Постанова 4813 № 523/7996/18

Номер провадження: 22-ц/813/3530/20 Номер справи місцевого суду: 523/7996/18 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М.,Ващенко Л.Г., за участю секретаря Чепрас А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року у складі судді Аліної С.С. в с т а н о в и в: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту,в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. №26823287 від 21.05.2011, реєстраційний номер обтяження 11233752; зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. №25261155 від 12.07.2011, реєстраційний номер обтяження 11378040. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що наприкінці квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до одного з приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу для оформлення угоди купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, нотаріусом було відмовлено у посвідченні відповідного правочину через наявність двох арештів на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Також, нотаріусом було повідомлено позивача про те, що арешти було накладено державним виконавцем Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Таракановою О.Г. ще у 2011 році, підставою для внесення записів про обтяження нерухомого майна були: щодо одного з арештів - постанова про відкриття виконавчого провадження № 26823287 від 31.05.2011, а щодо іншого - постанова про накладення арешту на майно боржника № 25261155 від 12.07.2011 В-25/515. 11 травня 2018 року до канцелярії Першого Суворовського відділу ДВС було подано адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 з проханням надати вичерпну письмову інформацію про існування виконавчих проваджень, проте 15 травня 2018 року було отримано відповідь на вказаний адвокатський запит, відповідно до якої станом на 15.05.2018 на виконанні в Першому Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 не перебувають. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 26823287 винесена на підставі виконавчого листа № 2-187/11, виданого 25.05.2011. Постанова про арешт майна боржника ВП №25261155 винесена для забезпечення виконання вимог виконавчого листа 31-52/10 виданого 26.10.2010. Надати більш детальну інформацію стосовно зазначених виконавчих проваджень неможливо, так як відповідно до п.9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби термін зберігання становить 3 роки, в зв`язку з чим виконавчі провадження знищено. Позивач мусить зазначити, що відповідно до п.п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, 3 (три) роки зберігаються не всі, а саме завершені виконавчі провадження. Відтак, виконавчі провадження № 26823287 та № 25261155 були у встановленому порядку закінчені. Арешти, які накладені на нерухоме майно позивача, накладені постановою про відкриття виконавчого провадження № 26823287 від 31.05.2011 та постановою про накладення арешту на майно боржника № 25261155 від 12.07.2011 після закінчення відповідних виконавчих проваджень не були зняті. Саме через це позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належним йому майном. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, приймав участь у засіданні 03.12.2018, надавав пояснення, що підтверджується технічним записом судового засідання, отже суд невірно класифікував рішення як заочне. Арешти майна позивача, накладені постановою про відкриття виконавчого провадження № 26823287 від 31.05.2011 та постановою про накладення арешту на майно боржника № 25261155 від 12.07.2011, з огляду на дату їх накладення, факт знищення виконавчих проваджень, відсутність фактів повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання, відсутність інформації про осіб, в інтересах яких ці арешти накладено, пропуск визначених Законом України «Про виконавче провадження» строків на пред`явлення виконавчих документів для примусового виконання не можуть слугувати реальним та необхідним забезпеченням виконання будь-яких зобов`язань ОСОБА_1 , але створюють реальні перешкоди в розпорядженні його майном. У судове засідання 28.01.2020 представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду скарги. У судовому засіданні 28.01.2020 представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126091671 від 01.06.2018, державним виконавцем Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Таракановою О.Г. накладено арешти на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №26823287 від 31.05.2011 та постанови про накладення арешту на майно боржника №25261155 від 12.07.2011 В-25/515. 11 травня 2018 року до Першого Суворовського відділу ДВС було подано адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 з проханням надати вичерпну письмову інформацію про те: чи перебувають на примусовому виконанні Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області станом на поточний момент будь-які виконавчі провадження, боржником за якими є громадянин України ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; в ході яких виконавчих проваджень державним виконавцем Таракановою О.Г. були прийняті: постанова про відкриття виконавчого провадження №26823287 від 31.05.2011, постанова про накладення арешту на майно боржника №25261155 від 12.07.2011; чи не були зазначені постанови прийняті в одному виконавчому провадженні; на підставі якого виконавчого документу було відкрито виконавче провадження/виконавчі провадження, в якому/яких були прийняті постанова про відкриття виконавчого провадження №26823287 від 31.05.2011 та постанова про накладення арешту на майно боржника №25261155 від 12.07.2011; чи можливо на даний час ознайомитись з матеріалами відповідного виконавчого провадження/проваджень. 15 травня 2018 року представнику позивача надано відповідь на вказаний адвокатський запит, відповідно до якої станом на 15.05.2018 на виконанні в Першому Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 не перебувають. Постанова про відкриття виконавчого провадження №26823287 винесена на підставі виконавчого листа №2-187/11, виданого 25.05.2011. Постанова про арешт майна боржника ВП №25261155 винесена для забезпечення виконання вимог виконавчого листа 31-52/10, виданого 26.10.2010. Надати більш детальну інформацію стосовно зазначених виконавчих проваджень неможливо, так як відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби термін зберігання становить 3 роки, в зв`язку з чим виконавчі провадження знищено. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Позивач обрав способом захисту звернення із позовом про зняття арешту з майна. Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки зняття арешту з майна боржника державним виконавцем, а в всіх інших випадках відповідно до ч.5 ст. 59 цього ж Закону арешт може бути знятий за рішенням суду. Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI). Всупереч викладеним вимогам позивач звернувся до суду з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна, який у такому спорі не може бути відповідачем. Таким чином, ОСОБА_1 , звертаючись з позовом про зняття арешту з майна, повинен був вказати відповідачем стягувача, тобто особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, мало бути зазначено Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зазначена правова позиція наступного змісту: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи» У зв`язку з наведеним, позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна задоволений бути не може, оскільки пред`явлений до неналежної особи, чого не було встановлено судом першої інстанції. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки судом фактично не наведено обґрунтування підстав відмови в позові, адже мотивування, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, не відповідає обставинам справи, хоча апеляційний суд погоджується з висновком суду про унеможливлення задоволення позову. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 12.02.2020. Головуючий: Судді: