Постанова 4811 № 442/7203/23

Справа №442/7203/23 Головуючий у 1 інстанції:Нагірна О.Б. Провадження №22-ц/811/203/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Нагірної О.Б. від 11 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а : рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року позов Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.04.2020 станом на 17.09.2023 в розмірі 50096 гривень 36 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2684 грн. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.12.2023 у цивільній справі № 442/7203/23 за позовом Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Резолютивну частину рішення зазначено вважати правильною в такому викладі «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.04.2020 станом на 17.09.2023 в розмірі 39402 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дві) гривні 34 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн». В решті вимог відмовити.» В решті рішення суду залишено без змін. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року оскаржило Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк». В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. Зазначають, що суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позову, не врахував надані докази та звільнив відповідача від відповідальності за укладеним договором з одних лише формальних міркувань. У заяві встановлено, базова відсоткова ставка за користування кредитом, відсоткова ставка у разі просрочення суми заборгованості тип кредитної картки, валюта кредиту, порядок погашення. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів з відповідача є правомірним. Суд першої інстанції уваги не звернув на вказаний факт безпідставно вважав, що відсоткова ставка не узгоджена сторонами при укладенні договору. Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків (безоплатно). Вважають безпідставним твердження суду, що відсутні докази того,що сторони дійшли згоди стосовно розміру та порядку сплати умов щодо процентів та неустойки, посилаючись на правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справ №342/180/17 згідно якого доказом була роздруківка із сайту позивача. Суд першої інстанції не мав жодних підстав вважати, що кошти які відповідач вносив на рахунок платіжних карток слід вважати, як повернення саме кредитних коштів, а не сплату відсотків та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату відсотків за користування коштами банку. Судом першої інстанції цілком проігнорована усталена судова практика Верховного суду. Не взято до уваги постанови Верховного суду за аналогічними справами відповідно до яких наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки є підставою для задоволення вимог з стягнення заборгованості за процентами. Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 284, 352, 354-356, ч.3 ст. 369, 374 - 376 ЦПК, ст.ст. 1, 3, 509, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, та задовольняючи позов частково, виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредитку картку. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; також надано витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитного ліміту, не містить, тобто, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту. Згідно з розрахунку заборгованості, наданий позивачем у відповідача станом на 17.09.2023 становить 50096,36 грн. і яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 39402,34 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 10694,02 грн. При цьому, у самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає. Суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду не спростовують. 05.10.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просили: ?стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.04.2020 станом на 17.09.2023 в розмірі 50096 гривень 36 копійок. В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 28.04.2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було підписано договір б/н. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Згідно умов кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим договором. Однак, взятих на себе зобов`язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 17.09.2023 становить 50096,36 грн. і яка складається із: заборгованості за кредитом 39402,34 грн. та заборгованості за відсотками 10694,02 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 28.04.2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» та Інформацію та контактні дані кредитодавця, яка підписана відповідачем. Згідно з розрахунку заборгованості, наданий позивачем у відповідача станом на 17.09.2023р. становить 50096,36 грн. і яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 39402,34 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 10694,02 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості у розмірі 39402,34 грн. за тілом кредиту. Також, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками. У наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 , проценти за користування кредитом обраховані за різними річними ставками: 20,4%, 40,8%, 42%. У той же час, з наявної в матеріалах справи заяви про приєднання до умов та правил наданих послуг, яка підписана ОСОБА_1 вбачається, що така містить загальні умови та правила без узгодженої процентної ставки між сторонами. Вказані у розрахунку річні ставки, за якими нараховувалися відсотки відповідачу, в заяві відсутні. Доказів того, що сторони погодили остаточну процентну ставку за користування кредитом заява не містить. Інших доказів погодження між сторонами відсоткової ставки немає. За таких обставин, нарахування процентів, які просить стягнути позивач, не погоджено сторонами, а тому вимоги в цій частині є безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті, тому суд прийшов до правильного висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року, у якому ухвалою Дрогобицього міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року виправлено описку залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року. Судді: Я.А. Левик Н.П. Крайник М.М. Шандра