Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11398/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11398/24 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Дата і місце ухвалення: 16.05.2025р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №142850005793 від 01.11.2024р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, стаж роботи з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. та з 25.10.1993р. по 28.09.2001р. відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1981р.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 28.10.2024р. (дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28.10.2024р. він звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розгляду заяв передано на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого №142850005793 від 01.11.2024р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (не менше 30 років). Таке рішення позивач вважає незаконним та зазначав, що до його страхового стажу територіальним органом ПФУ протиправно не зараховано періоди роботи з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. та з 25.10.1993р. по 28.09.2001р., відомості про які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.12.1981р., як основному документі, який підтверджує стаж роботи. Позивач стверджував, що він не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення роботодавцем трудової книжки та за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист. До того ж, ГУ ПФУ в Полтавській області не виконало покладеного на нього обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а також щодо проведення перевірки наданих документів, в т.ч. надіслання відповідних запитів до уповноважених органів. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 01.11.2024р. №142850005793. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. та з 25.10.1993р. по 28.09.2001р. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2024р. про призначення пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3028,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 16.05.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що записи в трудовій книжці носять пріоритетний характер. Такі висновки суду не узгоджуються з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, де зазначено, що до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637. Судом не враховано, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58. У зв`язку з цим, записи про спірні періоди роботи ОСОБА_1 потребують підтвердження в установленому законодавством порядку додатковими документами. ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що територіальний орган ПФУ переклав на нього тягар доведення правдивості та достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці, в той час як орган ПФУ наділений правом перевірки поданих документів та витребування додаткових документів. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.10.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV. До вказаної заяви ОСОБА_1 додав трудову книжку, військовий квиток, дипломи про навчання, уточнюючі довідки про роботу, паспорт, код. Відповідно до п.п.4.1 та 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.11.2024р. №142850005793 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 11 місяців 04 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1981р.: - з 26.08.1981р. по 01.10.1981р., оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення розбіжність більше місяця; - з 25.10.1993р. по 28.09.2001р., оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства при прийомі на роботу. Довідку про роботу №206-д від 14.08.2024р. за вище зазначений період не можливо взяти до уваги, оскільки відсутня назва перейменування підприємства. В довідці про реорганізацію підприємства не прослідковується назва «Одеське лінійне виробниче управління магістральних нафтопроводів». Крім того в печатці про звільнення наявна назва Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттятрансгаз», яке також не прослідковується в довідці про реорганізацію підприємства. Не погоджуючись з правомірністю зазначеного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, врахував практику Верховного Суду, згідно якої певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. А відтак, за висновками суду, ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. та з 25.10.1993р. по 28.09.2001р. Суд зазначив, що неможливість надання доказів щодо реорганізації роботодавця позивача не може нівелювати його право на пенсію, яке гарантовано Конституцією України. За наведених обставин суд скасував спірне рішення ГУ ПФУ, зобов`язав відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та, як наслідок, повторно розглянути його заяву від 28.10.2024р. про призначення пенсії за віком. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV). Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV) Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637). Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Згідно наявної в матеріалах справи трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1981р. у період з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. ОСОБА_1 працював водієм третього класу в колгоспі імені Калініна. Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Полтавській області виходило з того, що між датою звільнення (01.10.1981р.) та датою наказу про звільнення (від 01.12.1981р. №133-к), відомості про який також містяться в трудовій книжці позивача, розбіжність більше місяця. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань територіального органу ПФУ з огляду на наступне. На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. №162. Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Дійсно, в трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи про його звільнення 01.10.1981р. на підставі наказу від 01.12.1981р. №133-к, що не відповідає вимогам Інструкції. Поряд з цим, при вирішенні спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації і вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993р. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки, в т.ч. допущення помилки при її заповненні, не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних в ній періодів роботи відповідачами суду не надано. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. До того ж, колегія суддів враховує, що звільнення ОСОБА_1 з 01.10.1981р. з посади водія в колгоспі імені Калініна мало місце у зв`язку з проходженням ним з 10.11.1981р. військової служби, про що зазначено в трудовій книжці позивача та узгоджується з відомостями його військового квитка серії НОМЕР_2 та розрахунку трудового стажу, здійсненого органом ПФУ. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач дійсно працював на посаді водія в колгоспі імені Калініна до 01.10.1981р., а зазначення дати наказу про його звільнення 01.12.1981р. свідчить про допущення роботодавцем помилки при заповненні трудової книжки або вимог Інструкції №162. На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.08.1981р. по 01.10.1981р. Що ж до періоду роботи ОСОБА_1 з 25.10.1993р. по 28.09.2001р., то відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1981р. у вказаний період позивач працював електромонтером 6 розряду Березівської газокомпресорної служби Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, яке 08.09.1994р. перейменоване в Одеське управління магістральних газопроводів, а 04.12.1998р. в Одеське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів (наказ №199 від 04.12.1998р. ДП «Прикарпаттрансгаз»). Вказаний період роботи підтверджено листом АТ «Укртрансгаз» від 14.08.2024р. №206-д, який надавався позивачем до територіального органу ПФУ. Підставою для неврахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача у рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області №142850005793 від 01.11.2024р. зазначено, що печатка, якою завірено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства при прийомі на роботу. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання відповідача, оскільки у трудовій книжці зазначені відомості про перейменування підприємства-роботодавця позивача, яке станом на дату звільнення ОСОБА_1 було Одеським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів, що відповідає відомостям, зазначеним на печатці підприємства, якою завірено запис про звільнення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливість надання доказів щодо реорганізації роботодавця позивача не може нівелювати його право на пенсію, яке гарантоване Конституцією України. Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення. Орган ПФУ, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію не вчинив, поклавши весь тягар відповідальності на позивача. У разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу орган ПФУ мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області та скасування рішення суду від 16.05.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 01 липня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук