Постанова Київський апеляційний суд № 753/16901/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 753/16901/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12254/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Кононовій Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України - адвоката Куракіна Юрія Віталійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року (суддя Шаповалова К.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України, третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановив: у вересні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України заборгованість із заробітної плати у розмірі 67 211,40грн; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 83 410,35грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 80 382,93грн та судові витрати. Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 15 травня 2008 року її було прийнято на посаду завідуючої адміністративно-господарського відділу ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва». 2 листопада 2020 року її було переведено на посаду начальника відділу експлуатації та обслуговування адміністративних будівель ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва». 15 лютого 2021 року Міністерством оборони України було прийнято наказ № 43 про створення ДП «Автобаза», шляхом його виділу зі складу ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», до якого перейшли за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки. На виконання зазначеного наказу, комісією зі створення ДП «Автобаза», станом на 1 липня 2021 року було сформовано розподільчий баланс, яким розподілено майно, права та обов`язки між ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та ДП «Автобаза», а також складено акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», яким, поміж іншого, ДП «Автобаза» передано її невикористану відпустку за період роботи в ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» у кількості 145 календарних днів. 7 вересня 2021 року наказом № 197 її було звільнено з ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 8 вересня 2021 року наказом № 3 її було прийнято на посаду завідуючої адміністративно-господарським сектором ДП «Автобаза». 3 листопада 2021 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 1448-р, яким передано цілісний майновий комплекс ДП «Автобаза» із сфери Міністерства оборони України до сфери Управління справами Апарату Верховної Ради України. У 2022 році Управління справами Апарату Верховної Ради України прийняло рішення, яким змінило назву з ДП «Автобаза» на ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України. 28 лютого 2022 року ДП «Центр забезпечення» прийняло наказ № 35, яким звільнило її з посади завідуючої адміністративно-господарським сектором з 31 жовтня 2022 року за згодою сторін та зазначило про виплату компенсації за невикористану відпустку за 173 календарні дні. Позивачка стверджувала, що відповідач не виплатив їй усіх належних їй сум при звільненні, зокрема заборгованості за основною заробітною платою у розмірі 67 211,40грн, обов`язок щодо виплати якої відповідач взяв на себе на підставі акту приймання-передачі, та компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 173 календарні дні у розмірі 83 410,35грн. Крім цього, позивачка, посилаючись на те, що відповідачем не було проведено з нею повний розрахунок на день звільнення, вважала, що роботодавець має виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку у порядку ст. 117 КЗпП України, що становить 80 382,93грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 67 211,40грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 46 192,73грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10 000грн, судовий збір у розмірі 133,56грн, а всього - 123 404,13грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь держави судовий збір у розмірі 1 668,16грн. У поданій апеляційній скарзі представник ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України - адвокат Куракін Ю.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України є належним відповідачем у даній справі, оскільки його створено в порядку ст. 109 ЦК України, шляхом виділу із ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та до нього, за розподільчим балансом, перейшли права та обов`язки в частині заборгованості із заробітної плати перед позивачкою та при переведенні за нею збережено невикористану відпустку за час роботи в ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва». Представник відповідача посилається на те, що ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» не є припиненим і наразі є діючим державним підприємством. При цьому посилання позивачки на акт приймання-передачі від 1 липня 2021 року, укладений між ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та ДП «Автобаза», яким передано заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачена можливості такої передачі. Більше того, вказаний акт був складений 1 липня 2021 року, тоді як ДП «Автобаза» зареєстровано як юридичну особу лише 19 серпня 2021 року, а ОСОБА_1 прийнято на роботу тільки 8 вересня 2021 року. Таким чином, на момент складання зазначеного акту приймання-передачі самого ДП «Автобаза» не існувало, а ОСОБА_1 не працювала на цьому підприємстві. Крім цього, передача заборгованості з одного підприємства на інше, у спосіб не передбачений законом, є прямим порушенням вимог ч. 4 ст. 97 КЗпП України, тобто є нічим іншим, як заміна роботодавцем в односторонньому порядку оплати праці працівника. Також, представник відповідача вважає необґрунтованими вимоги позивачки про стягнення компенсації за невикористану відпустку, оскільки працівник, в разі переведення на інше підприємство має право вимагати компенсації за невикористані дні відпустки з цього підприємства виключно за умови перерахування за його бажанням такої компенсації на рахунок підприємства, на яке він перейшов, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» та правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 5 серпня 2019 року у справі № 295/4036/17. При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування ч. 1 ст. 81 КЗпП України, а саме збереження за переведеним працівником невикористаних днів щорічної відпустки без перерахування попереднім підприємством компенсації за невикористану відпустку на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник у порядку ч. 3 ст. 83 КЗпП України. Представник відповідача зазначає, що зі змісту пояснень, наданих ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», слідує, що працівникам, які в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України перейшли до ДП «Автобаза», податок з доходів фізичних осіб та ЄСВ були нараховані та сплачені, однак ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», сплативши податки із заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки звільнених працівників, такі виплати працівникам не здійснило, безпідставно залишивши кошти на виплати на рахунку ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва». Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Калініченко Б.І. та третя особа ДП МО України «Київське управління механізації та будівництва», будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.248-250), у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України - адвоката Куракіна Ю.В., який апеляційну скаргу підтримав, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 47а від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідуючої адміністративно-господарського відділу державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та наказом № 262 від 2 листопада 2020 року була переведена на посаду начальника відділу експлуатації та обслуговування адміністративних будівель (с.с.9-11). Наказом Міністра оборони України № 43 від 15 лютого 2021 року створено державне підприємство «Автобаза», шляхом виділу зі складу державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки (с.с.12-14). На виконання вимог наказу Міністра оборони України від 15 лютого 2021 року № 43 комісією зі створення ДП «Автобаза» було сформовано розподільчий баланс (звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2021 року, яким розподілено майно, права та обов`язки між ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та ДП «Автобаза» (а.с. 15-16). 1 липня 2021 року ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та ДП «Автобаза» склали акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків, відповідно до якого ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» передало ДП «Автобаза» заборгованість, зокрема, із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 67 211,40грн, а також невикористану відпустку за період роботи ОСОБА_1 в ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» тривалістю 145 календарних днів (с.с. 17-20). Наказом № 197 від 7 вересня 2021 року ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу експлуатації та обслуговування адміністративних будівель в порядку переведення на підставі ч. 5 ст. 36 КЗпП України. Наказом № 3 т.в.о. директора ДП «Автобаза» Ольги Рубель від 7 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду завідувача адміністративно-господарським сектором з 8 вересня 2021 року в порядку переведення з ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва». Також у наказі зазначено, що згідно ст. 81 КЗпП України при переведенні збережено за нею невикористану відпустку в кількості 145 календарних днів (с.с.60). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1448-р цілісний майновий комплекс ДП «Автобаза» із сфери управління Міністерства оборони передано до сфери управління Управління справами Апарату Верховної Ради України (с.с.21). В подальшому ДП «Автобаза» (код ЄДРПОУ - 44276271) було перейменовано у ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної ради України (код ЄДРПОУ - 44276271) (с.с.34-37). На підставі наказу № 35 від 28 жовтня 2022 року т.в.о. директора ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України Ольги Рубель ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючої адміністративно-господарським сектором з 31 жовтня 2022 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. У наказі зазначено, що бухгалтерії необхідно виплатити грошову компенсацію невикористаної відпустки за 173 календарні дні (с.с.22). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» припинились 6 вересня 2021 року, при цьому, з 7 вересня 2021 року у позивачки виникли трудові відносини з ДП «Автобаза», яке було створено шляхом виділу зі складу ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та до якого перейшли за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», в тому числі заборгованість перед позивачкою по заробітній платі у розмірі 67 211,40грн. Однак, при звільненні позивачки 31 жовтня 2022 року, їй не було виплачено зазначену заборгованість із заробітної плати у розмірі 67 211,40грн. Також, суд першої інстанції зазначив, що при переведенні ОСОБА_1 на роботу до ДП «Автобаза» за нею було збережено невикористану відпустку у кількості 145 календарних днів за час роботи в ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», на момент звільнення кількість невикористаної відпустки ОСОБА_1 становила 173 календарні дні, компенсація за які у розмірі 46 192,73грн підлягає стягненню з відповідача. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачці при звільненні не було виплачено належну їй заробітну плату, на підставі ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, що становить 129 днів та складає 83 855,16грн. При цьому суд першої інстанції застосував принцип розумності, справедливості та пропорційності, врахував розмір заборгованості із заробітної плати, введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, тому вважав за доцільне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, до 10 000грн. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне. Згідно частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до частин 1 - 3 статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Тобто, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. В матеріалах справи міститься копія розподільчого балансу (звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2021 року підписана директором ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» та головою комісії зі створення ДП «Автобаза», а також акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», що підтверджують перехід визначених актом, зокрема, зобов`язань ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» до ДП «Автобаза», яке в подальшому було перейменовано на ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України, зокрема, щодо зобов`язання із виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 67211,40грн. За таких обставин, доводи представника відповідача про те, що саме ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» мало здійснити виплату заборгованості по заробітній платі позивачці, а ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України є неналежним відповідачем за даними правовідносинами, є безпідставними. При цьому, колегія суддів зазначає, що ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України не заперечувало дійсність акту приймання-передачі майна, прав та обов`язків ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» від 1 липня 2021 року та розподільчого балансу (звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2021 року, на підставі якого набуло відповідні права на майно та обов`язки щодо погашення зобов`язань. Посилання представника відповідача на те, що акт приймання-передачі прав та обов`язків від ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» до ДП «Автобаза» було складено 1 липня 2021 року, а ДП «Автобаза» зареєстровано як юридичну особу 19 серпня 2021 року, що унеможливлює передання заборгованості із заробітної плати на підприємство, якого на момент такої передачі не існувало, є необґрунтованими. Дійсно, розподільчий баланс (звіт про фінансовий стан) складений станом на 1 липня 2021 року. Однак, затверджений т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України 17 серпня 2021 року. При цьому, розподільчий баланс містить підпис голови комісії зі створення ДП «Автобаза». Також 1 липня 2021 року складений акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», який містить перелік майна, яке було передане ДП «Автобаза», а також права та обов`язки по розділу балансу «Власний капітал», та Поточні зобов`язання і забезпечення: поточні кредиторські заборгованості, у тому числі розрахунки з оплати праці та невикористані відпустки. Колегія суддів зазначає, що аналіз положень статті 109 ЦК України свідчить, що саме на підставі розподільчого балансу та акту прийому-передачі майна, прав та обов`язків утворюється новостворена юридична особа у разі реорганізації шляхом виділу, якою у даному випадку є ДП «Автобаза». Тобто, створенню такої юридичної особи передує складення та затвердження розподільчого балансу, в якому визначено майно, права та обов`язки, що передаються новоствореній юридичній особі. Отже, ще до реєстрації юридичної особи складається розподільчий баланс, на підставі якого до такої юридичної особи передаються визначені в ньому майно, права та обов`язки. У статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації, в якому серед іншого зазначено про подання розподільчого балансу у разі створення юридичної особи шляхом виділу. Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги, що відповідачу не могло за розподільчим балансом та актом прийому-передачі майна, прав та обов`язків бути передана заборгованість із заробітної плати позивачки та невикористану відпустку, є безпідставними. При цьому, акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків був підписаний т.в.о. директора ДП «Автобаза» Ольгою Рубель без застережень. Не надано суду доказів і того, що у подальшому зазначений у акті перелік переданих обов`язків був змінений. Твердження представника відповідача, що діючі норми не передбачають можливість роботодавця передавати іншому підприємству заборгованість по заробітній платі та можливість підприємства, на якому виконував трудові обов`язки працівник, не виконувати обов`язки, зазначенні у статті 116 КЗпП України щодо виплати належних звільненому працівнику сум, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При вирішенні даного спору необхідно враховувати, що позивачка була звільнена з ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» по переведенню до ДП «Автобаза», яке було утворене шляхом виділу зі складу ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», до якого за розподільчим балансом перейшло у відповідній частині майно, права та обов`язки. Державні підприємства підписали між собою розподільчий баланс та акт приймання-передачі майна, прав та обов`язків, ДП «Автобаза» прийняв обов`язок ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» сплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, що не суперечить жодній нормі матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначений обов`язок відповідачем оспорений не був, а відтак позивачка мала сподівання, що відповідач виконає перед нею взятий на себе обов`язок по виплаті заборгованості по заробітній платі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що обов`язок виплатити позивачці заборгованість по заробітній платі, яка утворилася під час її роботи в ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва», перейшов до відповідача. З приводу доводів представника відповідача, що позивачка не вправі вимагати виплати компенсації за невикористану відпустку з ДП «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України, оскільки ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» не здійснило перерахування такої компенсації на рахунок відповідача, колегія суддів зазначає про наступне. Відповідно до частини 1 статті 81 КЗпП України, яка діяла на час переведення позивачки до ДП «Автобаза», за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. У наказі № 3 від 7 вересня 2021 року ДП «Автобаза» про прийняття ОСОБА_1 на посаду завідуючої адміністративно-господарським сектором в порядку переведення з державного підприємства Міністерства оборони «Київське управління механізації і будівництва» зазначено, що згідно ст. 81 КЗпП України при переведенні за нею збережено невикористану відпустку в кількості 145 календарних днів. Згідно з частиною третьою статті 83 КЗпП України, редакція якої діяла на час переведення ОСОБА_1 до ДП «Автобаза», у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. Відповідно до наказу № 2 від 4 січня 2022 року т.в.о. директора ДП «Автобаза», ОСОБА_1. надавалася основна щорічна відпустка, тривалістю 28 календарних днів, за період роботи з 15 травня 2010 року - 14 травня 2011 року - 2к.д., з 15 травня 2013 по 14 травня 2014 року - 5 к.д., за період роботи з 15 травня 2017 року по 14 травня 2018 року - 21 к.д. (с.с.65). Отже, відповідачем надавалася ОСОБА_1 невикористана під час роботи на державному підприємстві Міністерства оборони «Київське управління механізації і будівництва» щорічна відпустка. При цьому, відповідач не зазначав, що ДП Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» не здійснило перерахування компенсації за невикористану відпустку на його рахунок. Не містять матеріали справи і доказів звернення відповідача до державного підприємства Міністерства оборони «Київське управління механізації і будівництва» з приводу перерахування компенсації за невикористану ОСОБА_1 відпустку. Частина 1 статті 83 КЗпП України визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У наказі № 35 від 28 жовтня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що бухгалтерія повинна виплатити грошову компенсацію невикористаної відпустки за 173 календарних дня. За змістом позовної заяви позивачка стверджує, що відповідач не сплатив їй компенсацію за невикористану відпустку, про яку зазначено у наказі про її звільнення. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем зазначені доводи позивачки спростовано не було. Колегія суддів зазначає, що наказ про звільнення позивачки з роботи є чинним, відомостей про внесення до нього будь-яких змін, у тому числі стосовно кількості днів невикористаної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію, суду не надано, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачці компенсацію за 173 календарних дні невикористаної відпустки при звільненні. Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті ОСОБА_1 відповідачем, тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в цій частині. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не встановлені. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідачу не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами Апарату Верховної Ради України - адвоката Куракіна Юрія Віталійовича залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 2 червня 2025 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук