Постанова 4813 № 522/12651/24

Номер провадження: 22-ц/813/4017/25 Справа № 522/12651/24 Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" представник позивача - Омельченко Євген Володимирович відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року, ухвалену у складі судді Чорнухи Ю.В., у приміщенні того ж суду, у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: Короткий зміст обставин справи Акціонерне товариство «Акцент Банк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.05.2018 у розмірі 97497,12 гривень, станом на 04.07.2024, яка складається з наступного: 63789,87 гривень - заборгованість за кредитом; 33707,25 гривень - заборгованість по відсоткам; 0,00 гривень - заборгованість штрафами, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.05.2018 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк» (надалі АТ «А-Банк») з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 04.07.2024 утворилась заборгованість у розмірі 97497,12 гривень, яку і просить стягнути позивач. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року в задоволенні позову Акціонерне товариство «Акцент Банк» відмовлено. В обґрунтування рішення суд зазначав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем відповідачу. Позивач не надав суду розрахункові документи, банківські виписки або інші належні докази, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу. Сам по собі наданий суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23.05.2018 не може вважатись належним доказом на підтвердження існуючої заборгованості та повинен оцінюватись в сукупності із доказами, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу. Зазначає, що враховуючи не надання позивачем належних та допустимих доказів перерахування позивачем відповідачу коштів у сумі 97497,12 гривень на виконання договору № б/н від 23.05.2018, у задоволенні позову слід відмовити. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача Омельченко Євген Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ. Апелянт вказує, що навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча Банк з нею не погоджується) щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку. Позиція учасників Не погодившись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача надав відзив, в якому просив апеляційну скаргу Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду в судове засідання зявився представник відповідача , представник позивача просив суд розглянути справу без його участі. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що 23.05.2018 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 15). Таким чином відповідач надав свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становить між сторонами договір про надання банківських послуг. Крім того, шляхом підписання даної Анкети-Заяви відповідач підтвердив ознайомлення з договором про надання банківських послуг та погодився на його умови, примірник договору про надання банківських послуг отримав шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту: www.a-bank.com.ua. У довідці за картами, наданій АТ "Акцент-Банк", міститься інформація про відкриття відповідачу рахунку № НОМЕР_1 та видачу карток № 5169157307084834, строком дії до жовтня місяця 2021 року (а.с. 17). З довідки за лімітами, виданої АТ "Акцент-Банк" та доданої до позовної заяви, вбачається, що 23.05.2018 відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 500.00 гривень, який 29.03.2024 був збільшений до 63800 гривень (а.с. 18). До матеріалів справи доданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", "Універсальна GOLD", паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 16, 20-28). Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, після одержання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви Банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 2.1.1.5.6. Умов та правил встановлено, що клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі Простроченого кредиту та Офердрафта), оплати Винагороди Банку. З наданого банком розрахунку заборгованості відповідача за договором № б/н від 23.05.2018 вбачається, що станом на 04.07.2024 у відповідача існує заборгованість у розмірі 97497,12 гривень, а саме: 63789,87 гривень загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 33707,25 гривень загальний залишок заборгованості за процентами (а.с. 6-14). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем відповідачу. Позивач не надав суду розрахункові документи, банківські виписки або інші належні докази, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу. Апеляційний суд не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами. Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Судом встановлено, що 23.05.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що обставини підписання анкети-заяви відповідачем не заперечуються, у відзиві даний факт підписання відповідач підтверджує. Разом із тим, колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду цієї справи, договір про надання кредиту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, укладений від 23 травня 2018 між ОСОБА_1 та банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. У підписаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, та Паспортом споживчого кредиту складають кредитний договір. 23.05.2018 року відповідачем підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 46,8% річних. Судова колегія враховує , що підписавши вказану Анкету-Заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання та протягом 2018-2024 року частково виконував обовязки по договору. Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців. Розділ №7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо банк з цим погоджується. П. 5 розділу 7 Паспорту: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов`язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення, інше. П. 10 розділу 4 Паспорту: «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов`язків. Таким чином, умови Паспорту споживчого кредиту відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачкою було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення відсотків за кредитним договором. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.07.2024 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка становить 97497,12 грн та складається з наступного: 63789,87 - заборгованість за кредитом грн, 33707,25 грн - заборгованість по відсоткам. Встановлено, що відповідач активно користувався кредитними коштами, змінював кредитний ліміт та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору та визнання його умов в цілому. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факт переведення коштів на рахунок банка позивача, та не зміг повідомити про інші мотиви таких дій. Колегія судів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Акцент-Банк», не надано контр розрахунків, також відповідачем не доведено відсутність заборгованості. Доводи щодо відсотків відсутні. Фактично за вказаних обставин, відповідачем своїми діями було визнано умови укладеного договору. На спростування доводів позивача стороною відповідача не було надано жодних доказів. За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором від 23.05.2018 року в розмірі 97497,12 грн. У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк», та скасування оскаржуваного Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року, і ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 97497,12 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6005315428249 від 04.07.2024 року (а.с.38), за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1736947198 від 15.01.2025 року (а.с.132). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір у розмірі 7570 грн. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2024 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким позовАкціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.05.2018 року у розмірі 97492 грн. 12 коп. яка складається з: 63789 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом; 33707 грн. 25 коп. - заборгованість по відсоткам. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у сумі 7570 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 червня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П.Лозко