Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/14373/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14373/22 пров. № А/857/17448/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про прийняття звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суддя(і) у І інстанції Гресько О.Р., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 06 березня 2025 року, ВСТАНОВИВ : Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №460/14373/22, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ) здійснити з 19.10.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 визнано протиправними дії ГУ ПФУ на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №460/14373/22 щодо проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 19.10.2021 у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним без урахування змін її розміру протягом календарного року. На виконання рішення суду та окремої ухвали ГУ ПФУ було нараховано позивачу підвищення до пенсії з 19.10.2021, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат. 04.02.2025 ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка була мотивована тим, що ГУ ПФУ з 01.01.2025 невірно нараховує та виплачує доплату, призначену відповідно до рішення суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 зобов`язано ГУ ПФУ подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/14373/22 протягом тридцяти днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень ухвали. Відповідач подав суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду, у якому вказав, що пенсійним органом позивачу було нараховано підвищення до пенсії з 19.10.2021, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії. Сума доплати на виконання рішення суду та окремої ухвали за період з 19.10.2021 по 30.09.2023 становить 222131,30 грн. Окрім того зазначено, що органами Пенсійного фонду України ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили. Рішення суду у справі №460/14373/22 обліковується в Реєстрі судових рішень. Також ГУ ПФУ з 01.01.2025 позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі 2361 грн відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії. Приймаючи звіт ГУ ПФУ про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №460/14373/22, суд першої інстанції виходив із того, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування вказаної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. У листопаді-грудні 2024 року Пенсійним фондом України було погашено заборгованість за рішеннями суду включно по 19.11.2020. При цьому невиконання судового рішення у частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. Окрім того, поточні нарахування доплати у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 отримував до 01.01.2025. Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2025, то суд виходив із того, що з 01.01.2025 змінилося правове регулювання відповідних правовідносин, позаяк статтею 45 Закону №4059-IX введено нову норму, якою встановлено інший, фіксований розмір доплати за проживання на територіях зони безумовного відселення або зони гарантованого добровільного відселення, а саме 2361 грн. Тому ГУ ПФУ рішення суду у справі №460/14373/22 виконує у межах повноважень, а перерахунок доплати до пенсії позивача з 01.01.2025 провело відповідно до норм законодавства, які є чинними та обов`язковими до застосування. Таким чином, суд вважав за можливе прийняти поданий відповідачем звіт. У апеляційній скарзі позивач просив таку ухвалу скасувати та відмовити ГУ ПФУ у прийнятті звіту. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оскільки у статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни не вносились, то така норма є чинною та повинна виконуватись пенсійним органом. При цьому, неправомірність та неможливість втручання Закону про Державний бюджет у відносини, які врегульовані іншими Законами, неодноразово встановлено рішеннями Конституційного Суду України. Вважає, що підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн нараховано ГУ ПФУ неправомірно, а тому підстав для прийняття звіту у суду першої інстанції не було. Відповідно до частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За змістом частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Так, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №460/14373/22 ГУ ПФУ позивачу було нараховано підвищення до пенсії з 19.10.2021, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії. Сума доплати на виконання рішення суду за період з 19.10.2021 по 30.09.2023 становить 222131,30 грн. Рішення суду у справі №460/14373/22 обліковується в Реєстрі судових рішень. Окрім того, як свідчить зміст апеляційної скарги, скаржник акцентує увагу виключно на тому, що при виконанні рішення суду у справі нарахування і виплата підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2025, здійснюється у розмірі 2361 грн, що на його думку є неправомірним. Визначаючись щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2025, то апеляційний суд зазначає таке. Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024 введено додаткові умови для доплати за проживання або працю на територіях радіоактивного забруднення та встановлено фіксований розмір доплати за проживання на територіях зони безумовного відселення або зони гарантованого добровільного відселення, а саме, 2361 грн. Зазначеною вище нормою встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється. Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України наказано забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею. На виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постану №1524 від 27.12.2024 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:1) особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року. При цьому апеляційний суд наголошує, що відповідач був зобов`язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства. У спірному випадку має місце настання такої обставини, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплати. Апеляційний суд констатує, що з 01.01.2025 змінилося правове регулювання відповідних правовідносин, оскільки статтею 45 Закону №4059-IX введено нову норму, якою встановлено інший, фіксований розмір доплати за проживання на територіях зони безумовного відселення або зони гарантованого добровільного відселення, а саме, 2361 грн. Окрім такого іншого розміру доплати вказана норма встановлює ще й додаткові умови для доплати за проживання або працю на територіях радіоактивного забруднення. Такими обов`язковими умовами є: факт проживання або праці у відповідній зоні відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993; наявність у особи статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи; безперервне проживання у відповідній зоні (відсутність фактів виїзду до місця проживання за межами зони безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та подальшого повернення на постійне місце проживання до цих зон). Також вказана стаття містить пряму заборону проведення доплати тим особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС. Органам ПФУ, у свою чергу, на підставі інформації з державних реєстрів надано право щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» відповідних доплат. Матеріали звіту свідчать, що ГУ ПФУ встановлено, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, наявні відомості, що позивач проживав у відповідний період в зоні гарантованого добровільного відселення, тому пенсійним органом було встановлено йому підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, як визначено статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії. Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 зазначив таке: - пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; - підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати; - виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; - порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання. Таким чином, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання. Органи Пенсійного фонду України, як органи державної влади, в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду у цій справі виконано відповідачем в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб, а тому звіт підлягає прийняттю. Таким чином, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №460/14373/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар