Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18791/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18791/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Василюк М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - Приватне підприємство «Воронівка Агро» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И В: Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ), третя особа - Приватне підприємство «Воронівка Агро» у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, яка полягає у не знятті арешту, який було накладено на все нерухоме майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 11; код ЄДРПОУ 31306940; номер запису про обтяження: 6249420, 5429608, 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873, 749970, 3852873) на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 22.04.2014, від 12.12.2013 у виконавчому провадженні № 37674119; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт, який було накладено на все нерухоме майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 11; код ЄДРПОУ 31306940; номер запису про обтяження: 6249420, 5429608, 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873, 749970, 3852873) на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 22.04.2014, від 12.12.2013 у виконавчому провадженні № 37674119. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем, Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що державним виконавцем при поверненні виконавчого документу не було знято арешт з майна боржника, у зв`язку з чим порушено вимоги ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав, що повернення виконавчого листа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, а отже відсутні підстави до зняття арешту з майна боржника. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.04.2013 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області відкрито виконавче провадження ВП № 37674119 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №231 від 19.04.2013 про стягнення з НВ ТОВ «Агро-Інтер» на користь ПП «Воронівка Агро» грошових коштів в сумі 1515000,00грн. 22.04.2013 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти НВ ТОВ «Агро-Інтер». 12.12.2013 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності НВ ТОВ «Агро-Інтер». 22.08.2014 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області було передано виконавче провадження ВП № 37674119 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (копія постанови додається). 26.08.2014 року постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області було прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 37674119. 26.11.2019 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області виконавчий документ у рамках виконавчого провадження ВП №37674119, повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, 01.05.2020 року Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» дізналось з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208013603 про те, що арешт з майна НВ ТОВ «Агро-Інтер» не припинено (номер запису про обтяження: 6249420, 5429608, 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873, 749970, 3852873, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.04.2013, від 12.12.2013, серія та номер: ВП № 3767119). 02.05.2020 року позивач звернувся з заявою № 4/01-05-20 від 01.05.2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області про зняття арешту, який було накладено на все нерухоме майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» у виконавчому провадженні № 37674119. 09.06.2020 року, 22.06.2020 року, 07.07.2020 року НВ ТОВ «Агро-Інтер» зверталося до відповідача з запитами та просило повідомити про результат розгляду заяви № 4/01-05-20 від 01.05.2020 року. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження №37674119 не було закінчено та відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до вимог ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: а) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; б) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; в) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Наразі, порядок та наслідки повернення виконавчого листа стягувачу визначені ст.37 Закону №1404. Так, відповідно до пункту 3 частини 1 цієї статті, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Частинами 3, 4 та 5 статті 37 Закону №1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Частиною 1 статті 40 Закону №1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Згідно з частиною 2 цієї ж статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що арешт з майна боржника обов`язково знімається у випадку: - закінчення виконавчого провадження; - повернення виконавчого документа з підстав, зокрема коли: а)стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; б) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року №489/20802, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). З наведеної норми вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна і коштів позивача. Відтак, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Як убачається з матеріалів справи, під час примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №231 від 19.04.2013 у межах ВП№37674119 державним виконавцем вживалися заходи щодо арешту майна боржника та здійснювалась реєстрація обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Зокрема, арешт на все рухоме та нерухоме майно НВ ТОВ «Агро-Інтер» накладався постановами державного виконавця від 22.04.2013, 12.12.2013 р. Згідно інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо НВ ТОВ «Агро-Інтер» на підставі постанов про арешт майна боржника ВП №37674119 від 12.12.2013 державним реєстратором внесено наступні записи про обтяження: 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873. 26.11.2019 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області виконавчий документ у рамках виконавчого провадження № 37674119, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа та відмови залишити за собою майно боржника, а сме: 57/100 частини комплексу будівель та споруд за адресою вул. Гагарина, 102,с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавчий документ повернуто стягувачу. Одночасно, виконавцем постановлено зняти стягнення з 57/100 частини комплексу будівель та споруд за адресою вул. Гагарина, 102,с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області . Арешт з іншого нерухомого майна не знято. Доказів того, що стягувач у даному виконавчому провадженні погодився залишити за собою все інше майно, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано. Відповідно до зазначених обставин справи і норм чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні №37674119 повинен був зняти арешт з накладено на все нерухоме майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» при поверненні виконавчого документа стягувачу, але цього не зробив, тобто допустив бездіяльність. За таких обставин колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а також нормативного регулювання спірних правовідносин у розрізі повноважень та компетенції органів державної виконавчої служби щодо зняття арешту, приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав Позивача з урахуванням дискреційних повноважень Відповідача є зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт на майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (запис про обтяження 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873 (спеціальний розділ)), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12.12.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 37674119. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не убачається існування обтяження майна за зазначеними у позовній заяві номерами записів 6249420, 5429608, а запис про обтяження № 749970 від 22.04.2013 здійснено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 22.04.2013 року у ВП №37665088, тобто у іншому виконавчому провадженні. З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини справи та порушив норми матеріального права, а тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог частково. Згідно з нормами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст.241,242,310,315, 317,321,322,325,328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», накладеного у межах виконавчого провадження ВП № 37674119. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт, який було накладено на все нерухоме майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 11; код ЄДРПОУ 31306940; за номерами записів про обтяження: 3894392, 3893852, 3884547, 3881470, 3880575, 3880347, 3879413, 3879376, 3879331, 3879288, 3879111, 3879034, 3878909, 3878821, 3878192, 3852873, на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 12.12.2013 у межах виконавчого провадження № 37674119. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (54056, м. Миколаїв, пр-т. Миру, 46/1, код ЄДРПОУ 43315529) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 11, ЄДРПОУ 31306940) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 5255,00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 16.06.2021р.)