Постанова 4857 № 569/2514/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/2514/25 пров. № А/857/9384/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М. секретаря судового засідання Хомин Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2025 року (головуючий суддя Гордійчук І.О., м.Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противною та скасування постанови №4/123 про адміністративне правопорушення та накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, і закриття провадження у справі. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмолено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Вказана норма є бланкетною. Згідно з приміткою до даної статті положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб`єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов`язаний або резервіст. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а отже, всі його первинні облікові дані вже є у відповідних реєстрах. Відповідач мав можливість отримати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних, що прямо передбачено приміткою до статті 210 КУпАП. Проте відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що він не міг отримати ці дані самостійно, а суд першої інстанції не дослідив цього питання та не врахував даний факт при винесенні рішення. Крім того, 16.08.2024 року ОСОБА_1 отримав довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цей факт підтверджує, що ОСОБА_1 неодноразово у період з 16 травня по 18 липня 2024 року звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , подавав документи для надання йому відстрочки, що були достатніми для оновлення даних, а тому позивач не мав умислу на неоновлення даних. З моменту останнього візиту жодних змін у його персональних даних не відбулося, а тому він не мав жодного умислу на ухилення від їх оновлення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст.283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. В оскаржуваній постанові №4/123 від 14 січня 2025 року відсутні посилання на норму Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б підтверджували наявність правопорушення. В тому числі, не було зазначено про номер чи дату видачі повістки, серію повістки для подальшого співставлення і з`ясування, яку саме повістку ОСОБА_1 намагались вручити. З постанови №4/123 неможливо встановити об`єктивну сторонуправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. оскільки в ній відсутні будь-які докази вчинення такого правопорушення гр. ОСОБА_1 , в тому числі час вчинення такого правопорушення. Однак суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені обставини. Протокол та оскаржувана постанова, не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суд також не взяв до уваги твердження ОСОБА_1 , про те. що останній , не отримував ані повідомлення Укрпошти. ані повістки. Дізнався про направлення повістки лише 08.01.2025 року, коли відносно нього було складено протокол №4/123 про адміністративне правопорушення. Відповідач скористався можливістю електронної інформаційної взаємодії для організації доставки позивача до територіального центру, однак не зробив цього раніше для оновлення його персональних даних. Тобто, можливість отримання актуальної інформації через державні реєстри у відповідача була, проте він використав її вибірково - лише на етапі складання протоколу, а не для уточнення даних. Відповідно до п. 30, 30-1 Постанови Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді (Ж-коду (далі - СЖ-код). Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова Форма повинна містити придатний для зчитування (Ж-код з відповідною інформацією. Згідно із аб. 4 п. 34 Постанови Кабінету Міністрів №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. В даному випадку повістка № 1342876 була сформована через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується наявністю ()ІІ- коду на її паперовому носії. Згідно з інформацією, отриманою через цей СЖ-код. повістка була підписана відповідальною особою 22 листопада 2024 року о 23 годині 18 хвилин. Однак фактичне відправлення даної повістки відбулося лише 26 листопада 2024 року. Таким чином, між моментом підписання повістки та її Фактичним відправленням минуло 80 годин, що суттєво перевищує встановлений законодавством 48-годинний строк. Враховуючи зазначене, має місце пряма невідповідність дій посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки вимогам Постанови КМУ № 560, що є порушенням порядку вручення повістки. Однак, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки цим фактам. Недотримання строку відправлення повістки є істотним порушенням, яке впливає на її дійсність, адже законодавець встановив чіткі часові межі саме з метою забезпечення своєчасного інформування військовозобов`язаних. Перевищення строку відправлення на 32 години є безумовним порушенням вимог Постанови КМУ № 560 і не може вважатися незначним або таким, що не впливає на права особи. Суд першої інстанції посилається на пункт 41 Постанови КМУ №560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Разом з тим, зазначає: «оцінюючи доказ, а саме копію поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд приймає до уваги те, що Позивач викликався на 14.00 год 05.12.2024, повістка повернута у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, відтак цей доказ підтверджує належне повідомлення позивача про необхідність явки». Матеріали справи підтверджують той факт, що відмітка про відсутність була проставлена лише 12 грудня 2024 року, що відбулося вже після дати, на яку він мав прибути за повісткою 5 грудня2024 року. Це свідчить, що до зазначеної дати не існувало підтверджених доказів його належного повідомлення. Як зазначає суд, відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, листи з позначкою «Повістка ТЦК» вручаються особисто адресату. У разі його відсутності працівник поштового зв`язку зобов`язаний повідомити одержувача за наявним номером телефону або залишити повідомлення у поштовій скриньці. У матеріалах справи немає доказів того, що такі дії були належним чином виконані. Факт повернення повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» лише 12 грудня2024 рокусвідчить, що адресат не був належним чином повідомлений до 5 грудня 2024 року. Отже, твердження суду проналежне оповіщення є безпідставним. В тому числі, суд першої інстанції вказує, що чинне законодавство не покладає на Відповідача обов`язку перевіряти належне інформування працівниками поштового зв`язку. Однак відповідно до засад адміністративного процесу, при оцінці доказів суд повинен керуватися критеріями їхньої допустимості, належності та достовірності. Враховуючи, що немає доказів належного повідомлення ОСОБА_1 до 5 грудня 2024 року', не можна стверджувати про виконання Відповідачем своїх зобов`язань належним чином. Суд вказує, що повістка була направлена на правильну адресу, позивач її не змінював. Проте сам факт направлення повістки не є достатнім доказом її вручення або належного інформування адресата про її надходження, оскільки відповідно до пункту 41 Постанови КМУ №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у письмових поясненнях, доданих до протоколу №4/123, ОСОБА_1 чітко зазначив: повістку він не отримував, правопорушення не вчиняв, а його військово-обліковий статус підтверджується військовим квитком № НОМЕР_1 . Крім того, до протоколу №4/123 додано копію паспорта, однак у графі щодо доданих документів відсутні будь-які інші матеріали, з яких можна було б зробити висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема, до протоколу не додано корінця повістки, що підтверджував би її вручення саме ОСОБА_1 , а отже, відсутній доказ належного повідомлення. Окрім цього, у протоколі від 08.01.2025 року, складеному відносно ОСОБА_1 , відсутній його підпис, що є прямим порушенням процедури. Такій особі не були роз`яснені права, визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що ставить під сумнів законність притягнення його до відповідальності, однак суд також не взяв це до уваги. Положеннями ст.ст. 254, 256 КУпАП не передбачено складання протоколу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В разі відмови правопорушника від підписання протоколу в ньому робиться запис у відповідних графах. Такий запис у графах протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , відсутній. Всупереч вказаним правилам, протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відсутній підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу щодо йоговідмови від підпису в присутності свідків. Таким чином, протокол №4/123 та оскаржувана постанова №4/123 не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено ч. З ст. 210-1 КУпАП. З матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону зазначеного вище правопорушення, оскільки в них відсутні будь-які докази вчинення такого порушення. Імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Протокол та оскаржувана постанова не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення. Аналогічна позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 759/20534/24. У відповідь на адвокатський запит №10 від 15.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 листом №1/1162 від 23.01.2025 року було надано копію постанови №4/123, однак суд залишив поза увагою той факт, що Відповідач подав до суду документ, який суттєво відрізняється від копії постанови №4/123, отриманої у відповідь на адвокатський запит. Така невідповідність безпосередньо ставить під сумнів достовірність доказів, на які посилається Відповідач, та може свідчити про свідоме маніпулювання матеріалами справи. Зокрема, у постанові №4/123, яку Відповідач надав до суду, міститься відмітка про нібито отримання ОСОБА_1 цього документа 14.01.2025 року. Однак у копії цієї ж постанови, наданій ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідь на адвокатський запит №10 від 15.01.2025 року, жодної відмітки про дату отримання немає. Цей факт має принципове значення, оскільки відсутність такої інформації в офіційній відповіді органу, який виніс постанову, свідчить про те, що на момент її видачі факт вручення Позивачу не 6ув зафіксований. Крім того, у самій постанові №4/123 взагалі не зазначено конкретного часу вчинення адміністративного правопорушення. Суперечливість даних у повістці №1342876 та постанові №4/123, відсутність належних доказів і порушення вимог до складання процесуальних документів свідчать про незаконність винесеної постанови. Вона підлягає скасуванню через порушення процесуальних норм та недоведеність складу адміністративного правопорушення. Окрім того, правова невизначеність щодо часу явки ОСОБА_1 свідчить про недотримання засад справедливого судового розгляду та принципу презумпції невинуватості, що мас бути враховано під час розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2025 відповідальним виконавцем адміністративного відділення с-т лейтенантом Андрощуком А.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол №4/123 про адміністративне правопорушення. Встановлено, що ОСОБА_1 порушив абз.1 п.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці (розпорядженні) на 10 год. 00 хв. 05.12.2024, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У протоколі наявні пояснення ОСОБА_1 . Постановою №4/123 від 14.01.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд слушно зауважив, що вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу. Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час розгляду судом справи. Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації. Згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про оборону», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Відповідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний, відтак правильним є твердження, що на нього розповсюджується вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов`язок і військову службу, про оборону України, у тому числі щодо явки за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому суд вірно вказав, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо спрямування повістки військовозобов`язаним, які вчасно оновили дані, щодо їх явки до відповідних ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно матеріалів справи повістка ОСОБА_1 була направлена 26.11.2024, з вимогою з`явитись на 05.12.2024, для уточнення даних військовозобов`язаного. Надаючи оцінку питанню належного оповіщення Позивача Відповідачем про явку до ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд першої інстанції вірно врахував, що згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. З копії поштового повідомлення, що надіслана Позивачу засобами поштового зв`язку, вбачається, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 повернута 12.12.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вказаних вище Правил надання послуг поштового зв`язку, поверненню повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» передувало інформування працівником об`єкта поштового зв`язку одержувача про надходження листів з позначкою «Повістка ТЦК», а саме 03.12.2024 (трекінг 0610210390556). При цьому суд правильно вказав, що чинне законодавство України не покладає на відповідача обов`язків щодо перевірки належного інформування працівниками об`єкта поштового зв`язку одержувача, у даному випадку позивача, про наявність на його ім`я та адресу листів з позначкою «Повістка ТЦК». Крім того, згідно матеріалів справи, відповідач направив повістку позивачу на адресу його місця проживання. Адресу свого місця проживання позивач не змінював, будь-яких помилок у повістці про виклик щодо адреси проживання позивача, відповідачем не допущено. А тому, правильним є твердження суду, що відповідач виконав усі дії щодо належного оповіщення позивача, яке він уповноважений відповідно до чинного законодавства України. Відтак зазначені вище докази підтверджують належне повідомлення позивача про необхідність явки. З огляду на викладене вище, суд дійшов правильного висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим. З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 лютого 2025 року у справі №569/2514/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М. А. Пліш судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк