пред`явити вимогу до поручителя (відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України). 12 жовтня 2010 року банк звернувся з вимогою до ОСОБА_1 щодо порушення умов кредитного договору, незважаючи, на те, що обов`язок погашення кредиту настав достроково у повному обсязі через 30 днів після вимоги від 06 квітня 2009 року. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що в 2011 році ПАТ «Універсал Банк» звертався до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. З даним позовом позивач звернувся до суду 16 серпня 2013 року. Отже, позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, зокрема, до ОСОБА_1 поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом порука за договором поруки №06/2342дп-01-07 від 08 червня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», а потім АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 припинилась. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, а відтак рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуваню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Згідно з ч.ч.1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5161,50 грн. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Універсал Банк» витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн. Положеннями статті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої -четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано копії: договору про надання правової допомоги від 21 травня 2024 року, укладеного між АО «Дія Закону» та ОСОБА_1 ; рахунку-фактури №21-05-01/24 від 21 травня 2014 року на суму 16000 грн., що включає в себе: правовий аналіз матеріалів справи та рішення (4000 грн.); підготовка та подання апеляційної скарги (6000 грн.); участь орієнтовно у 2 судових засіданнях (6000 грн.). Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 13000 грн. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду не висловив заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу. Таким чином, беручи до уваги обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, участь адвоката у одному судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 13000 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: місто Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5161 грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року. Головуючий: Судді: