Постанова 4816 № 591/7009/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м.Суми Справа №591/7009/19 Номер провадження 22-ц/816/1294/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2020 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 27 березня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 06 листопада 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 березня 2018 року між банком та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надавши кредит у встановленому договором розмірі. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 12086 грн 37 коп., яку банк просив стягнути на свою користь, з яких: 6938 грн 83 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3717 грн 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 378 грн 30 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 0,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, штрафи: 500 грн 00 коп. (фіксована складова) та 551 грн 73 коп. (процентна складова). Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволені частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в сумі 6938 грн 83 коп. та 1094 грн 97 коп. в рахунок відшкодування судового збору. В іншій частині вимог відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що до суду першої інстанції були надані додаткові пояснення та докази, серед яких і виписка за рахунком позичальника, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари, послуги та інше. Крім цього, відповідач частково погашав заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. На думку позивача, суд вказаним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, яка є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 * 100 = 210 200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 6938 грн 83 коп. позивачем не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України заочне рішення суду в зазначеній частині не є предметом апеляційного перегляду. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2018 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої останній отримав платіжну картку. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами дана заява не містить (а. с. 10). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 11-28). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 15 липня 2019 року становить 12086 грн 37 коп., з яких: 6938 грн 83 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3717 грн 51 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 378 грн 30 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 0,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, штрафи: 500 грн 00 коп. (фіксована складова) та 551 грн 73 коп. (процентна складова) (а.с. 9). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в частині простроченого тіла кредиту, в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та неустойки (пені та штрафів), суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Також суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці, що додані банком до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у визначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 07 березня 2018 року процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, отримуючи 07 березня 2018 року платіжну картку кредитку «Універсальна», а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, слід зазначити, що згідно розрахунку банку витрати відповідачем кредитних коштів (3-тя колонка розрахунку) складають 6514 грн 96 коп., погашено заборгованості за тілом кредиту в сумі 1320 грн 93 коп. Також, з даного розрахунку вбачається, що банком самостійно за рахунок кредиту було погашено відсотків на загальну суму 5462 грн 31 коп. (4-та колонка розрахунку). Підстав для стягнення нарахованої банком заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 3717 грн 51 коп. не вбачається, оскільки при його обрахуванні позивач врахував і суму кредитних коштів, що зняті банком самостійно на погашення відсотків, зобов`язання відповідача по сплаті яких позивачем не доведено. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 6938,83 грн відповідач визнав. Що стосується наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК нового доказу, а саме - копії довідки про умови та правила кредитування, яка підписана відповідачем 07 березня 2018 року, то колегія суддів апеляційного суду вказаний доказ не приймає, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи наведені норми процесуального права, наданий позивачем новий доказ, а саме копія довідки про умови та правила кредитування, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України не приймається під час апеляційного перегляду справи, оскільки надані апеляційному суду без додержання порядку та строків їх подання. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмовивши у стягненні відсотків по кредиту, суд першої інстанції, тим самим, допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, то колегія суддів зазначає наступне. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява №17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, §36). Таким чином, установивши обставини того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 березня 2018 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук