Постанова Харківський апеляційний суд № 635/8792/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 25 червня 2026 року м. Харків справа № 635/8792/20 провадження № 22-ц/818/3486/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П., суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М. за участю секретаря: Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна як об`єкта спільної сумісної власності та виділ в натурі визначеної частки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом і виділ часток в натурі, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання та визначення часток у праві власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Назаренко О.В.,- ВСТАНОВИВ: У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна як об`єкта спільної сумісної власності та виділ в натурі визначеної частки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом і виділ часток в натурі, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання та визначення часток у праві власності в порядку спадкування за законом. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом і виділ часток в натурі залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження суду про належне повідомлення про судові засідання позивача та його представника є неправомірними. Висновки суду про повторну неявку позивача і його представника у судове засідання та про пасивну поведінку спростовуються матеріалами справи. Представник позивача ОСОБА_5 приймала участь у судових засіданнях у справі, систематично подавала процесуальні документи та заяви, у т.ч. заяви про відкладення розгляду справи у разі неможливості прибуття у судове засідання з поважних причин, що виключає можливість застосування п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню. Залишаючи зустрічну позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що інтереси відповідача ОСОБА_2 останній раз представляла адвокат Баклагіна-Болтенкова В.Ю., яка повідомляється належним чином про час і місце розгляду справи через систему «Електронний суд», що підтверджує належне повідомлення ОСОБА_2 та її представника про час місце розгляду справи. Однак, після подання до суду 16.06 2025 заяви про відкладення розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 та її представник в судові засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили. Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для залишення зустрічного позову без розгляду. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21-ц (провадження 61-4672св22). Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02). Отже, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Закон диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21). Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц). Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день і час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 158/2344/20). Водночас згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові ВС від 18.10.2023 у справі №551/704/21. Залишаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду суд першої інстанції наголошував на тому, що після подання до суду 16.06 2025 заяви про відкладення розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 та її представник в судові засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили. Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання у справі призначалися на 27.03.2025, 28.04.2025, 16.06.2025, 31.07.2025, 15.09.2025, 23.09.2025, 26.11.2025 та 20.01.2026. Судове засідання, призначене на 27.03.2025 було відкладено до 28.04.2025 за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Баклагіної-Болтенкової В.Ю. (Т.2, а.с. 143) Судове засідання, призначене на 28.04.2025 було відкладено на 16.06.2025, у зв`язку з перебуванням судді Назаренко О.В. в нарадчій кімнаті по кримінальній справі №635/1156/23. (Т.2, а.с. 150) Судове засідання, призначене на 16.06.2025 було відкладено до 31.07.2025 за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Баклагіної-Болтенкової В.Ю. (Т.2, а.с. 151) Судове засідання, призначене на 31.07.2025 було відкладено до 15.09.2025у зв`язку з неявкою заінтересованих осіб. У судове засідання, призначене на 15.09.2025 позивач та представник позивача не з`явилися. Мадай Л.М. була повідомлена шляхом направленням судової повістки про виклик до суду рекомендованим поштовим повідомленням на адресу позивача, яке повернулось до суду із відміткою "Адресат відсутній". (Т.2, а.с. 155) Про наявність поважних причин неявки позивач та її представник відповідно до вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не надали. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Отже, про судове засідання, призначене на 15.09.2025 ОСОБА_2 була повідомлена належним чином. Суд відклав судове засідання до 23.09.2025 у зв`язку з перебуванням судді Назаренко О.В. у відпустці з 15.09.2025 по 18.09.2025 включно. (Т.2, а.с. 158) Судове засідання, призначене на 23.09.2025 було відкладено на 26.11.2025, у зв`язку з неявкою сторін, стосовно яких в матеріалах справи відсутні дані щодо належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання. (Т.2, а.с.161) Судове засідання, призначене на 26.11.2025 було відкладено на 20.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та за відсутністю даних щодо належного повідомлення про судове засідання. У судове засідання, призначене на 20.01.2026 позивач та представник позивача не з`явилися. Про наявність поважних причин неявки позивач та її представник відповідно до вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не надали. Дані щодо належного повідомлення сторін про судове засідання в матеріалах справи відсутні. Як зазначалось вище умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності. Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Однак, відомості про належне повідомлення позивача та її представника засобами поштового зв`язку або за допомогою системи «Електронний суд» про судове засідання, призначене на 20.01.2026 в матеріалах справи відсутні. На вказане суд першої інстанції не звернув уваги та неправомірно залишив зустрічну позовну заяву без розгляду. За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду від 23.01.2026 підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 367, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року- скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді В.Б. Яцина Ю.М. Мальований