Постанова 4816 № 577/1619/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м.Суми Справа №577/1619/19 Номер провадження 22-ц/816/204/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Конотопського міскрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Буток Т.А., в приміщенні Конотопського міскрайонного суду Сумської області, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 29 червня 2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 18 березня 2019 року становить 70 831 грн 46 коп., з яких: 28 826 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 13 063 грн 26 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 25 093 грн 08 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 0,00 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 3349 грн. 12 коп. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 831 грн 46 коп. за кредитним договором № б/н від 29 червня 2015 року та судові витрати. Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішеннямвід 23 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29 червня 2015 року в розмірі 28 826 грн 00 коп. та 781 грн 78 коп. судового збору, а всього 29 607 грн 78 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження використання кредитного карткового рахунку була надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою НБУ від 18 червня 2003 року № 254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Вважає, що суду необхідно було врахувати наступні постанови Верховного суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 28 березня 2019 року № 428/2873/17, від 06 лютого 2018 року № 755/2720/16-ц, від 17 квітня 2019 року № 666/388/16-ц. Зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. На думку позивача, суд вказаним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, яка є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи. Від представника відповідача адвоката Гребеник С.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона бере участь в іншому судовому засіданні в кримінальній справі. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки адвокатом не надано доказів участі в іншій справі. Відповідачем направлено суду відзив на апеляційну скаргу. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої остання отримала платіжну картку. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами дана заява не містить (а. с. 9). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 11-25). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 березня 2019 року становить 70 831 грн 46 коп., з яких: 28 826 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 13 063 грн 26 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 25 093 грн 08 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 0,00 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 3349, грн. 12 коп. штраф (процентна складова) (а. с. 5-8). Відповідно до довідки банку відповідач згідно кредитного договору б/н від 29 червня 2015 року отримала картки №№ НОМЕР_1 , 4149625810865707, НОМЕР_2 , 4149629397591702, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 06.2022 року (а. с. 83). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та неустойки (пені та штрафів), суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, умов щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) тощо, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 29 червня 2015 року процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, отримуючи 29 червня 2015 року платіжну картку кредитку «Універсальна», а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, слід зазначити, що згідно розрахунку банку витрати відповідачем кредитних коштів (3-тя колонка розрахунку) складають 121 668 грн 50 коп., всього погашено заборгованості на загальну суму 102 260 грн 70 коп. (87125,45 грн +13835,29 + 1300 грн). Також, з даного розрахунку вбачається, що банком за рахунок кредиту було погашено відсотків на загальну суму 21 181 грн 47 коп. (4-та колонка розрахунку). Таким чином, враховуючи, що різниця між фактично отриманими кредитними коштами та коштами, внесеними відповідачем на погашення заборгованості за кредитом, становила 19 407 грн 80 коп. (121 668,50 грн - 102 260,70 грн), а судом стягнута заборгованість за тілом кредиту в сумі 28 826 грн 00 коп., з якою відповідач фактично погодилася, про що зазначила у відзиві на апеляційну скаргу, підстав для стягнення нарахованої банком заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 13 063 грн 26 коп. не вбачається. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмовивши у стягненні відсотків по кредиту, суд першої інстанції, тим самим, допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, то колегія суддів зазначає наступне. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). Таким чином, установивши обставини того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 червня 2015 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В той же час позивач не позбавлений можливості заявити відповідні вимоги про стягнення з відповідача процентів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки Національного банку України. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Конотопського міскрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.А. Левченко Судді: О.І. Собина І.В. Орлов