Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/11959/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11959/24 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 56 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/11959/24 за позовом Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів отриманих без належної правової підстави, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У грудні 2024 року Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надміру виплачених (отриманих без належної правової підстави) кошти ДСД для ВПО у розмірі 12 000 грн. В обґрунтування позову зазначало, що відповідачі отримали на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кошти державної соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в подвійному розмірі. Вказує, що 22.04.2022 засобами електронного зв`язку, з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «ДІЯ» ОСОБА_2 було подано в електронній формі заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа, разом з вищевказаною заявою відповідачем було подано заяву на ДСД ВПО, при цьому до заяви було долучено свідоцтва про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що рішенням УСЗН Бердичівської РДА від 26.05.2022 про призначення ДСД ВПО, ОСОБА_2 призначено допомогу в сумі 2 000 грн щомісячно за березень, квітень 2022 року. Також, згідно з вищевказаним рішенням ОСОБА_2 , як особі, що представляє інтереси неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено ДСД ВПО у визначеному законодавством України розмірі, на неповнолітніх дітей, зокрема на: - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено по 3000 грн за березень, квітень 2022 року; - на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 по 3000 грн на той же термін. Загальна сума ДСД ВПО на проживання на неповнолітніх дітей яка була призначена та виплачена ОСОБА_2 склала 12 000 грн. Зазначає, що 28.04.2022 ОСОБА_1 особисто було подано заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з доданими до заяви копіями необхідних документів до Швайківської сільської ради. При цьому, всупереч встановленому порядку надання допомоги переміщеним особам, до заяви долучено копії свідоцтв про народження неповнолітніх осіб, а саме: копію свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У наданих свідоцтвах про народження, батьками неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням УСЗН Бердичівської РДА від 10.05.2022 про призначення допомоги переміщеним особами на проживання, ОСОБА_1 призначено допомогу в сумі 2 000 грн. Також, згідно з вищевказаним рішенням, заявниці, як особі, що представляє інтереси неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено відповідну допомогу на неповнолітніх дітей у визначеному законодавством України розмірі, на: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено по 3000 грн за березень, квітень 2022 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 3000 грн на той же термін. Таким чином, відповідачами отримано кошти державної допомоги внутрішньо переміщеним особам за період березень - квітень 2022 року на загальну суму 32 000 грн., з них отримана в подвійному розмірі, допомога ВПО на двох неповнолітніх дітей в сумі 24 000 грн. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року позовні вимоги Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області надміру виплачені (отримані без належної правової підстави) кошти ДСД для ВПО у розмірі 12 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що повернення надмірно виплаченої суми щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначеної суми у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини набувача, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Вказує, що ОСОБА_2 звернувся із заявою про призначення допомоги через портал «Дія» - 22.04.2022. При цьому, ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення допомоги особисто до уповноваженого органу - 28.04.2022. На момент звернення ОСОБА_1 , рішення УСЗН Бердичівської РДА за заявою ОСОБА_2 ще не було прийнято. При цьому ОСОБА_5 не знала, що ОСОБА_2 звернувся із аналогічною заявою від свого імені. Водночас, рішення УСЗН Бердичівської РДА за заявою ОСОБА_5 було прийнято 10.05.2022, а за заявою ОСОБА_2 лише 26.05.2022, тобто через 15 днів. Вважає, що приймаючи рішення УСЗН Бердичівської РДА від 26.05.2022 про призначення ДСД ВПО Тукмакову Є.А., управління мало перевірити, зокрема відомості, які містяться у реєстрі, та виявивши наявність рішення щодо виплати державної соціальної допомоги на дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав право відмовити у призначенні такої допомоги. Разом із тим, УСЗН Бердичівської РДА, не виконавши відповідну перевірку прийняло рішення, яким державна соціальна допомога на дітей відповідачів була призначена за заявою ОСОБА_2 , після прийняття рішення УСЗН Бердичівської РДА від 10.05.2022 за заявою ОСОБА_1 . Відтак вини відповідачів щодо наявності двох рішень УСЗН Бердичівської РДА про призначення ДСД ВПО на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - немає. Зазначає, що рішення УСЗН Бердичівської РДА від 10.05.2022 є чинним та ніким не скасоване, при цьому є актом індивідуальної дії із конкретно визначеним колом осіб, а тому не допускають солідарного стягнення виплачених коштів в прив`язці до іншого рішення УСЗН Бердичівської РДА про призначення допомоги переміщеним особами на проживання, яке приймалося на підставі заяви відмінної особи. Враховуючи вищевикладене просила скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить стягнути 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. 15 травня 2025 року на адресу суду від УСЗН Бердичівської РДА надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідачі свідомо отримали ДСД на проживання ВПО на неповнолітніх дітей в подвійному розмірі. Зазначає, що управлінням на адресу відповідачів направлялося повідомлення про отримання відповідачами коштів державної допомоги без належної правової підстави та було запропоновано повернути кошти добровільно. Вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права та виніс по суті спору справедливе та законне рішення. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження в частині апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року та призначено її розгляду. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2025 року в частині апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року залишено без руху з підстав несплати судового збору. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику. Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , а тому в частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не перевіряється апеляційним судом на предмет законності та обґрунтованості. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 22.04.2022 засобами електронного зв`язку, з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «ДІЯ» було подано в електронній формі, заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа, разом з вище вказаною заявою відповідачем було подано заяву на ДСД ВПО. До заяви було додано свідоцтва про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням УСЗН Бердичівської РДА від 26.05.2022 про призначення ДСД ВПО, ОСОБА_2 призначено допомогу в сумі 2000 грн щомісячно за березень, квітень 2022 року (2000+2000 = 4000 грн). Крім цього, ОСОБА_2 , як особі, що представляє інтереси неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено ДСД ВПО на неповнолітніх дітей у такому розмірі: на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено по 3000 грн за березень, квітень 2022 року; на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 по 3000 грн на той же термін. Крім того встановлено, що 28.04.2022 ОСОБА_1 особисто було подано заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з доданими до заяви копіями необхідних документів до місцевого органу самоврядування (ОМС), уповноваженої особи виконавчого органу Швайківської сільської ради. До заяви долучено копії свідоцтв про народження неповнолітніх осіб, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням УСЗН Бердичівської РДА від 10.05.2022 про призначення допомоги переміщеним особами на проживання ОСОБА_1 призначено допомогу в сумі 2000 грн щомісячно за березень, квітень 2022 року (2000+2000 = 4000 грн). Крім цього, останній призначено відповідну допомогу на неповнолітніх дітей у визначеному законодавством України розмірі: на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено по 3000 грн за березень, квітень 2022 року; на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 3000 грн на той же термін. Таким чином, відповідачі отримали ДСД на проживання ВПО на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подвійному розмірі на загальну суму 24 000 грн. Позивачем на адресу відповідачів направлялось повідомлення про отримання відповідачами коштів державної допомоги, без належної правової підстави та було запропоновано повернути вказані кошти добровільно. Проте, дане повідомлення залишено без реагування з боку відповідачів. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свідомо отримали ДСД на проживання ВПО на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подвійному розмірі на загальну суму 24 000 грн., з них неправомірно, без належної правової підстави, набуто кошти державної допомоги, в сумі 12 000 грн. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19). Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20). Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Наведене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі №126/2200/20 (провадження №61-10017св22). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. За приписами ч. 1, 2 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку (на час виникнення спірних правовідносин), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є-Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204. Відповідно до п. 3 Порядку (на час виникнення спірних правовідносин), допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року. Відповідно до п.11 постанови №332 Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Відповідно до пункту 29 Порядку №332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Встановлено, що нараховані відповідачу кошти є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум. Наведене також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. У справі, що переглядається встановлено, що 22.04.2022 ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку, з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «ДІЯ» подав в електронній формі заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, разом з вище вказаною заявою відповідачем було подано заяву на ДСД ВПО. До заяви було додано свідоцтва про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання вказаної допомоги на неповнолітніх дітей. В подальшому, 28.04.2022 ОСОБА_1 особисто подала заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з доданими до заяви копіями необхідних документів до місцевого органу самоврядування (ОМС), уповноваженої особи виконавчого органу Швайківської сільської ради. До заяви також було долучено копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання вказаної допомоги на неповнолітніх дітей. Відтак, ОСОБА_1 будучи обізнаною про те, що її чоловік ОСОБА_2 . 22.04.202 засобами електронного зв`язку подав заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, а також заяву на ДСД ВПО, до якої долучив свідоцтва про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання вказаної допомоги на дітей, також до своєї заяви долучила копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей, з метою отримання вказаної допомоги і на дітей. Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , подаючи заяву на надання допомоги на проживання ВПО, в тому числі і в інтересах дітей не дочекалася рішення про виплату чи невиплату вказаної допомоги на неповнолітніх дітей по заяві її чоловіка ОСОБА_2 . Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі свідомо отримали ДСД на проживання ВПО на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подвійному розмірі на загальну суму 24 000 грн., з яких неправомірно, без належної правової підстави було набуто коштів державної допомоги, в сумі 12 000 грн., які мають бути повернуті Управлінню соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2025 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області надміру виплачені (отримані без належної правової підстави), кошти ДСД для ВПО у розмірі 12 000 грн залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді