Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/37879/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/37879/21 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т., суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участі секретаря: Висоцького А.М., представника позивача: Васюка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "22" червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , ВСТАНОВИВ: Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило: Визнати протиправною бездіяльність Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з грошових коштів та всього рухомого (підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий: 19.08.2016, видавник: Голосіївський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, обтяження: 15940984 від 19.08.2016) і нерухомого майна (підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1 від 19.08.2016, номер запису про обтяження: 16002143, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31026969 від 19.08.2016 16:33:26) Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», який накладено у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1; Зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з грошових коштів та всього рухомого (підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий: 19.08.2016, вндавпик: Голосіївський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, обтяження: 15940984 від 19.08.2016) і нерухомого майна (підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та помер: НОМЕР_1 від 19.08.2016, номер запису про обтяження: 16002143, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31026969 від 19.08.2016 16:33:26) Науково- виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», який накладено у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1. Позов обґрунтовано тим що, діючий арешт на майно, який накладений у рамках виконавчого провадження, у якому відбулось повернення виконавчого документу, призводить до порушення прав позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "22" червня 2022 р. позов задоволено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки виконавче провадження НОМЕР_1 закінчене на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» і державним виконавцем не вжиті заходи щодо зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, то при поверненні виконавчого документа стягувачу останній допустив протиправну бездіяльність. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від "22" червня 2022 р. відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не врахував, що терміни «закінчення виконавчого провадження» та «повернення виконавчого документу стягувану» мають абсолютно різне значення та наслідки. Тобто, на думку скаржника, при поверненні виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт не знімається. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. 24.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справу, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі учасники справи скористались своїми правами для подачі відзиву, письмових пояснень, тощо. Будь-яких нових доказів або обставин к справі сторонами не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено. За таких умов, а також приймаючи до уваги скорочені строки розгляду окремих категорій термінових адміністративних справи (до яких відноситься розглядувана справа в силу вимог ст.287 КАС України) та враховуючи наявність достатніх, належних і допустимих доказів у справі для розгляду її по суті позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2016 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Маріуца Т.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з НВ ТОВ «Агро-Інтер» на користь ДПІ у Печерському районі 72 768,05 грн. згідно з вимогою №Ю-2108-25 від 05 травня 2014 року . 19.08.2016 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт на все майно НВ ТОВ «Агро-Інтер». 09.11.2016 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт на грошові кошти НВ ТОВ «Агро-Інтер». 22.06.2017 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні НОМЕР_1 виконавчий документ (вимогу №Ю-2108-25 від 05 травня 2014 року) повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 11.05.2021 НВ ТОВ «Агро-Інтер» дізналось з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 255836741 про те, що арешт з всього майна НВ ТОВ «Агро-Інтер» не припинено (номер запису про обтяження: 16002143, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31026969 від 19.08.2016 16:33:26, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1 від 19.08.2016). 12.05.2021 позивач звернувся із заявою № 1/12-05-21 від 12.05.2021 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просив зняти всі арешти, які були накладені в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1. 04.11.2021 адвокат Васюк М.М. звернувся з адвокатським запитом № 76 від 04.11.2021 та просив надати відповідь на заяву НВ ТОВ «Агро-Інтер» № 1/12-05-21 від 12.05.2021 про зняття арешту з майна. 15.11.2021 адвокат Васюк М.М. отримав відповідь відповідача № 102217 від 12.11.2021, якою ДВС відмовило у наданні відповіді на адвокатський запит. 16.11.2021 адвокат Васюк М.М. звернувся повторно до відповідача з адвокатським запитом № 85 від 16.11.2021 та просив надати відповідь на заяву НВ ТОВ «Агро-Інтер» № 1/12-05-21 від 12.05.2021 про зняття арешту з майна. 10.12.2021 адвокат Васюк М.М. отримав відповідь ДВС № 110789 від 23.11.2021, в якій вказано, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 передано до архіву та рекомендовано звернутись до суду, у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту з грошових коштів та всього рухомого і нерухомого майна, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон N 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до вимог ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону N 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: а) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; б) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; в) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Порядок та наслідки повернення виконавчого листа стягувачу визначені ст. 37 Закону N 1404. Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї статті, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Частинами 3, 4 та 5 статті 37 Закону N 1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Частиною 1 статті 40 Закону N 1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Згідно з частиною 2 цієї ж статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Отже, арешт з майна боржника обов`язково знімається у випадку: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа з підстав, зокрема коли: а) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; б) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02 квітня 2012 року (у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо)). З наведеної норми вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна і коштів позивача. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі 817/928/17. Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_1 закінчене на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був вжити заходи щодо зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, у тому числі виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Однак, відповідач при поверненні виконавчого документа стягувачу вказаного не здійснив, у зв`язку з чим допустив протиправну бездіяльність. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є зобов`язання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) зняти арешт з грошових коштів та всього рухомого і нерухомого майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», який накладено в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "22" червня 2022 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька СуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків