Постанова 4850 № 200/7075/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року справа №200/7075/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року) у справі № 200/7075/24 (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань в 2022 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань за період служби з 25 лютого 2022 року по 26 листопада 2022 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2022 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 25 лютого 2022 року по 26 листопада 2022 року. У період проходження військової служби йому виплачено грошову допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Зазначив, що помилка в нарахуванні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання зумовлена тим, що для розрахунків відповідач брав за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018. У цьому контексті позивач вказав, що внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі №823/6453/18 відповідач повинен був з 25.02.2022 до дня виключення його зі списків особового складу нараховувати та виплачувати посадовий оклад та оклад за військове звання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022, проте безпідставно цього не зробив. Також, позивач зазначив, що внаслідок неправильних розрахунків він отримав грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж належало. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою місцевого суду від 14 жовтня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 26.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 26.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача проводився із застосуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до цієї постанови Кабінету Міністрів України. Вважав, що діяв правомірно. Крім того, стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом за період з 19.07.2022 по 26.11.2022. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. ОСОБА_1 , з 25.02.2022 по 26.11.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 та витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №37 (по стройовій частині) та від 28.11.2022 №313 (по стройовій частині). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №37 (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 - призначеного старшим стрільцем З стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 25 лютого 2022 року. Вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 25 лютого 2022 року. Встановити посадовий оклад за посадою - 2730 гривень, ВОС - 100868А, ІНП 2193113474, шпк старший солдат. Виплачувати щомісячну премію в максимальному розмірі від встановленого посадового окладу відповідно до вимог телеграми Департаменту Фінансів Міністерства оброни України від 28 грудня 2018 року №248/9240 у розмірі 320% окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 25 лютого 2022 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 №313 (по стройовій частині) Старшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зарахованого на посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №37, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11 листопада 2022 року №81-РС, У ВІДСТАВКУ відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу за підпунктом "а" (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 28 листопада 2022 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 28 листопада 2022 року складає: календарна - 00 років 09 місяців 03 дні, пільгова - 01 рік 05 місяців 14 днів, загальна - 02 роки 02 місяці 17 днів. Виплатити посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 %, премію у розмірі 303,0 % по 28 листопада 2022 року. Виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30 000,00 грн по 28 листопада 2022 року. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Виплатити грошову компенсацію за 22 доби невикористаної основної відпуски за 2022 рік пропорційно часу служби. Відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у відпустку за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення), використовував. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, відповідно до пункту 23.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2918 №260 отримав. Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2022 рік, та п.6 Наказу "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік" від 31.01.2022 №30. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 25.02.2022 по 26.11.2022 грошове забезпечення, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувалося та виплачувалося із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, що не заперечується відповідачем. 27.05.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести позивачу перерахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період служби з лютого 2022 року по листопад 2022 року з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів. Надати довідку про грошове забезпечення позивача за період служби з 25.02.2022 по 26.11.2022 з зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, індексації та компенсації податків та зборів. Надати довідку щодо сум виплачених при звільненні. Надати копії витягів з наказів про зарахування та звільнення з військової служби відносно позивача. Листом від 03.06.2024 №1556/ВихЗВГ/14 позивачу відмовлено у перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період служби з лютого 2022 року по листопад 2022 року. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період служби з лютого 2022 року по листопад 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з абз. 1 частини четвертої статті 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визнано протиправним та скасовано. Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діяв п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Проте вказані зміни відбулися після виникнення спірних правовідносин, тому застосуванню не підлягають. Разом з цим, з 29.01.2020 знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум). Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню. Отже, з 25.02.2022 протягом спірного періоду суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 - 2481 грн. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 25.02.2022 по 26.11.2022 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022. Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення. Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при розгляді цієї справи. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача з приводу суті спірних правовідносин є необґрунтованими. Щодо грошової допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Частиною третьою п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з абз. 2 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби, що затверджено указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, грошова допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік позивачу виплачена шляхом обчислення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, який є нижчим від прожиткового мінімуму відповідного року. Тобто, відповідачем не було застосовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла з 29.01.2020 (замість цього помилково застосовано цей пункт в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), що не відповідало вимогам законодавства та призвело до її виплати позивачу в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, у зв`язку з чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення. В той же час, колегія суддів встановила, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за період з 20.07.2022 по 26.11.2022. Детально про це зазначено в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, якою встановлено, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за період з 20.07.2022 по 26.11.2022 та запропоновано ОСОБА_1 та представнику позивача Єнокян Катерині Леонідівні надати суду заяву поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом. На виконання такої ухвали суду будь-яких документів від сторони позивача до суду не надано. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, позовні вимоги за період з 20.07.2022 по 26.11.2022 слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в цій частині позовних вимог допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Оскільки виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань була виплачена позивачу в грудні 2022 року, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 №313, ці вимоги також слід залишити без розгляду. Грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік була виплачена позивачу в травні 2022 року, тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду в цій частині. Керуючись статями 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/7075/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 20.07.2022 по 26.11.2022, а позовні вимоги за цей період - залишити без розгляду, внаслідок чого в резолютивній його частині: - в абзаці другому фрагмент тексту «грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 26.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік» замінити фрагментом тексту «грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.07.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік»; - в абзаці третьому фрагмент тексту «грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 26.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік» замінити фрагментом тексту «грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.07.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/7075/24 залишити без змін. Повне судове рішення 21 липня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук