Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/14919/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/14919/21 пров. № А/857/3579/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про поворот виконання судового рішення у справі за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, суддя(і) у І інстанції Борискін С.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 13 лютого 2023 року, ВСТАНОВИВ : У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинення певних дій. 23 січня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про поворот виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14919/21 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28 березня 2020 року до 28 жовтня 2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 460/14919/21 заяву Військової частини НОМЕР_1 задоволено та вирішено здійснити поворот виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у цій справі. При цьому суд виходив з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є пенсією чи іншим періодичним платежем з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також заробітною платою чи іншим грошовим утриманням у відносинах публічної служби. Тому питання повороту виконання рішення має вирішуватися на загальних підставах, визначених статтею 380 Кодексу адміністративного судочинства України. Матеріалами заяви підтверджено виплату відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №460/14919/21 позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 439 119,45 грн. Поряд із цим за наслідками апеляційного перегляду такого рішення суду позовні вимоги задоволено на суму 87278,40 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання судового рішення у справі та вирішив стягнути з позивача на користь заявника надлишково виплачених коштів на виконання рішення суду в сумі 351 841,05 грн. У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив зазначену ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 . Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про відшкодування шкоди допускається, якщо постанова суду, яка скасована, була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Доказів про те, що висновки суду у справі обґрунтовані на повідомлених ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей або поданих підроблених документах відповідачем надано не було. Окрім того, вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні належить до виплат, що випливають з трудових відносин. Тому суд помилково застосував статтю 380 Кодексу адміністративного судочинства України. У відзиві на апеляційну скаргу позивача Військова частина НОМЕР_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просили скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання рішення. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, аналогічними до тих, що зазначені у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28 березня 2020 року до 28 жовтня 2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Згідно з платіжним дорученням від 04 листопада 2022 року №1825 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №460/14919/21 позивачу виплачено 439 119,45 грн. Разом із тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №460/14919/21 змінено та стягнено на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27 березня 2020 року по 28 жовтня 2021 року у сумі 87278,40 грн без урахування обов`язкових платежів. У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року залишено без змін. Задовольняючи заяву Військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що предметом судового розгляду в межах цієї адміністративної справи було нарахування та виплата позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України. Оскільки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, то питання повороту виконання рішення має вирішуватися на загальних підставах, визначених статтею 380 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного процесуального питання оскаржуваною ухвалою та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Питання повороту виконання судових рішень регламентовано приписами статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, в силу вимог частини 2 статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Згідно із частиною 5 вказаної статті до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. У випадку, що розглядається, вирішення питання про поворот виконання судового рішення пов`язується із повернення стягнутих грошових сум на підставі рішення суду, що було скасоване. При цьому частиною 1 статті 239 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Вказане також кореспондується зі статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. На підставі системного аналізу приписів наведених правових норм слід дійти висновку, що не допускається поворот виконання судових рішень (за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах) за вимогами про: 1) відшкодування шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів (соціальної допомоги тощо) з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів; 3) присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання (наприклад, грошового утримання судді у відставці) у відносинах публічної служби. Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року на користь ОСОБА_1 було виплачено середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 28 березня 2020 року по 28 жовтня 2021 року у розмірі 439 119,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04 листопада 2022 року № 1825. Разом із тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року змінено та вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 березня 2020 року по 28 жовтня 2021 року в сумі 87278,40 грн. Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до правової позиції, висловленої колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 зазначено, щ поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Разом із тим, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Відтак, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). З огляду на вказане апеляційний суд приходить до переконання, що стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку підстав, визначених статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних у ній виняткових обставин. Отже, оскільки на суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення розповсюджуються загальні правила щодо повороту виконання, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у справі, що розглядається, наявні підстави для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи зазначене процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 460/14919/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2023 року.