Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/8243/23

ПОСТАНОВА Іменем України 03 квітня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/8243/23 провадження № 22-ц/4809/259/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року (суддя Іванова Н. Ю.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовної заяви Адвокат Дарина Пахомова, яка діє в інтересах ОСОБА_1 у вересні 2023 року звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 335 000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач працював на підприємстві відповідача на таких посадах: з 26 червня 2006 року по 18 лютого 2008 року підземний гірник, з 19 лютого 2008 року по 17 квітня 2008 року учень підземного електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування, з 18 квітня 2008 року по 18 липня 2022 року підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування. Стаж роботи в підземних умовах на Інгульській шахті ДП «Східний ГЗК» становить 16 років 00 місяців 23 дні. 18 липня 2022 року позивач звільнився з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України. За час роботи на підприємстві через шкідливі умови праці та значне перевантаження, через недосконалість робочого місця з вини роботодавця, у позивача виникло хронічне професійне захворювання, ступінь втрати професійної працездатності 60% та встановлено 3 групу інвалідності безтермінове. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Не має змоги працювати, будь-які фізичні навантаження протипоказано. Має радикулопатію, яка виражається в постійних болях суглобів та хребта, через нестерпну біль постійно приймає ліки для усунення больового синдрому та зняття запалень. Відчуває фізичні страждання, постійний психологічний дискомфорт. Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 335 000 грн. Відзив на позовну заяву 04 липня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, якою вимоги позову не визнаються, з підстав наявності договірних зобов`язань щодо відшкодування шкоди. Вказано, що ДП «СхідГЗК» Інгульська шахта 06 лютого 2023 року уклало з позивачем угоду про відшкодування моральної шкоди № 18/718-3 у сумі 6500 грн, де враховуючи принципи виваженості, розумності та справедливості та зусилля для відновлення і організацією позивачем свого життя, стосунків з оточуючими, стану вимушених життєвих і виробничих стосунків, а також спосіб у який працівник обрав відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням професійного захворювання, сторони дійшли згоди, про те, що відповідач сплачує одноразову грошову виплату позивачу в сумі 6500 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отримання ним професійного захворювання, а ОСОБА_1 відмовляється від будь яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди. Судове рішення Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, задоволений частково. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 150 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб; судовий збір в розмірі 1 500 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Відповідач у справі Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року й просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди відмовити. Апелянт вказав, що суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, обставини цієї справи вказують на відсутність протиправності дій відповідача, як обов`язкового елементу складу правопорушення, за яке може наставати відповідальність роботодавця перед працівником за завдану моральну шкоду. Позивач був обізнаний про шкідливі умови праці, проте з власної волі виконував роботу в таких умовах. Апелянт також висловив думку про те, що присуджене судом позивачу грошове відшкодування не відповідає вимогам розумності та справедливості з огляду на завдану шкоду так, як позивач не позбувся можливості реалізувати право на працю. Крім того, місцевий суд не врахував ту обставину, що 06 лютого 2023 року уклало з позивачем угоду про відшкодування моральної шкоди № 18/718-3 у сумі 6500 грн, що свідчить про домовленість сторін і вирішення спору, у зв`язку з чим суд не вправі був втручатися у договірні відносини сторін Відзив на апеляційну скаргу не подавався Рух справи Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року. Ухвалою від 26 грудня 2024р справу за апеляційною скаргоюДержавного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 20 лютого 2025 року. У зв`язку з неотриманням судового повідомлення стороною позивача, справу відкладено розглядом на 03.04.2025р. Позиція сторін Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, скасуванні судоворгго рішення. Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся. Поштове відправлення 0600998408315, вкладенням у яке була судова повістка про виклик до суду на 12 годину 30 хвилин 20 лютого 2025 року, повернулось до Кропивницького апеляційного суду 20 січня 2025 року з відмітками відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 121, 122). Згідно даних сайту https://track.ukrposhta.ua поштове відправлення 0600998408315 повернуто відправнику «за закінченням терміну зберігання». Поштове відправлення 0601106970541, вкладенням у яке була, зокрема, направлена судова повістка про виклик до суду на 12 годину 30 хвилин 20 лютого 2025 року, повернулось до Кропивницького апеляційного суду 17 лютого 2025 року з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 125, 126). Поштове відправлення 0601115627795, вкладенням у яке була судова повістка про виклик до суду на 12 годину 00 хвилин 03 квітня 2025 року, повернулось до Кропивницького апеляційного суду 14 березня 2025 року з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 131, 132). Поштове відправлення 0601122650948, вкладенням у яке була повторно направлена судова повістка про виклик до суду на 12 годину 00 хвилин 03 квітня 2025 року, повернулось до Кропивницького апеляційного суду 31 березня 2025 року з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 133, 134). Позивачеві судові повістки про виклик у судове засідання направлялися Кропивницьким апеляційним судом своєчасно та неодноразово за зареєстрованою адресою місця проживання (а. с. 45, 46). Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Розумність строків є важливою засадою цивільного судочинства, що забезпечує ефективний та своєчасний захист прав сторін. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: ОСОБА_1 , працював на ДП «Східний ГЗК», з 26 червня 2006 року по 18 лютого 2008 року підземний гірник, з 19 лютого 2008 року по 17 квітня 2008 року учень підземного електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування, з 18 квітня 2008 року по 128 липня 2022 року підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування. З них стаж роботи в підземних умовах на Інгульській шахті ДП «Східний ГЗК» 16 років 00 місяців 23 дні. 18 липня 2022 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. З інформаційної довідки про умови праці від 08 вересня 2022 року № КР/1/3329-22, Управління Держпраці у Кіровоградській області, вбачається, що відповідно до «Гігієнічної кваліфікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях Інгульської шахти ДП «Східний ГЗК» за професією підземного гірника відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості та небезпечності та за професією підземного електрослюсаря (учня) чергового та з ремонту устаткування відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 вересня 2022 року зазначено, що професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (16 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці, в умовах перевищення ГДР фізичного навантаження, пилу, шуму при виконанні функціональних обов`язків, що обумовлено технологічним процесом з використанням засобів індивідуального захисту. Рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає 32,9% при нормі 25%, робоча поза вимушена 12,4% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за змінц становить до 172 при нормі 51-100 відноситься до ІІІ класу 2 ступеня важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особливий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 1478 від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1, і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійним больовим і м`язові-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня). У довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 197589 від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново, причина інвалідності - професійне захворювання. З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 105823 від 19 жовтня 2022 року вбачається, що ступінь втрати працездатності позивача становить 60% з 14 жовтня 2022р., з датою переогляду - безтерміново. Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2786/570 КНП «Поліклінічне об`єднання м. Кропивницького» Поліклінічне відділення №1, ОСОБА_1 з 14 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року проходив лікування у стаціонарі з діагнозом: : радикулопатія попереково-крижова L5, S1, і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійним больовим і м`язові-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня). З виписки із медичної картки амбулаторного хворого №87, ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України», ОСОБА_1 з 10 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року проходив лікування з діагнозом а) основний: остеоартроз обох ліктьових суглобів 1-2 ст. ПФС 1-2 ст. Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого №1827, КНП «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», ОСОБА_1 з 07 червня 2022 року по 17 червня 2022 року проходив лікування з діагнозом: ХОЗЛ ІІ група В, прогресуючий перебіг, інфекційне загострення, середньої важкості, УМКЛ: ДН І-ІІ. Емфізема легень. Пневмофіброз. Норми права та їх джерела, правові висновки судів щодо правозастосування Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ч. ч. 1 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Згідно з ч. 1 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно з ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно зі ст. 12 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) надано роз`яснення про те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Норми процесуального права Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу професійним захворюванням, втратою професійної працездатності та інвалідністю, пов`язаними з виконанням ним трудових обов`язків на підземних роботах Інгульської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Відповідно до змісту наведених вище за текстом цієї постанови норм законодавства відшкодування моральної шкоди провадиться роботодавцем, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за сукупності умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. При цьому відсутність заборон з боку органів охорони праці на роботу в небезпечних і шкідливих для здоров`я умах праці не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду завдану здоров`ю працівника під час виконання ним трудових обов`язків. Колегія суддів, за наслідком перегляду справи за апеляційною скаргою виснує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для її вирішення, й дійшов обґрунтованого висновку, що до виникнення професійного захворювання у позивача, часткової втрати ним працездатності й інвалідності призвело незабезпечення роботодавцем (відповідачем) безпечних і здорових умов праці, а також, що існують передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу. За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Наявність у позивача професійного захворювання підтверджена медичними висновками. Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 1478 від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1, і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійним больовим і м`язові-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня (а. с. 28 38). Крім того, наявними у справі доказами, які передбачені ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, доведено, що професійне захворювання позивача спричинило втрату працездатності, ступінь якого становив 60% (а. с. 9 10). Як встановлено позивачу призначено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності з 19.10.2022р (а.с.24) Вказаними доказами підтверджено, що причиною професійного захворювання є особливості виробничого процесу в умовах дії шкідливих виробничих факторів, тривалий термін роботи в умовах тяжкої фізичної праці на Інгульській шахті ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Доводи апелянта про те, що позивач добровільно обрав собі роботу, знаючи про наявність шкідливих факторів, не звільняє роботодавця від обов`язку створити безпечні і нешкідливі умови праці, встановлений ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 6, 13 Закону України «Про охорону праці». При цьому відповідач не довів, що умови праці позивача були нешкідливі, а виникле у нього захворювання не пов`язано з виробничими факторами. Очевидно, що професійне захворювання, зокрема його тяжкість і тривалість, спричинена ним втрата працездатності, інвалідність істотно впливають на життя людини, можливість реалізації нею своїх прав та інтересів, що завдає морального страждання. Суд першої інстанції правильно встановив, що через хронічні професійни захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості у повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища об`єктивно викликають у позивача переживання, страждання, стрес та депресію. Місцевий суд прийняв до уваги, що позивач пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача (більше 16 років), ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання (60%), розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, призначення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача, застосувавши принцип розумності, виваженості та справедливості, підставно визначив розмір компенсації в сумі 150 000,00 грн. Щодо доводів та заперечень сторони відповідача з приводу укладеного договору про відшкодування шкоди, про що зазначалося у відзиві на позовну заяву, доводах апеляційного оскарження та пояснень представника відповідача у суді, то колегія суддів погоджується з висновком і наведеними нормами права місцевого суду у цій частині, які застосовані до спірних правовідносин. Отже, якщо між заподіювачем моральної шкоди і потерпілою особою укладено договір, в якому сторони дійшли згоди щодо підстави, розміру, способу, строків компенсації моральної шкоди, в разі виконання договору, потерпілий не має підстав для звернення до суду задля отримання повторної компенсації. Підтверджень виконання договору між сторонами від 06 лютого 2023 року про відшкодування моральної шкоди № 18/718-3 в сумі 6500 грн, суду не надано. Період розгляду даної справи охоплював дію договору від 06.02.2023р, представник обгрунтованих пояснень невиконання договору роботодавцем, суду не надав, як і не пояснив чим судове провадження перешкоджало виконанню зобов`язанню. Більш того, за час судового розгляду строк дії, який становив до 31.12.2024р, минув. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Апеляційне оскарження загалом стосується незгоди з судовим рішенням, очікуванням іншого висновку. Тому апеляційна скарга Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишається без задоволення, в силу ст. 375 ЦПК. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення першої інстанції , відтак судові витрати перерозподілу не підлягає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 20.05.2025р. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний