Постанова 4857 № 460/9752/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9752/24 пров. № А/857/33296/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Максимчуком О.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), ГУ ПФУ в Полтавській області (далі - відповідач-2), в якому просила визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком від 11.03.2024 та зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період підприємницької діяльності з 18.05.1995 по 04.04.2012, період роботи на Дубенському м`ясокомбінаті з 21.09.1989 по 24.03.2003 та призначити й виплачувати пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), з 03.03.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №172550007504 від 11.03.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 03.03.2024 про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону №1058, з урахуванням наведених у цьому рішенні суду висновків про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат» з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. За результатами розгляду заяви позивачки від 03.03.2024 про призначення пенсії за віком встановлено, що її страховий стаж становить 23 роки 10 місяців 06 днів. Стаж для розрахунку права - 24 роки 07 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1980, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу; - довідку № 07-02-30/92-й-98 від 23.01.2024 (надана копія). Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим місцем проживання є м. Дубно Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Дубнівським РВ УМВС України в Рівненській області 10.04.1997. Досягнувши віку 60 років, 01.01.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, яку за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком. 03.03.2024 позивачка повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, яку за принципом екстериторіальності розглянуто 11.03.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області (відповідач-2), яке прийняло рішення №172550007504 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. У вказаному рішенні відповідачем-2 зазначено, що страховий стаж становить 23 роки 10 місяців 06 днів, стаж для розрахунку права 24 роки 07 місяців 28 днів, а за доданими документами до страхового стажу заявника не зараховано : 1) періоди роботи з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1980, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу; 2) довідку №07-02-30/92-й-98 від 23.01.2024 (надана копія). Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі. При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу. Також зазначив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періоду роботи через несплату підприємством страхових внесків до ПФУ. Щодо позовної вимоги призначити позивачу пенсію за віком, то судом першої інстанції враховано, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ. Крім того, суд вказав, що належним відповідачем за позовними вимогами є ГУ ПФУ у Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії позивачу та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, яке є предметом спору у справі, що розглядається. Отже, саме на ГУ ПФУ в Полтавській області судом покладено обов`язок повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 4 Закону №1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.11 Закону №1058, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року (ч.2 ст.26 Закону №1058). Частиною четвертою статті 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. З рішення відповідача-2 від 11.03.2024 вбачається, що вік позивачки становить 60 років, отже страховий стаж на дату досягнення нею 60-річного віку (в 2023 році) повинен складати не менше 30 років. Однак, страховий стаж позивачки обрахований відповідачем відповідно до Форми РС-право (за зверненням позивачки від 03.03.2024) складає 23 роки 10 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно ч.1 ст.26 Закону №1058. З оспорюваного рішення також вбачається, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1980, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом №1058. Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно ч.1 ст.44 Закону №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст.45 Закону №1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. На виконання зазначеної норми Закону №1788, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок №637). У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.01.2020 по справі №588/647/17. Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а. Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.09.1980, що стосується спірних періодів, 21.09.1989 позивачку було прийнято на роботу в будцех маляром 3 розряду в ВАТ Дубенський м`ясокомбінат» та 24.03.2003 звільнено з займаної посади. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги. Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи архівними витягами з наказів щодо періоду роботи позивачки на Дубенському м`ясокомбінаті, виданих Дубенською міською радою від 23.01.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 на підставі наказу (розпорядження) №283 прийнято на роботу з 21.09.1989 в будцех маляром 3 розряду та наказом (розпорядженням) №104 звільнено з роботи 24.03.2003 у зв`язку з скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Отже, враховуючи те, що робота позивачки у спірних періодах підтверджується записами трудової книжки, яка з наведених вище висновків є основним документом для підтвердження стажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи на Дубенському м`ясокомбінаті з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1980. Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1058, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч.2 ст.20 Закону №1058, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, як правильно зазначив суд, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки. Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.09.2019 по справі №414/736/17, від 20.03.2019 по справі №688/947/17, від 27.03.2018 по справі №208/6680/16-а. Статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464) передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Частиною одинадцятою статті 9 Закону №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно закону. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003, оскільки в даному випадку вона не несе відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску або сплату його не в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі. У свою чергу, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивачкою в позовних вимогах зазначається про незарахування всього періоду її роботи у ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат», а саме з 21.09.1989 по 24.03.2003. Однак, як вбачається з рішення відповідача-2 від 11.03.2024 та Форми РС-право, відповідачем частково зараховано період роботи позивачки в ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат», а не зарахованими є лише періоди зазначені в оспорюваному рішенні з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003, щодо зарахування яких суд надав оцінку. Відтак, правильним є висновок суду, що в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 21.09.1989 по 31.07.2000, з 01.01.2003 по 28.02.2003 в ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат» позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позивачка також просить суд зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу період провадження нею підприємницької діяльності з 18.05.1995 по 04.04.2012. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачка була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 18.05.1995 по 04.04.2012. Як встановлено судом, період здійснення підприємницької діяльності з 18.05.1995 по 04.04.2012 частково перетинається з періодом роботи позивачки у ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат» з 21.09.1989 по 24.03.2003. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки судом вже надавалась оцінка щодо зарахування періоду роботи позивачки згідно її трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1980 з 21.09.1989 по 24.03.2003 у ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат», відтак здійснення підприємницької діяльності у вказаному періоді не підлягає зарахуванню до її страхового стажу. Судом також враховано, що згідно абз.3 п.п.2 п.2.1 розд.2 Порядку №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Тобто, законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме : до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.08.2024 по справі №580/7175/21. Судом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено відсутність інформації про сплату позивачкою страхових внесків в 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2009, 2010, 2012 роках. Відповідно до Форми ОК-5 страхові внески частково сплачені позивачкою в 2008 та 2011 роках та як вбачається з Форми РС-право були зараховані відповідачем до страхового стажу позивачки пропорційно до сплачених нею внесків. Отже правильним є висновок суду, що вимога позивачки про зарахування до її страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 18.05.1995 по 04.04.2012 не підлягає задоволенню. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування оспорюваного рішення та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ВАТ «Дубенський м`ясокомбінат» з 01.08.2000 по 31.12.2002 та з 01.03.2003 по 24.03.2003, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.03.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі №460/9752/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук