Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14555/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14555/22 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач; Головний військово-медичного клінічного центру Держприкордонслужби України), в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення за період з 01 вересня 1995 року по 10 грудня 2019 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат індексацію на грошове забезпечення ОСОБА_1 , та компенсацію за несвоєчасну виплату індексації, передбачену Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 за період з 01 вересня 1995 року по 01 березня 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 (з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року), з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року із урахуванням фіксованої індексації по 10 грудня 2019 року; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими станом на 01 грудня 2019 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але нестримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2019 року згідно Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 30 січня 2019 року №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився" відповідно військового звання (полковник) військовослужбовця на час звільнення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2008 року по 10 грудня 2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року січень 2008 року, з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року - березень 2018; - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2008 по 10 грудня 2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2019 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з врахуванням раніше виплачених сум; - в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо грошової компенсації за неотримане речове майно винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 01 серпня 1985 року по 10 грудня 2019 року та наказом Голови Державної прикордонної служби №1239-ОС від 03 грудня 2019 року, був звільнений з військової служби за станом здоров`я у відставку. Позивач, вважаючи, що при звільненні та остаточному розрахунку відповідач не виплатив йому в належному розмірі індексацію грошового забезпечення та компенсацію за неотримане речове майно, звернувся до відповідача з відповідним запитом. Відповідач листом від 29 липня 2022 року №703/1277-22 повідомив, що грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена на підставі Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 року №178, та відповідно рапорту військовослужбовця. Розрахунок здійснювався на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2017 року №21 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 30 січня 2019 року №33 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Листом від 09 серпня 2022 року №11/340 відповідач повідомив позивача, що при звільненні з військової служби 10 грудня 2019 року в Головному військовому - медичному клінічному центрі (ЦКГ) ДГІС України полковнику медичної служби ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з липня 2015 року по лютий 2018 року, в сумі 26525,36 грн., а також з січня 2008 року по червень 2015 року була нарахована та виплачено разом з грошовим забезпеченням. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вищевказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178). Пунктами 2, 3 Порядку №178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Згідно із пунктом 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік. Таким чином, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв`язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, а також від 14 листопада 2018 року у справі №809/1488/16. З матеріалів справи вбачається, що у 2019 році, на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби №1239-ОС від 03 грудня 2019 року, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров`я у відставку. Розрахунок виплаченої позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно здійснювався відповідачем на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2017 року №21 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 30 січня 2019 року №33 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України від 29 липня 2022 року (а.с.27). З огляду на правове регулювання спірних правовідносин та практику ВС у подібних правовідносинах, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 звільнився у 2019 році, то зазначена грошова компенсація має розраховуватися виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 01 січня 2019 року. Разом з тим, з довідки від 11 грудня 2019 року №5 про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 вбачається, що ціни зазначені у вказаній довідці не відповідають зазначеним в розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби від 30 січня 2019 року №33 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» цінам. Крім того, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду також відмічає, що нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно має здійснюватися без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №380/2458/20, де касаційний суд зазначив, що обов`язком суб`єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця. Враховуючи викладені вище обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби та за цінами, визначеними станом на 01 січня 2019 року, згідно Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 30.01.2019 № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився". Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з положень статті 139 КАС України. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних документів від 02 вересня 2022 року та 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1984,80 гривень, відповідно до платіжної інструкції від 08 квітня 2024 року позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 гривень. Судом першої інстанції адміністративний позов задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи, що колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вирішено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задоволенню адміністративного позову в цій частині, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2809,20 гривень (з урахуванням вже присуджених до стягнення судом першої інстанції) за рахунок бюджетних асигнувань призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України. Керуючись статтями 139, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими станом на 01 січня 2019 року. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але нестримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2019 року згідно Розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 30 січня 2019 року №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився" відповідно військового звання (полковник) військовослужбовця на час звільнення. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії (адреса: АДРЕСА_2; ЄДРПОУ НОМЕР_2). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.