Постанова 4814 № 643/324/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/324/19 Номер провадження 22-ц/814/2274/26Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сологубовської Анжеліки Едуардівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року, постановлену суддею Гольник Л. В., повний текст ухвали складено 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, - В С Т А Н О В И В: 04.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому просила суд визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.07.2009, який укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 1-5). Позовна заява мотивована тим, що 09.07.2009 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як іпотекодавцями та ОСОБА_2 як іпотекодержателем було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.07.2009, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., зареєстровано в реєстрі за №2824. Згідно з умовами договору, договір укладено як засіб забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_3 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 10.07.2009 за №2822. Відповідно до п.2 договору, у випадку невиконання боржником ОСОБА_3 забезпеченого договором зобов`язання, право власності на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , переходить до іпотекодержателя за виконавчим написом нотаріуса. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сумлінно виконувалися зобов`язання з повернення суми боргу іпотекодержателю на суму 12 040 доларів США, а також 8 100 грн, що складає суму 969 доларів США. Загальна сума коштів, яка передана ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виконання умов договору позики складає 13 009 доларів США. При цьому сума позики складає 13 760 доларів США. Спочатку гроші передавалися безпосередньо відповідачу, проте навесні 2011 відповідач перестав виходити на зв`язок. ОСОБА_1 вдалося знайти брата відповідача. При зустрічі він показав довіреність та повідомив, що уповноважений отримувати кошти за договором позики. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сумлінно передавали йому кошти деякий час. Згодом грошові кошти почали передаватися ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності. Проте, у 2014 іпотекодержатель та його повірені перестали виходити на зв`язок, численні спроби зв`язатися з ними засобами телефонного зв`язку або виявити їх за обумовленими у договорах та довіреностях адресами, виявилися марними. Згодом ОСОБА_1 дізналася, що ОСОБА_2 є відомим шахраєм, за що був засуджений, а його шахрайська практика полягала у наданні необізнаним особам позики в іноземній валюті, забезпечення позики іпотечними договорами та наступному раптовому зникненні, тим самим уникненню від приймання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, внаслідок чого необізнані про можливі інші способи повернення грошових коштів (наприклад, внесення на депозит нотаріуса) боржники не знаходили способу повернути грошові кошти, а потім ставали жертвами у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки заочними рішення. Відомості про шахрайські дії відповідача друкувалися у засобах масової інформації, а також поширені в мережі Інтернет. Вважає, що існують обгрунтовані та вагомі підстави для визнання договору недійсним. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.01.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Призначено підготовче судове засідання у загальному порядку на 07.03.2019 о 14.00 год (т.1 а.с. 45). Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2019 закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та призначено справу до судового розгляду на 22.08.2019 о 12.30 год (т.1 а.с. 152). Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.08.2019 клопотання представника позивача адвоката Мірошник Р.С. про зупинення провадження задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя - зупинено (т.1 а.с. 158). Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи підсудні Московському районному суду м. Харкова підлягають розгляду Октябрським районним судом м. Полтави. З 24.04.2023 дана цивільна справа перебувала у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави (т.1 а.с. 161). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.06.2024 прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Відновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 02.07.2024 о 14.00 год (т.1 а.с. 182). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.07.2024 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2024 о 09.30 год (т.1 а.с. 190). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.08.2024 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про направлення справи до іншого суду відмовлено (т.1 а.с. 207). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. від розгляду даної справи (т.1 а.с. 222-223). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. від розгляду даної справи (т.1 а.с. 241-242). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.12.2024 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі відмовлено. Виключено ОСОБА_3 зі складу третіх осіб (т.2 а.с. 52-53). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.04.2025 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя до набрання законної сили рішення у справі №640/14287/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (т.2 а.с. 88-89). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.11.2025 відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Призначено судове засідання на 27.11.2025 о 10.30 год (т.2 а.с. 102). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27.11.2025 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про направлення справи до іншого суду відмовлено (т.2 а.с. 125). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27.11.2025 у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено (т.2 а.с. 126-127). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 24.12.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження відмовлено (т.2 а.с. 145). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником адвокатом Сологубовською А.Е., на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27.11.2025 повернуто особі, яка її подала (а.с. 73-74 виділених матеріалів). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотеко держателя залишено без розгляду (т.2 а.с. 156-159). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 перебуває у провадженні суду з 2019, а тому суд першої інстанції вважав непереконливим обґрунтування представника позивача про надання нею пріоритету іншій цивільній справі, а саме розгляду скарги на дії, рішення або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, оскільки відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка учасника процесу до суду не перешкоджає розгляду скарги. Суд першої інстанції зауважив, що у представника позивача та позивача з огляду на вказані обставини, а також те, що позивач ОСОБА_1 надала суду пояснення по суті позовних вимог, не було перешкод для надання заяви про розгляд справи у їх відсутність. На переконання суду першої інстанції, сторона позивача зловживає процесуальними правами та затягує розгляд справи, оскільки повторно без поважних причин не з`явилася у судове засідання. У зв`язку з тим, що сторона позивача повторно не з`явилася у судове засідання, тому суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сологубовська А.Е., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції грубо порушено конституційні права ОСОБА_1 , гарантії виконання Державою міжнародних зобов`язань, норми цивільного матеріального та процесуального права, що сприяло постановленню незаконної та необґрунтованої ухвали, яка грубо порушує права ОСОБА_1 щодо доступу до суду та захисту майнових прав. Формальний підхід суду першої інстанції до процесуальної норми права є знущанням суду над ОСОБА_1 людиною похилого віку, яка страждає низкою захворювань та, насамперед, має хворі ноги, що унеможливлює (фізично) участь у судових засіданнях, в яких ОСОБА_1 бажала та бажає приймати участь. ОСОБА_1 мала намір брати особисту участь у кожному судовому засіданні, але з`являтися особисто до суду, який розташовано в іншому місті (понад 150 км) під час загострення воєнного стану, ОСОБА_1 не завжди має можливість (навіть фінансової). Саме тому до Октябрського районного суду м. Полтави, який перейменовано на Шевченківський районний суд м. Полтави, позивач неодноразово зверталась (навіть до голови суду) з клопотанням про повернення матеріалів справи за територіальною юрисдикцією (підсудність) до Салтівського (Московського) районного суду м.Харкова, у зв`язку з виключною підсудністю цивільного спору та відновленням роботи суду у м. Харкові. Небажання судді Гольник Л.В. задовольнити клопотання позивача щодо повернення матеріалів цивільної справи №643/324/19 провадження №2/554/1052/2024 до Салтівського (Московського) районного суду м. Харкова, позивач розцінює як особисту заінтересованість судді у результатах розгляду справи не на її користь, про що і свідчить ухвала суду першої інстанції від 12.02.2026. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання апеляційного суду 06.05.2026 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 13.04.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (т.2 а.с. 197-200), які були доставлені до електронного кабінету та поштою. Заяв та клопотань про відкладення справи розглядом не надходило. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 09.04.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 06.05.2026 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як встановлено судом першої інстанції, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Суд відкладає судове засідання в межах визначеного цим ЦПК України строку у випадках, визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №643/856/15-ц, від 18.01.2022 у справі №369/3184/19). Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені вище норми дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №450/1805/18, від 16.08.2022 у справі №128/2557/19, від 31.05.2023 у справі №693/1116/20, від 04.04.2024 у справі №686/15042/20, від 10.01.2024 у справі №456/1278/20, 24.05.2024 у справі №1340/3738/18, від 27.06.2024 у справі №450/2265/19, від 03.07.2024 у справі №459/550/23. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил судового провадження. Так, частина п`ята статті 223 ЦПК України дає суду можливість повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов`язані з неявкою у засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №9901/949/18, від 27.05.2020 у справі №9901/11/19, від 16.11.2023 у справі №9901/221/21 та від 08.02.2024 у справі №990/89/23). Правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача у судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №756/7038/15-ц). Як вбачається, у судові засідання 24.12.2025, 12.02.2026 позивач та представник позивача не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду. Як вбачається у судові засідання 24.12.2025, 12.02.2026 позивач Кравченко Г.М. викликалася, що підтверджується відповідними розписками про отримання судових повісток (т.2 а.с. 139, 152). Крім того, представник позивача - адвокат як користувач Електронного суду, отримувала повідомлення про час та місце судового розгляду. Як вбачається, у судове засідання 24.12.2025 представник позивача - адвокат Сологубовська А.Е. не з`явилася, подавши клопотання про зупинення провадження до апеляційного перегляду ухвали суду про відмову у передачі справи до Салтівського районного суду м. Харкова, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню. Водночас, вона у даному клопотанні просила відкласти розгляд справи на іншу дату з урахуванням часу на використання процесуального права на оскарження судового рішення до апеляційної інстанції (т.2 а.с. 142-143). У зв`язку з цим, суд першої інстанції відклав розгляд справи у зв`язку з першою неявкою у судове засідання позивача та представника позивача без поважних причин. Суд першої інстанції врахував те, що представник позивача звернулася до апеляційної суду для оскарження ухвали суду та призначив справу на 12.02.2026. У судове засідання представник позивача 12.02.2026 не з`явилася, просила відкласти у зв`язку із її зайнятістю в іншому судовому процесі у справі №636/3272/25 (провадження №4-с/636/11/25), а позивач не може з`явитися з загостренням воєнного стану, що створює для неї небезпеку для її життя, та бажання щодо представництва її інтересів адвокатом (т.2 а.с. 153-154). Враховуючи те, що сторона позивача повторно не з`явилася у судове засідання, суд першої інстанції не вважав зазначену нею причину неявки представника позивача у судове засідання 12.02.2026 поважною, з огляду також на вказану вище процесуальну поведінку представника позивача, спрямовану на затягування розгляду справи, в тому числі шляхом поданням клопотань, які не підлягають задоволенню, та апеляційної скарги на ухвалу суду, яка не оскаржується окремо від судового рішення. Суд першої інстанції наголосив, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 перебуває у провадженні суду з 2019., а тому суд першої інстанції вважав непереконливим обґрунтування представника позивача про надання нею пріоритету іншій цивільній справі, а саме розгляду скарги на дії, рішення або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, оскільки відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка учасника процесу до суду не перешкоджає розгляду скарги. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується. Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. У постановах Верховного Суду: від 11.01.2023 у справі №500/3032/18 (провадження №61-19742св21), від 12.01.2023 у справі №205/3009/16 (провадження №61-6033св22), від 14.02.2023 у справі №947/15909/21 (провадження №61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. 29.06.2023 набув чинності Закон України №3200-IX (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами) згідно якого пункт 3 частини першої статті 257 викладено в такій редакції: «3) належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи». У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №756/6049/19 вказано, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №201/13532/15-ц зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. З наведеного слідує, що право суду залишити заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки позивача безпосередньо в судове засідання та відсутності його заяви про розгляд справи за його відсутності. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постановах від 13.03.2024 у справі №672/715/23, від 18.01.2024 у справі №759/18390/21, від 10.04.2024 у справі №756/15112/21. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.06.2024 прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Відновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 02.07.2024 о 14.00 год (т.1 а.с. 182). Справа призначалася до розгляду в суді першої інстанції неодноразово. Як слідує із протоколу судового засідання від 17.11.2025, у засіданні була присутня позивач ОСОБА_1 (т.2 а.с. 124). Після оголошення перерви у судовому засіданні, під особистий підпис у приміщенні суду вона отримала судову повістку про виклик у судове засідання на 24.12.2025 на 11.00 год (т.2 а.с. 131). 22.12.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Сологубовська А.Е. у системі «Електронний суд» сформувала клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду від 27.11.2025 у справі №643/324/19 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. У клопотанні також просила, що у разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження, відкласти розгляд справи на іншу дату з урахуванням часу на використання процесуального права на оскарження судового рішення до апеляційної інстанції (т.2 а.с. 142-143). Згідно протоколу судового засідання від 24.12.2025, у судове засідання учасники процесу не з`явилися (т.2 а.с. 144). Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на 12.02.2026 на 10.00 год вручена адресату ОСОБА_1 09.01.2026 (т.2 а.с. 151). 07.02.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Сологубовська А.Е. в системі «Електронний суд» сформувала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю її в іншому судовому процесі у справі №636/3272/25 (провадження №4-с/636/11/25, та неможливості явки позивача у зв`язку з загостренням воєнного стану, що створює для неї небезпеку для її життя, та бажання щодо представництва її інтересів адвокатом (т.2 а.с. 153-154). При цьому, доказів поважності неявки у судове засідання ні позивачем, ні її представником, суду першої інстанції надано не було. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, правильно застосувавши норми цивільно-процесуального законодавства, зробив обґрунтований висновок, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися у судове засідання та від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції грубо порушує права ОСОБА_1 щодо доступу до суду та захисту майнових прав, то ці доводи є безпідставними, оскільки сторона позивача повинна розуміти наслідки вчинення/невчинення нею процесуальних дій (ненадання доказів на підтвердження обставин, які просить суд врахувати; неявка до суду без поважних причин тощо). Крім цього, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції правильно застосувавши норми цивільно-процесуального законодавства, зробив обґрунтований висновок, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання та від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сологубовської Анжеліки Едуардівни - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов