Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/22551/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/22551/23 пров. № А/857/5600/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року про залишення без задоволення її заяви про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі за її адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, суддя(і) у І інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 13 лютого 2024 року, ВСТАНОВИВ : Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №460/22551/23, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі ГУ ПФУ) нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28 лютого 1991 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 10 вересня 2023 року до зміни законодавства або зміни правового статусу. 12 лютого 2024 року позивачкою подано заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій вона просила визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ, вчинену на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №460/22551/23, у частині проведення повторного перерахунку при нарахуванні доплати до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов`язання відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, а саме відновлення нарахувань та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що були здійснені відповідно до рішення про перерахунок пенсії №956180118129 від 11 грудня 2023 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. При цьому суд виходив із того, що пенсійним органом вчинені всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунок пенсії позивачки проведено належним чином у повній відповідності до судового рішення та змін до законодавства з 01 січня 2024 року. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивачки про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. У апеляційній скарзі позивачка просить таку ухвалу скасувати та задовольнити її заяву. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що з 01 січня 2024 року її пенсія становить 5250,59 грн, а не 18650,59 грн, як було визначено відповідно до перерахунку пенсії від 11 грудня 2023 року та мала виплачуватись з 01 січня 2024 року. Тому вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Відповідно до частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За змістом частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Так, відповідно до положень статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачці відповідно до рішення суду здійснено нарахування доплати згідно із статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28 лютого 1991 року у розмірі 13400,00 грн, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) (а.с. 47). Позивачка у заяві вказує, що відповідач допустив протиправні дії щодо виконання судового рішення у частині ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат із 01 січня 2024 року та зменшив виплату до 3200 грн. Дійсно, у матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит від 17 січня 2024 року, відповідно до якої пенсійний орган заизнає, що пенсію за січень 2024 року ОСОБА_1 було виплачено у розмірі, визначеному без урахування судових рішень у справі №460/22551/23. Разом із тим, із цієї ж відповіді слідує, що у лютому 2024 року пенсію ОСОБА_1 буде виплачена у розмірі, визначеному з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/22551/23 та вимог статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Таким чином, апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції, що вказані обставини не можуть свідчити про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ чи про ухилення відповідача від виконання у повному обсязі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі, оскільки відповідач вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення. Таким чином, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи спірне процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №460/22551/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк