Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2171/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2171/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023 №64/Г); 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023). Зобов`язано Управління поліції охорони в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.05.2024, в силу ст.255 КАС України. 10.07.2024 до суду першої інстанції надійшла заява позивача в порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю, в якій він просив визнати злочинною бездіяльність щодо невиконання боржником рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року і виконавчого листа та зобов`язати керівника відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати її суперечливою, нелогічною, скасувати та повернути справу для подальшого розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що сам по собі факт наявності листа відповідача від 13.05.2024 №907/43/01-2024 без дослідження його змісту не підтверджує виконання боржником судового рішення. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення щодо застосування процедури судового контролю в матеріалах справив відсутні. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що розгляд даної справи здійснювався в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зі змісту клопотання позивача про встановлення судового контролю вбачається, що направлений відповідачем лист від 13.05.2024 №907/43/01-2024 не є таким, що підтверджує виконання судового рішення, оскільки відповіді на всі питання, поставлені в заявах від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 позивач так і не отримав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання виходив з того, що матеріали справи містять копію листа Управління поліції охорони в Черкаській області на виконання рішення суду від 13.05.2024 №907/43/01-2024 (складений після ухвалення рішення від 10.04.2024 у справі №580/2171/24), проте до заяви не надані матеріали виконавчого провадження і заявником не використаний механізм ст.287 КАС України, внаслідок чого відсутні підстави для її задоволення. В той же час, звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, що узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а ЄДРСР 80633373, від 27.06.2019 у справі №807/220/18 ЄДРСР 82707151. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а. З обґрунтувань поданого позивачем клопотання вбачається, що направлений на його адресу лист відповідача від 13.05.2024 №907/43/01-2024 не підтверджує надання ним відповідей на всі питання, що були порушені у зверненнях ОСОБА_1 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023. Станом на момент розгляду судом першої інстанції клопотання позивача, ч.1 ст.382 КАС України передбачала, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. На момент апеляційного перегляду процесуальне законодавства зазнало змін та чинні положення ст.381-1 КАС України визначають, що Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В силу ч.4 наведеної статті відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Отже, чинні норми процесуального законодавства, як і ті, що були чинні на момент подання позивачем спірного клопотання та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, не передбачають наявність/відсутність відкритого виконавчого провадження як умову для вирішення судом питання встановлення судового контролю, або вчинення позивачем будь-яких активних дій з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Колегія суддів зазначає, що після набрання судовим рішенням законної сили воно підлягає виконанню та є обов`язковим для відповідача у справі (боржника), незалежно від того, чи видавався виконавчий лист та чи було ініційовано процедуру примусового виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Так, у запиті від 22.09.2023 позивач просив видати йому копію відеозапису з нагрудних камер під час виклику до ГУ ПФ України в Черкаській області (вул.Смілянська, 23) 22.09.2023 біля 11:30 год (а.с.44 зворот т.1). У запиті від 09.10.2023 позивач повторно просив видати копію відеозапису (а.с.47 т.1). У запиті від 24.10.2023 позивач просив: видати йому для вивчення матеріали перевірок всіх трьох його заяв та належним чином завірені копії потрібних йому документів; якщо відеозапис містить конфіденційну чи таємну інформацію або персональні дані - то розмити (заблюрити) обличчя та застосувати інші заходи вилучення конфіденційної інформації і надати запитуваний відеозапис, вказавши, що суспільний інтерес є більшим ніж можлива шкода від розповсюдження конфіденційної інформації; надати письмову відповідь, на якій підставі та з якою метою зібрали та розповсюдили без згоди позивача його персональні дані (а.с.43 т.1). Разом з тим, зі змісту листа Управління поліції охорони в Черкаській області від 13.05.2024 №907/43/01-2024 вбачається, що позивача повідомлено про неможливість надати йому запитуваний відеозапис, оскільки зберігання відеозйомки, яка була здійснена нарядом поліції охорони під час виклику 22.09.2023 до Пенсійного фонду України в Черкаській області було припинено 23.10.2023 (а.с.182 т.1). В той же час, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст.382 КАС України не досліджував зміст листа Управління поліції охорони в Черкаській області від 13.05.2024 №907/43/01-2024, не перевіряв, чи вказаним листом було надано відповіді на всі питання, порушені в запитах позивача від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 та не досліджував, чи при підготовці вказаної відповіді відповідачем було враховано надану судом у мотивувальній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 оцінку. Суд обмежився лише врахуванням факту наявності самого листа від 13.05.2024 №907/43/01-2024, чого не достатньо для висновку про виконання/невиконання судового рішення відповідачем - суб`єктом владних повноважень. В той же час, за результатами оцінки змісту зміст листа Управління поліції охорони в Черкаській області від 13.05.2024 №907/43/01-2024 колегією суддів становлено, що в ньому відсутня будь-яка інформація щодо розгляду відповідачем питань, які були порушені в зверненні від 24.10.2023. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що з метою перевірки обставин щодо виконання відповідачем рішення суду, наявні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у даній справі. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. В той же час, до моменту встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду звіт про його виконання, суд позбавлений можливості встановити факт виконання (не виконання) судового рішення, причини, які до цього призвели та визначити ступінь відповідальності посадових осіб відповідача, на яких покладено безпосередній обов`язок з виконання рішення суду. Відповідно до пп.«ґ» п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Згідно з ч.1-3 ст.382-1 КАС України Суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. В той же час, здійснюючи розгляд заяви про встановлення судового контролю, поданої в порядку ст.382 КАС України, суд не наділений повноваженнями визнавати злочинною бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення, що регулюється ст.383 КАС України, якою передбачено іншу форму заяви та встановлено її обов`язкові елементи, на відміну від заяви про встановлення судового контролю. Крім того, враховуючи, що суд першої інстанції здійснив розгляд заяви про встановлення судового контролю по суті, за результатами чого дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, то за результатами перегляду вказаної ухвали суд апеляційної інстанції не може направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відповідно до вимог ст.317 КАС України має скасувати оскаржувану ухвалу із прийняттям власної постанови за результатами розгляду поданої позивачем заяви. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, помилкове тлумачення норм процесуального права, призвели до неправильного вирішення питання, внаслідок чого наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про встановлення строку для подання відповідачами звіту про виконання рішення суду. Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 382, 382-1 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року про відмову у встановленні судового контролю скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити частково. Зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40109037) протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї постанови подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/2171/24 разом із письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови виготовлено 28 травня 2025 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма