Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/10006/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2872/25 Справа № 201/10006/24 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмітрієв Сергій Русланович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року в цивільній справі номер 201/10006/24 за позовом ОСОБА_1 до Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Перша Бердянська державна нотаріальна контора, про скасування арешту, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Перша Бердянська державна нотаріальна контора, про скасування арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державної реєстрації іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 31.05.2004 року нерухоме майно позивача, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває під арештом. Підставою обтяження вказано: реєстраційний номер обтяження 2042203. Зареєстровано 03.06.2005 року за номером 2042209, реєстратором є Бердянська державна нотаріальна контора, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Грецька,

31. Підстава обтяження - постанова АА737102, 03.03.2004 року, виконавча служба м. Бердянська, об`єкт обтяження не визначено, все майно. Квартира набута на підставі договору дарування №972 від 15.08.2018 року від дарувальника ОСОБА_2 . Про наявність обтяження позивач дізнався 31.05.2024 року від нотаріуса, коли хотів розпорядитися майном. Жодного документу від державної виконавчої служби він не отримував. Отже, під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника, який досі не скасовано, чим порушене право позивача на розпорядження власністю. На його звернення до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту отримано відповідь від 07.06.2024 року про те, що стосовно ОСОБА_1 в будь-якому органі державної виконавчої служби Запорізької області відсутні відкриті та закриті виконавчі провадження. Автоматизована система виконавчих проваджень запроваджена з 05.01.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 «Про затвердження положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень». Територію Бердянського району та міста Бердянська Запорізької області внесено до Тимчасово окупованих територій України згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реорганізації тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, з метою недопущення несанкційного доступу до інформації, що міститься в автоматичній системі виконавчого провадження, її функціонування призупинено. Відповідно до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби від 05.07.1999 року №470/7 (чинної на той час) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. У зв`язку з чим унеможливлюється витребування будь-якої інформації. На думку позивача, оскільки виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого Законом, тому арешт має бути скасований державним виконавцем. Позивач просив суд скасувати арешт на майно, накладений на підставі постанови виконавчої служби м. Бердянська Запорізької області серії АА номер 737102 від 03.03.2004 року, реєстраційний номер обтяження 2042209, на (невизначене) все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Перша Бердянська державна нотаріальна контора, про скасування арешту відмовлено. Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмітрієв С.Р., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 05.12.2024 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати арешт майна позивача, стягнути з відповідача судовий збір. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що саме позивач є власником нерухомого майна, оскарження будь-якого порушення порядку накладення арешту на майно не є можливим, оскільки до 31.05.2024 року про накладення арешту на майно не було відомо, виконавче провадження на цей час відсутнє. Вимоги ст. 447 ЦПК України та порядок оскарження, передбачений розділом VII ЦПК України взагалі не мають відношення до позову, оскільки невідомо про факт наявності судового рішення та оспорювання визнання права власності, яке визначено відповідно до договору дарування №972 від 15.08.2018 року, застосував Закон України «Про виконавче провадження» чинний на цей час, a не на час накладення арешту, відповідно строку проведення виконавчого провадження та порядку зняття арешту на майно. Твердження суду про те, що «... позивач не надав жодних доказів того, стосовно кого винесена ця постанова його чи попереднього власника. Позивачем також не вказано, чи вживав він заходи щодо з`ясування цього питання. Із клопотаннями до суду про витребування доказів не звертався» не відповідає матеріалам справи. До матеріалів справи долучено «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державної реєстрації іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна», відповідно до якої «Адреса об`єкта АДРЕСА_1 , Тип речового права право власності, Розмір частки 1, Власник: ОСОБА_1 . Тип обтяження арешт (архівний запис), Об`єкт обтяження не визначено, все майно». Тому, на думку позивача, це питання є цілком з`ясованим та в наданні суду клопотання з цього приводу не мало підстав. Відомості про стягувача та суму стягнення за вказаним виконавчим провадженням встановити не є можливим, з цих підстав позивач визнав відповідачем Бердянський відділ державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки саме цією державною установою не виконано обов`язок щодо зняття арешту з майна боржника, який повинно було бути виконано відповідно до вимог ст. 49 Закон України «Про виконавче провадження» №606- ХІV від 21.04.1999 року, тобто арешт на майно існує по цей час саме з вини вказаної державної установи. При цьому, арешт на все майно позивача не визначене) було накладено на позивача, a право власності зазначеного нерухомого майна набуто лише 15.08.2018 року. Позивач вважає, що ним правомірно визначено відповідача, якого суд визнав неналежним не визначивши належного, оскільки визначити іншого відповідача на цей час не є можливим. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дмітрієв С.Р. подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі (а.с. 106, 107, 108, 109, 111). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державної реєстрації іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 31.05.2004 нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13). Квартира набута на підставі договору дарування №972 від 15.08.2018 від дарувальника ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за номером 972, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О. Квартира перебуває під обтяженням - арештом. Підставою обтяження вказано: реєстраційний номер обтяження 2042203. Зареєстровано 03.06.2005 року за номером 2042209, реєстратором є Бердянська державна нотаріальна контора, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Грецька,

31. Підстава обтяження - постанова АА737102, 03.03.2004 року, Виконавча служба м. Бердянська об`єкт обтяження не визначено, все майно. На звернення позивача до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту отримано відповідь від 07.06.2024 року про те, що статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положенням про автоматизовану систему виконавчих проваджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, а саме, п. 2 розділу 1 передбачено, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - є архівна складова Системи, яка існувала до 05.01.2017 року. Щодо ОСОБА_1 в будь-якому органі державної виконавчої служби Запорізької області відсутні відкриті та закриті виконавчі провадження. Автоматизована система виконавчих проваджень запроваджена з 05.01.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 «Про затвердження положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень». При цьому, до 05.01.2017 року відомості та дії щодо виконавчих проваджень здійснювались за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який запроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України №4315 від 20.05.2003 року «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», що набрало чинності з 01.06.2003 і втратило чинність 05.01.2017 року. Відомості щодо арешту майна внесено за паперовими носіями наявності обтяжень. Перевіркою Системи не виявлено інформації щодо виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на майно боржника та внесено вказане обтяження до відповідного державного реєстру. Територію Бердянського району та міста Бердянська Запорізької області внесено до Тимчасово окупованих територій України згідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені Наказом Міністерства з питань реорганізації тимчасово окупованих Територій України від 22.12.2022 року №309, з метою недопущення несанкційного доступу до інформації, що міститься в автоматичній системі виконавчого провадження, її функціонування призупинено. Відповідно до наказів Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 13.03.2022 року працівникам встановлено простій в роботі до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій для працівників. Відповідно до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби від 05.07.1999 року №470/7 (чинної на той час) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. У зв`язку з чим унеможливлюється витребування будь-якої інформації (а.с. 14). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пред`явлення вимог до неналежного відповідача. Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає правильним з огляду на наступне. За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. За приписами пункту 5 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21 квітня 1999 року (чинного на момент накладення арешту на майно) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (чинного на момент вирішення питання про звільнення майна з-під арешту), згідно якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого виду судочинства (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц). У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 викладено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, Верховного Суду, викладений у постанові від 29.06.2023 у справі №208/9810/21). Згідно з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв». В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державної реєстрації іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 31.05.2004 нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира набута на підставі договору дарування №972 від 15.08.2018 від дарувальника ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за номером 972, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О. Квартира перебуває під обтяженням - арештом. Підставою обтяження вказано: реєстраційний номер обтяження 2042203 Зареєстровано 03.06.2005 року за номером 2042209, реєстратором є Бердянська державна нотаріальна контора, 71112, Запорізька область,м. Бердянськ, вул. Грецька,

31. Підстава обтяження - постанова АА737102, 03.03.2004 року, Виконавча служба м. Бердянська об`єкт обтяження не визначено, все майно. З листа від 07.06.2024 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту вбачається, що статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положенням про автоматизовану систему виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, а саме, п. 2 розділу 1 передбачено, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - є архівна складова Системи, яка існувала до 05.01.2017 року. Щодо ОСОБА_1 в будь-якому органі державної виконавчої служби Запорізької області відсутні відкриті та закриті виконавчі провадження. Автоматизована система виконавчих проваджень запроваджена з 05.01.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 «Про затвердження положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень». При цьому, до 05.01.2017 року відомості та дії щодо виконавчих проваджень здійснювались за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який запроваджено відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №4315 від 20.05.2003 року «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», що набрало чинності з 01.06.2003 і втратило чинність 05.01.2017 року. Відомості щодо арешту майна внесено за паперовими носіями наявності обтяжень. Превіркою Системи не виявлено інформації щодо виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на майно боржника та внесено вказане обтяження до відповідного державного реєстру. Територію Бердянського району та міста Бердянська Запорізької області внесено до тимчасово окупованих територій України згідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені Наказом Міністерства з питань реорганізації тимчасово окупованих Територій України від 22.12.2022 року №309, з метою недопущення несанкційного доступу до інформації, що міститься в автоматичній системі виконавчого провадження, її функціонування призупинено. Відповідно до наказів Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 13.03.2022 року працівникам встановлено простій в роботі до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій для працівників. Відповідно до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби від 05.07.1999 року №470/7 (чинної на той час) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. У зв`язку з чим унеможливлюється витребування будь-якої інформації. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 посилався на порушення його права приватної власності на майно, при цьому зазначав, що обтяження на майно накладено державним реєстратором на підставі постанови АА737102, 03.03.2004 року виконавчої служби м. Бердянська, в межах виконавчих проваджень. Разом із тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не надав жодних доказів того, стосовно кого винесена ця постанова його чи попереднього власника майна, а також ним не вказано, чи вживав він заходи щодо з`ясування цього питання та чи є він боржником або іншою собою, якій належить майно. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким погоджується апеляційний суд. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмітрієв Сергій Русланович,залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 21 липня 2025 року. Суддя: