Постанова 4856 № 240/6650/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6650/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 18 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в якому просив: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області за березень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу за березень 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідності до наказу в. о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-К від 17.10.2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №425/2016 від 30.09.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області строком на п`ять років. Наказом Лугинського районного суду Житомирської області від 21.10.2016 №10-К позивача зараховано на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області, що підтверджується копією наказу. У відповідності з ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 з 01.11.2018 наказом №12/К від 16.09.2019 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » було встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи більше 5 років, а з 01.11.2023 наказом №7/К від 17.10.2023 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_2 », як судді, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить 10 років. Стаж для нарахування позивачу доплат визначено у відповідності до положень п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за якими до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (стаж роботи в галузі права три роки за ч. 1 ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI). Вказані доплати сплачувалися ТУ ДСА в Житомирській області по січень 2024. Повноваження на здійснення правосуддя припинилися 30.09.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який позивача було призначено, тому відповідно позивач обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень. Як зазначає позивач, в лютому та березні 2024 доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу відповідачем не нараховано та не виплачено. В лютому 2024 року ТУ ДСА в Житомирській області надіслано Лугинському районному суду Житомирської області листа про усунення порушень законодавства щодо наказів про встановлення щомісячних надбавок суддям від 09.02.2024 №428/24-Bx. Підставою для листа стали висновки Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про ніби порушення ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VII в результаті нарахування і виплати суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну доплат до посадового окладу. На даний лист Лугинським районим судом Житомирської області надано розгорнуту відповідь з обґрунтуванням законності таких наказів. Відповідач оскаржив вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській про відшкодування шкоди, завданої виплатою названих доплат, як незаконну, разом з тим нарахування та виплату доплат припинив. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за березень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У статті 43 Основного Закону, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У преамбулі Закону №1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 цього Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. За змістом частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу. Згідно з частиною 10 статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Згідно пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом. Пунктом 20 цього розділу передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. У пункті 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) закріплено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №2453-VІ). Пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VІ. За змістом підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX (далі Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII. Згідно частин 1 3 статті 133 Закону №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII (далі Закон №192-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Частинами 5 та 7 названої правової норми передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу. Відповідно до частини 10 статті 133 Закону №2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин 3, 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Зі змісту підпункту 3.4 рішення Конституційного Суду України убачається, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402-VIII. Окрім того, названим рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема, відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина 8 статті 56, частини 1, 2 статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 статті 82, частини 6, 7 статті 147). Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VІІІ підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення. Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15). Суд зауважує, що положення частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII. Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності Законами №1401-VIII та №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково. Водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у такій категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини 5 статті 86 Закону №1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді). Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору. Суд зазначає, що позивач обіймає посаду судді у Лугинському районному суді Житомирської області, але не здійснює правосуддя з 30.09.2021, у зв`язку із закінченням строку повноважень (у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень на посаді судді). При цьому позивач не може здійснювати правосуддя допоки не буде вирішено питання про обрання на посаду судді безстроково, що поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Кваліфікаційне оцінювання щодо позивача триває та не зупинено, актами ВРП України до дисциплінарної відповідальності не притягнуто та від посади не відсторонено. Отже, станом на час розгляду справи судом, позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від його особисто та не обумовлені його поведінкою, а тому, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, він має право на отримання доплати до посадового окладу відповідно до наказу в. о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-К від 17.10.2023. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області №260608-14/317-2024 від 01.02.2024 не є нормативно-правовим актом, який може регулювати питання нарахування та виплати суддівської винагороди. Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №280/348/23 та від 16.01.2024 у справі №280/3286/23. Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення у березні 2024 року нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області позивачу у розмірі посадового окладу без врахування доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу (щомісячно) відповідно до наказу в. о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-К від 17.10.2023. З метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років за березень 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону №1402-VIII відповідно до наказу в. о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-К від 17.10.2023. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.