Постанова 4855 № 320/5334/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5334/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки від 18.10.2018 №58 про щомісячні додаткові виплати грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 20.10.2018; зобов`язання відповідача здійснити з 20.10.2018 ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки від 18.10.2018 №58 з урахуванням доплати за науковий ступінь у розмірі 14924,00 грн.; доплати за вчене звання у розмірі 14924,00 грн.; разової премії у розмірі 214612,14 грн. та премії у розмірі 161869,12 грн. та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що відповідачем безпідставно, всупереч частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не здійснено перерахунок пенсії з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: заохочувальних виплат у вигляді премій, які були виплачені позивачу за останні 24 місяці його служби перед звільненням. У зв`язку із чим, позивач отримує пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено нормами чинного законодавства. На підтвердження вказаного позивачка посилається на довідку №58 від 18.10.2018 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням), яка була надана відповідачу, проте безпідставно останнім не врахована. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що наказом Національної поліції України №990о/с від 19.10.2018 полковник поліції ОСОБА_1 - заступник правового відділу управління організаційного, правового та технічного забезпечення Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, звільнена зі служби в поліції згідно пункту 7 (за власним бажанням) на підставі частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно подання про призначення пенсії вислуга років станом на день звільнення позивача зі служби в поліції складає: календарна - 25 років 02 місяці 14 днів. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, де отримує пенсію за вислугою років, призначену їй довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Сектором з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України було підготовлено подання про призначення позивачу пенсії від 24 жовтня 2018 №668. До вказаного подання було долучено грошовий атестат №160 та довідку №58 від 18.10.2018 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби (з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року) підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Судом встановлено, що призначення пенсії здійснювалося на підставі грошового атестату №160 та довідки Національної поліції України від 13.11.2018 №29/5-488 про додаткові види грошового забезпечення в середніх розмірах на посаді заступника начальника відділу за 9 місяць 2018 року в Центральному органі управління Національної поліції України. Так, відповідно до Протоколу за пенсійною справою №2613039605 від 21.11.2018, при призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідачем враховувалися наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років (50%), а також середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці служби перед місяцем звільнення, включаючи доплату за науковий ступінь, надбавку за специфічні умови та премію. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки від 18.10.2018 №58 про щомісячні додаткові виплати грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 20.10.2018, позивач звернулася з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 7 постанови Кабінетом Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами та доповненнями) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/18). З матеріалів справи вбачається, що для обрахунку пенсії позивачу відповідачем було взято до уваги відомості зазначені у довідці про середній розмір фактичних виплат за аналогічною посадою позивача за один місяць. Водночас, відомості зазначені у довідці №58 від 18.10.2018 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці служби позивача до уваги відповідачем не взято. Колегія суддів зазначає, що Законом № 2262-ХІІ та Порядком №393 чітко передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 місяці служби перед звільненням особи, а не з урахуванням середнього розміру фактичних виплат за аналогічною посадою на один місяць. Щодо доводів відповідача наведених у відзиві на позов та апеляційній скарзі про те, що зазначені у довідці виплати у вигляді премій не носять постійний характер та не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тому підстави для включення їх до складу грошового забезпечення при призначенні пенсії відсутні, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту довідки від 18.10.2018 №58 вбачається, що позивачці, серед іншого, виплачувалося доплата за науковий стаж на загальну суму 14924 грн., доплата за вчене звання - 14924 грн., разова премія - 214612,14 грн., премія - 161869,55 грн. Саме вказані складові позивач просить врахувати при перерахунку її пенсії. Судом вище зазначалося, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом від 07.06.2018 №260, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди та допомоги. Відтак, відповідач мав підстави лише для неврахування матеріальної допомоги на оздоровлення при перерахунку пенсії, оскільки така допомога носить разовий характер. Натомість, доплати за науковий стаж, доплати за вчене звання та премії носили періодичний (систематичний) характер, а не разовий. В розумінні п.2 ч.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейський Національної поліції» будь-які заохочення поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби є преміюванням. Судом встановлено, що невраховані відповідачем при призначенні пенсії заохочувальні виплати виплачувалися позивачу більш як 2 (два) рази на рік. Відтак, зазначені виплати носили на разовий, а систематичний характер, та виплачувалися з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на працівника службових обов`язків у випадках досягнення позитивних результатів у діяльності підпорядкованого територіального органу. З цих підстав колегія суддів дійшла до висновку про допущену Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області бездіяльність, яка виразилася у відмові у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки від 18.10.2018 №58 про щомісячні додаткові виплати грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 20.10.2018. З огляду на визнання судом протиправної бездіяльності відповідача, похідні позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 20.10.2018 ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії на підставі довідки від 18.10.2018 №58 з урахуванням доплати за науковий ступінь у розмірі 14924,00 грн.; доплати за вчене звання у розмірі 14924,00 грн.; разової премії у розмірі 21612,17 грн. та премії у розмірі 161869,12 грн. та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум, підлягають також задоволенню у повному обсязі. Водночас в частині позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 13 Закону № 2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни в ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно яких призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків від грошового забезпечення. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (п.п. 2 п. 24 розділу ІІ) призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 80 відсотків від грошового забезпечення на 70 відсотків. Разом з тим, Законом № 3668-VI до статті 43 Закону № 2262-XII внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно ч. 7 статті 43 Закону № 2262-XII, в редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року (чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України, положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII. Зокрема, Конституційний суд зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З наявних в матеріалах справи розрахунках пенсійних виплат, вбачається, що основний розмір пенсії розраховувався із 65% грошового забезпечення. Відтак, з огляду на те, що обмеження на підставі ст. 13 Закону № 2262-ХІІ виражається саме у зменшенні відсоткового розміру пенсії, судом не встановлено застосування відповідачем обмеження пенсійних виплат позивача на підставі цієї статті. Отже, встановлені обставини свідчать про те, що відповідач не застосовував відсоткове обмеження грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними. Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги встановлені обставини, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1,2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову до суду першої інстанції позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., а при поданні апеляційної скарги 1261,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в загальному розмірі 2102 грн. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки від 18.10.2018 №58 про щомісячні додаткові виплати грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 20.10.2018. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 20.10.2018 ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії на підставі довідки від 18.10.2018 №58 з урахуванням доплати за науковий ступінь у розмірі 14924,00 грн.; доплати за вчене звання у розмірі 14924,00 грн.; разової премії у розмірі 214612,14 грн. та премії у розмірі 161869,12 грн. та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких