Постанова Луганський апеляційний суд № 415/503/18

Справа № 415/503/18 Провадження № 22-ц/810/757/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В. суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 липня 2021 року, ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі судді Луньової Д.Ю. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в: У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яке змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 106416,58 гривень, який мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.12.2013 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При зміні кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. В порушення умов договору та вимог закону, позичальник своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.12.2017 виникла заборгованість в сумі 106416,58 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5820,48 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 91180,09 грн, заборгованості за комісією та пенею у сумі 3872,36 грн, штрафи - 500 грн (фіксована частина), 5043,65 грн (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 1762 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» посилалось на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідно до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. У довідці про умови кредитування вказано тип картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», валюта картки - гривня, базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5% в місяці (30 % річних), порядок нарахування комісії і пені, порядок погашення заборгованості по кредиту. Крім того, скаржник вважає, що суд припустив порушення норм матеріального права, не врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 441/569/17, постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 6-2104цс16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 743/150/17, постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 738/464/19, відповідно до яких картка діє в межах визначеного нею строку та діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні картки, отже за таким договором перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки. Відповідачу було видано платіжну картку № НОМЕР_1 для користування кредитним лімітом строком дії до 30.09.2016, отже Банк звернувся до суду в межах строку позовної давності, на що суд першої інстанції не звернув увагу та дійшов помилкового висновку, застосувавши до спірних правовідносин вказаний строк. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 106416,58 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 * 100 = 227000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, комісії, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем «Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https/ privatbank. ua/ terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь Банку тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 вніс 17.05.2014, а з позовом до суду Банк звернувся 25.01.2018, тобто з пропущеним строком позовної давності. Оскільки між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту у сумі 5820,48 грн. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, комісії та пені, штрафів, але припустився помилки в частині відмови у стягненні з відповідача тіла кредиту. Свій висновок апеляційний суд обґрунтовує наступним. Відповідно до ст. 368 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Під час розгляду справи суд встановив, що 14.12.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 , копію його паспорту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку», розрахунок заборгованості, виписку по рахунку за період з 01.01.1999 по 21.08.2018. В анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача, місце проживання, паспортні дані, РНОКПП та інша контактна інформація. Однак, в анкеті відсутні відомості про процентну ставку за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що погоджені сторонами договору. З довідки наданої Банком встановлено, що відповідачу було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії 09/16. Випискою по картковому рахунку позичальника підтверджується встановлений кредитний ліміт у розмірі 300 грн, виданий за кредитною картою № НОМЕР_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.12.2013, станом на 26.12.2017 виникла заборгованість в сумі 106416,58 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5820,48 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 91180,09 грн, заборгованості за комісією та пенею у сумі 3872,36 грн, штрафи - 500 грн (фіксована частина), 5043,65 грн (процентна складова). Ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тобто останній не повідомлений банком про умови кредитування за договором від 14.12.2013. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, комісії, пені, штрафів та, зокрема, що саме у зазначеному в цих документах розміру і порядку мають здійснюватися нарахування платежів. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що надані Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, укладеного з відповідачем, оскільки не підтверджено, що відповідач був ознайомлений з ними, підпис відповідача у вказаних документах відсутній. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України позивач не пред`явив. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що скаржником не доведена наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, комісії та пені, штрафів. Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника щодо помилкового висновку суду про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що? ? ОСОБА_1 здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 17.05.2014, а Банк звернувся до суду з цим позовом в січні 2018 року, тобто з пропуском позовної давності. Однак такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблений з порушенням норм процесуального права. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" посилалося, зокрема на те, що кінцевий строк дії виданої ОСОБА_1 кредитної картки встановлений до кінця вересня 2016 року, на підтвердження чого надало відповідну довідку. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк надав виписку по картковому рахунку за період з 01.01.1999 по 21.08.2018, та розрахунок заборгованості для повного дослідження всіх обставин справи. З наданої виписки вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач неодноразово користувався кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості. Крім того, наданий розрахунок не спростовано відповідачем. Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Однак в порушення вимог ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не дослідив належним чином і не дав правової оцінки доводам АТ КБ "Приватбанк", які стосуються строку дії виданої позичальнику кредитної картки. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що борг позичальника по тілу кредиту становить 5820,48 грн. З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ АБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5820,48 грн. Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 5820,48 грн. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2018 року (а.с.1). Згідно платіжного доручення позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643,00 грн (а.с. 172). Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 240,51 грн (96,20 грн за подання позову, 144,31 грн за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 липня 2021 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за договором б/н від 14.12.2013 в сумі 5820,48 (п`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 240,51 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено - 19 жовтня 2021 року. Головуючий Судді