Постанова 4813 № 522/4991/24

Номер провадження: 22-ц/813/4717/25 Справа № 522/4991/24 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зміну способу участі батька, який проживає окремо, у вихованні малолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. 01 квітня 2024 року позивач звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу участі батька, який проживає окремо, у вихованні малолітньої дитини. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зміну способу участі батька, який проживає окремо, у вихованні малолітньої дитини, залишено без розгляду. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не була сповіщена про розгляд справи 11 березня 2025 року, оскільки судом першої інстанції надсилалась ухвала, а не судова повістка про виклик. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у підготовче засідання 21 серпня 2024 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 вдруге 19 серпня 2024 року подала клопотання про проведення підготовчого засідання за її відсутністю, повідомила про неможливість взяти участь у підготовчому засідання через щільний робочий графік. Ухвалою від 21 серпня 2024 року залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2024 року. Визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 або її представника в судове засідання. У судовому засіданні 07 жовтня 2024 року, проведеному за участі ОСОБА_1 та представника третьої особи Гаврилюка А.А., відкладено розгляд справи на 25 листопада 2024 року, у зв`язку з відсутності висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору. У судове засідання, призначене на 25 листопада 2024 року сторони не з`явились. ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотання про перенесення дати розгляду справи, адже орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не встиг підготувати висновок по суті спору. Клопотання позивачки було задоволено розгляд справи відкладено на 13 січня 2025 року. У судовому засіданні 13 січня 2025 року, проведеному за участі ОСОБА_1 та представника третьої особи Гаврилюка А.А., задоволено клопотання позивачки про долучення доказів, зобов`язано позивачку з`явитись на наступне судове засідання разом з дитиною, з метою з`ясування та врахування його думки щодо суті справи, також зобов`язано третю особу надати висновок по суті спору. У судовому засіданні було оголошено перерву до 30 січня 2025 року. Ухвалою від 30 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 березня 2025 року, у зв`язку з тим, що позивачка не забезпечила явку дитини в судове засідання, визнано явку ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою. У судове засідання 11 березня 2025 року учасники справи не з`явилися, ОСОБА_1 зареєстрована в підсистемі «Електронний суд» та отримала ухвалу в електронному кабінеті 01 лютого 2025 року, також 31 січня 2025 року отримала на електронну пошту, вказану у позові, тому була сповіщена належним чином про час, дату та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомила, вимоги ухвал про обов`язку явку позивача та забезпечення явки дитини для з`ясування її думки, не виконала. Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, вимоги протокольної ухвали щодо надання висновку по суті спору не виконав, висновку до матеріалів справи долучено не було. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду сповіщався у встановленому законом порядку. У разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. За ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 43 ЦПК України передбачені права та обов`язки учасників справи. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з п.3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою. Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Частиною 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому, позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Разом з тим, відповідно до п.4 ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності належно повідомленого учасника справи, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Відтак норми ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Тож, під час вирішення в даному разі питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання, а також визнання його явки обов`язковою. Поряд з цим, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02). Відтак, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, якщо його явка визнана обов`язковою. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21), від 20 травня 2022 року у справі № № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21). Згідно ч.1 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Спір стосується способу участі батька у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, 12-річний син сторін мав бути заслуханий судом, для об`єктивного розгляду справи, однак позивачка не забезпечила явку сина у судове засідання. Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду, адже позивач неодноразово отримував ухвалу суду про визнання її явки обов`язковою, однак не з`явилась у судове засідання. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була сповіщена про розгляд справи 11 березня 2025 року, оскільки судом першої інстанції надсилалась ухвала, а не судова повістка про виклик, то колегії суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зміну способу участі батька, який проживає окремо, у вихованні малолітньої дитини відкладено на 11 березня 2025 року о 10 год 45 хв. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд». У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документа «Ухвала» від 30 січня 2025 року (а.с.105). Крім того, судом апеляційної інстанції із матеріалів електронної справи в системі «Електронний суд» встановлено, що судом першої інстанції сформована судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 у справі №522/4991/24, розгляд якої призначено на 11 березня 2025 року о 10 год 45 хв. Відповідно до картки руху документа «Судова повістка про виклик в суд» вказаний документ доставлено до електронного кабінету користувача «Електронного суду» ОСОБА_1 31 січня 2025 року о 23:46. Таким чином, ОСОБА_1 належним чином сповіщена про розгляд справи, призначений на 11 березня 2025 року, шляхом надіслання судової повістки про виклик в електронний кабінет користувача «Електронний суд», а тому доводи скаржника щодо несповіщення про розгляд справи є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Питання про залишення позовної заяви без розгляду розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 рокузалишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07 липня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда