Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/5429/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 569/5429/24 пров. № А/857/11398/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., за участю секретаря судового засідання Гладкої С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року (головуючий суддя Левчук О.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, командира роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Дуди Дмитра Івановича про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, командира роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Дуди Дмитра Івановича в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №1672333 від 16.03.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин, що мають значення для справи, просить скасувати таке та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем фактично пропущено строк для подання відзиву на позов тому просить суд залишити його без розгляду та не брати до уваги. Зазначає, що з наданого відповідачем відеофайлу з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС008399 видно, що на початку першої секунди перегляду відеоряду короткочасно на одну мить з`являється і відразу зникає зображення білого хреста з червоним центром та написом «Швидкість: 73 км/год (APP)» (імовірно момент фіксування швидкості), що знаходиться поза межами силуету ТЗ, яким він керував, водночас в цей же момент у кадрі знаходиться інший ТЗ темного кольору. Таким чином не зрозуміло, кому належить зафіксована швидкість. Інших доказів вимірювання швидкості ТЗ під його керуванням відеоряд не містить. Крім того зазначає, що відповідач не заперечує факт тримання у руках в момент фіксації швидкості ТЗ вимірювача швидкості лазерного TruCam LTI 20/20, також це підтверджує надане відео, де видно істотне тремтіння зображення, цілком імовірно, що оператор приладу (працівник патрульної поліції), тримаючи прилад TruCam в руках, міг рухатися назустріч ТЗ, що в свою чергу могло призвести до сумнівного результату вимірювання швидкості ТЗ. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1672333, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 16 березня 2024 року о 13:12:06 годині в с. Піддубці по вул. Київській, 81, керуючи транспортним заособом SKODA, номерний знак НОМЕР_1 він, перевищив встановлені обмеження руху більш як на 20 км/год, рухаючись зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог п.12.4 ПДР України, у відповідності до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Вимогами пункту 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Як передбачено ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У матеріалах справи наявна копія фото та відео з приладу TruCam LTI 20/20 №ТС008399, якими зафіксовано подію, яка описана в постанові про адміністративне правопорушення, та які в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі. І вказане фото та відео правопорушення, підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України (а.с. 26, 35). Дане фото та відео містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Покликання позивача на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Також безпідставними є покликання апелянта на неправомірність тримання поліцейським у руках в момент фіксації швидкості ТЗ вимірювача швидкості лазерного TruCam LTI 20/20, оскільки, це може викликати похибку у вимірюванні з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LTI 20/20 №ТС008399 є ручним приладом контролю категорії лазерних вимірювачів швидкості, що підтверджується наданою технічною документацією: сертифікатом відповідності від 09.01.2019 №UA.TR.001 22 3-19, сертифікатом перевірки типу від 26.12.2018 UA.TR001 241-18, а тому фіксація швидкості руху в ручному режимі за його допомогою є правомірною. Крім того, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Зважаючи на докази, які містяться в матеріалах справи, та встановлені судом обставини, що мають значення для вирішення спору, а також приймаючи до уваги те, що дотримання Правил дорожнього руху є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху, суд дійшов вірного висновку, що вказані в оскаржуваній постанові обставини про адміністративні правопорушення мали місце. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції слушно зауважив, що надані відповідачем докази на підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України. Судом також вірно зазначено, що внесення інспектором в постанові неправильних даних, в тому числі, неправильного номерного знаку ТЗ, не спростовує порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, та є опискою, що стверджується матеріалами справи. Вказана описка не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення, оскільки перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд вірно вважав, що відповідачем доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП України. Відтак, на підставі наведеного вище, суд правильно вважав, що відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року по справі № 569/5429/24 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула