Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12837/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12837/20 Головуючий у І інстанції - Аблов Є.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 30 січня 2020 року № UA100000/2020/100011/2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що експертний висновок № Ц-55 від 29 січня 2020 року Київської Торгово - промислової палати, не є звітом про оцінку майна, а в розумінні п.8 ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, є висновком про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, який був наданий митному органу, та є належним документом для визначення вартості товару. Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги п.3.1. Договору транспортного експедирування від 03 січня 2019 року № 03/01-19, згідно з якими передбачено відстрочення оплати за надані послуги, тобто оплата послуг перевезення могла бути здійснена лише після фактичного надання послуг перевезення та виставлення рахунку, а відтак платіжне доручення від 13 лютого 2020 року № 215 про оплату транспортних витрат у розмірі 148 900,00 грн. не могло бути надане станом на час здійснення митного оформлення товару. Вказує, що надані ним документи судом першої інстанції не досліджувалися у сукупності, платіжне доручення від 13 лютого 2020 року № 215 про оплату транспортних витрат не взято до уваги як документ, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною 2 статті 53 МК України, висновок суду про непідтвердження Позивачем витрат на транспортування товару є передчасним, та свідчить про неправильність та неповноту дослідження доказів і встановлення обставини у справі. На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Київської митниці Держмитслужби, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за результатами опрацювання документів, зокрема, встановлено, що умовами п. 3.3 договору № 03/01-19 передбачено, що вартість послуг експедитора (транспортні витрати) вказуються у Додатках /Заявках/Рахунках, проте жодного з перелічених документів до митного оформлення надано не було. Тобто, вартість транспортних витрат, на час подачі декларації, не підтверджено документально, що стало підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості товарів. Вказує, що після надання Позивачем додаткових документів сумнів у достовірності заявленої митної вартості не було спростовано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 січня 2020 року Позивачем в порядку електронного декларування подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію форми ІМ 40 ДЕ № UA100320/2020/611644 (далі - МД) з метою митного оформлення товарів. У відповідності до графи 42 МД, митну вартість товару Позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, Позивач надав митному органу документи, перелік яких міститься у графі 44 МД. За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів, митним органом проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято письмове рішення про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2020 року № UA100000/2020/100011/2, яким скориговано митну вартість товарів з 78 814,47 доларів США до 133 859,78 доларів США. Митна вартість у вказаному рішенні визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законом України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Вважаючи вказані дії протиправними, а свої права порушеними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення процедури консультації Позивач не надав доказів про оплату транспортних витрат, у зв`язку з чим у митного органу були наявні підстави для виникнення сумнівів у достовірності митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «СОФІЛАЙТ», оскільки такі не були підтверджені документально. Зазначив, що оскільки Позивачем документально не підтверджено правомірність визначення митної вартості товару та наявність суттєвих розбіжностей у наданих уповноваженою особою декларанта документах, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару було прийняте Відповідачем правомірно. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 Митного кодексу Украни регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу Украни). Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням про коригування митної вартості товарів від 19 грудня 2019 року № UA100000/2019/000026/2 митна вартість товару була визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати до митного органу наступні документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 6) прайс - лист виробника товару. На виконання вимог митного органу, Позивачем було надано лист від 19 грудня 2019 року б/н щодо неможливості надання документів, запитуваних митним органом та повторно надіслано документи відносно яких у митного органу встановлені сумніви та розбіжності. Досліджуючи надані Позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «СОФІЛАЙТ» та визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, колегія суддів зазначає наступне. Згідно умов контракту від 01 березня 2017 року № CU17-06XL, укладеного між Компанією «XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG» (продавцем) та ТОВ «Софілайт» (покупцем), продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки. На виконання умов вказаного контракту відбулась поставка товару, з метою декларування якого 29 січня 2020 року Позивачем подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію форми ІМ 40 ДЕ № UA100320/2020/611644. ТОВ «СОФІЛАЙТ» були надані до митного оформлення наступні документи: 1) вантажну митну декларацію від 29 січня 2020 року № UA100320/2020/611644; 2) пакувальний лист б/н від 30 листопада 2019 року; 3) довідку від виконавця договору про вартість транспортування вантажу за межами України від 27 січня 2020 року № 02; 4) автотранспортну накладну від 27 січня 2020 року CMR 028963; 5) автотранспортну накладну від 27 січня 2020 року CMR 028964; 6) автотранспортну накладну від 27 січня 2020 року CMR 028965; 7) декларацію про походження товару від 30 листопада 2019 року № SO 19-10-20; 8) проформу інвойс від постачальника на здійснення передоплати 20% щодо оцінювання товару від 08 жовтня 2019 року № SO 19-10-08, від 26 жовтня 2019 року № SO 19-10-26, від 27 жовтня 2019 року № SO 19-10-27; 9) комерційний інвойс від 30 листопада 2019 року № SO 19-10-20; 10) коносамент № MRFB19120731; 11) контракт від 01 березня 2017 року № CU17-06XL з додатковими угодами № 1 та № 2; 12) договір декларування від 15 березня 2016 року № 1503-16; 13) платіжні доручення в іноземній валюті від 10 жовтня 2019 року № 30, від 30 жовтня 2019 року № 32, від 30 жовтня 2019 року № 33, від 13 грудня 2019 року № 52; 14) договір транспортного експедирування від 29 листопада 2019 року № 03/01-19, укладений між ТОВ «Селеста Марін» та ТОВ «Софілайт». За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема відповідно до пункту 3.3 договору транспортного експедирування від 29 листопада 2019 року № 03/01-19 вартість послуг експедитора (транспортні витрати) вказуються в додатках/заявках/рахунках, проте жодного з перелічених документів до митного оформлення Позивачем надано не було, тобто вартість транспортних витрат не підтверджена документально. Для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, надано лише довідку від ТОВ «Селеста Мартін» про вартість міжнародного перевезення від 27 січня 2020 року № 02, при цьому, перевізником багажу відповідно до CMR 028963, 028964, 028965 є «FORCETRANS L.L.C». У зв`язку із зазначеним, Позивачу було запропоновано подати додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. 30 січня 2020 року Позивачем були надані додаткові документи на вимогу митного органу, серед яких: 1) рахунок на оплату транспортно - експедиційних послуг від 27 січня 2020 року № 387; 2) заявку на здійснення послуг по доставці товарів від 29 листопада 2019 року № 01-29/11; 3) акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно - експедиційних послуг від 27 січня 2020 року № 387; 4) договір транспортного експедирування від 29 листопада 2019 року № 03/01-19, укладений між ТОВ «Селеста Марін» та ТОВ «Софілайт»; 5) договір на організацію перевезень автомобільним транспортом від 02 січня 2019 року № 0201-08/19, укладений між ТОВ «Селеста Марін» та ТОВ «ФОРСТРАНС» щодо забезпечення вантажу на митній території України; 6) платіжні доручення в іноземній валюті з відмітками банку про сплату за оцінюваний товар: від 10 жовтня 2019 року № 30, від 30 жовтня 2019 року № 32, від 30 жовтня 2019 року № 33, від 13 грудня 2019 року № 52; 7) видаткові та податкові накладні, що підтверджують вартість товару на території України; 8) прайс - лист виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення від 02 грудня 2019 року № 515820190589294368 з перекладом; 10) експертний висновок Київської торгово - промислової палати від 29 січня 2020 року № Ц-55; 11) каталог продукції; 12) каталог лінійного коносамента від 03 грудня 2019 року № COSU6253650570, який був виданий експедитору згідно контракту морського перевезення, дані якого були вказані в митній декларації країни відправлення; 13) пропозиції інших виробників аналогічного товару з мережі інтернет; 14) інформаційний лист відправника товарів щодо зміни цін на товари; 15) митна декларація від 12 березня 2019 року № UA100010/2019/323014, на аналогічний товар, що стосується оцінюваного товару; 16) лист від Київської міської митниці ДФС щодо скасування рішення про коригування митної вартості від 11 березня 2019 року № UA100010/2019/100025/2, та визнання заявленої митної вартості; 17) аркуш коригування митної декларації від 12 березня 2019 року по ВМД № UA100010/2019/323014. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. Разом з тим, не зважаючи на вищевказані обставини, Відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Водночас, в ході апеляційного провадження Київською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»). У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15. Колегія суддів звертає увагу, що твердження Відповідача про те, що при перевірці поданих Позивачем документів для здійснення митного оформлення товару контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей, які ним не усунуто, спростовуються матеріалами цієї справи. Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. При цьому, колегія суддів зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом, колегія суддів приходить до висновку про наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» задовольнити. Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача з Відповідача, який є суб`єктом владних повноважень. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 27.05.2020 року № 668 (т. 1 а.с. 9) та від 07.05.2021 року № 2281 вбачається, що Позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 5337,56 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 8006,34 грн., які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ». Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 30 січня 2020 року № UA100000/2020/100011/2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» (14119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8а, код ЄДРПОУ 39364360) понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 8-А, ідентифікаційний код 43337359) у сумі 13343 (тринадцять тисяч триста сорок три) грн. 90 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко