Постанова 4813 № 496/2222/25

Номер провадження: 22-ц/813/4199/26 Справа № 496/2222/25 Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 05.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», на заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування зазначивши, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». 06.05.2024 року, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклав з Банком кредитний договір № АВН0СТ155101714979771995, про надання останньому кредиту в розмірі 100000,00 грн строком на 60 місяців, тобто до 05.05.2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно. Кредитний договір складається з заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Кредитний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит відповідно до умов договору. Відповідач в свою чергу не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 15.04.2025 року утворилася заборгованість. У зв`язку із зазначеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 року станом на 15.04.2025 року у розмірі 155526,32 грн, яка складається з наступного: 99609,23 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 51915,00 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 4002,09 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, а також понесені ним судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання до суду позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Кодимський районний суд Одеської області заочним рішенням від 03 липня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 року станом на 15.04.2025 року в розмірі 151524 грн 23 коп., з яких 99609,23 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а 51915,00 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2359 грн 90 коп. Суд першої інстанції виходив із того, що за укладеним кредитним договором відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту і не сплатив відсотки за користування ним, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятого на себе зобов`язання (основної суми боргу та процентів). У зв`язку з чим суд вважав обґрунтованою відповідну частину заявлених позивачем позовних вимог, а тому задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 99609,23 грн та загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 51915,00, що разом становить 151524,23 грн. Суд вважав, що позовна вимога в частині стягнення суми пені за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 у розмірі 4002,09 грн є необґрунтованою, оскільки пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому задоволенню не підлягає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення від 03.07.2025 року по справі № 496/2222/25 в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, при відмові у стягненні заборгованості за пенею суд посилався на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в той час як у даному питанні Цивільній кодекс України є лише загальною нормою законодавства та не підлягає застосуванню, а спеціальною нормою в даному випадку є Закон України «Про споживче кредитування». Стверджував, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року плюс 30 днів, тобто до 23 січня 2024року, а з 24 січня вже заборона відсутня). (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.09.2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено ОСОБА_1 його право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано АТ «Акцент-Банк» 19.09.2025 року в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв`язку та вважається отриманими у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. АТ «Акцент-Банк» та його представник Омельченко Є.В. судові повістки-повідомлення отримали 29.10.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що заочне рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 року у розмірі 151524,23 грн, з яких 99609,23 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 51915,00 грн - загальний залишок заборгованості за процентаминіким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року. Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що за укладеним кредитним договором відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту і не сплатив відсотки за користування ним, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятого на себе зобов`язання (основної суми боргу та процентів). У зв`язку з чим суд вважав обґрунтованою відповідну частину заявлених позивачем позовних вимог, а тому задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 99609,23 грн та загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 51915,00, що разом становить 151524,23 грн. Суд вважав, що позовна вимога в частині стягнення суми пені за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 у розмірі 4002,09 грн є необґрунтованою, оскільки пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому задоволенню не підлягає. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 21.09.2022 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач засвідчує генерацію ключової пари з удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем ( НОМЕР_1 ), що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також 21.09.2022 року ОСОБА_1 підписав Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. Судом встановлено, що 06.05.2024 року ОСОБА_1 в додатку Abank24 підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101714979771995 шляхом накладення на неї свого електронного підпису УЕП, який був згенерований для нього 21.09.2022 року, в якій зазначено інформацію щодо основних умов кредитування, зокрема суми кредиту 100000 грн, строку кредиту 60 місяців (з 06.05.2024 р. по 05.05.2029 р. включно) та базової процентної ставки (фіксована), яка становить 75 % на рік. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». В пункті 18 Заяви зазначено, що вона разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку: www.a-bank.com.ua, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, становить Договір. 06.05.2024 року позивальник ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» електронним підписом, створеним за допомогою відкритого ключа 02а*****18с9. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки, яка підписана відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою відкритого ключа 02а*****18с9, містить в собі розміри платежів і дати їх здійснення позичальником для періодичного погашення частинами суми кредиту та процентів за користування ним починаючи з дати видачі 06.05.2024 року і по 05.05.2029 року. 06.05.2024 року АТ «А-БАНК» перерахувало кредитні кошти за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_1 на його рахунок, про що свідчить меморіальний ордер № TR.36129353.25527.65455 від 06.05.2024 року (а.с.22). Звертаючись до суду із позовом АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача заборгованості по договору № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 рокуу сумі 155526,32 грн, яка складається з: 99609,23 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 51915 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 4002,09 грн - заборгованість за пенею. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. В пункті 12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101714979771995 передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою 15 (п`ятнадцять) відсотків від суми простроченого платежу. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 року та виписки по кредиту, заборгованість відповідача станом на 15.04.2025 року становить 155526,32 грн, яка складається з: 99609,23 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 51915 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, а 4002,09 грн - заборгованість за пенею. Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеня за договором № АВН0СТ155101714979771995 від 06.05.2024 року нарахована за період з 31.10.2024 року по 15.04.2025 року. Отже на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення пені поширюються положення п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Ураховуючи викладені обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови у стягненні пені за кредитним договором № АВН0СТ155101714979771995 у розмірі 4002,09 грн у зв`язку з тим, що пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану. Посилання скаржника на те, що норми ЦК України в даному питанні не підлягають застосуванню, оскільки підлягає застосуванню спеціальна норма якою є Закону України «Про споживче кредитування», не заслуговують на увагу з огляду на таке. Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц зазначив, що основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони. Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», на які посилається скаржник, так п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, пов`язаними із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до встановлених обставин, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині. В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні в оскаржуваній частині. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова