Постанова 4803 № 212/358/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4992/26 Справа № 212/358/26 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 лютого 2026 року,- В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , у період з 25.07.1988 по 29.03.2024, перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ЦГЗК», працював машиністом екскаватору. Звільнений з підприємства відповідача 29.03.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.11.2025 ОСОБА_1 первинно та безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю 3 групи, безстроково. Зазначив, що його постійно турбує біль в попереково -крижовому відділі хребта, оніміння гомілок 1-2 пальців стопи, виникають утруднення ходи. Він відчуває біль в шийному відділі, що іррадіює в надпліччя. Також його турбує оніміння в кистях, судоми, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, обмеження рухів, значне зниження фізичної активності, задишка, навіть при помірному фізичному навантаженні: відчуття нестачі повітря, скутості в грудній клітині в ранкові часи, постійний сухий кашель, загальна слабкість, зниження слуху на обидва вуха. У зв`язку з отриманим профзахворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, не в змозі виконувати навіть незначну чоловічу роботу в домі, не може спокійно спати. У зв`язку з отриманими захворюваннями позивач вимушений постійно проходити лікування, і вказаними обставинами позивачу завдано моральну шкоду. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив в сумі 680 гривень 00 копійок, яку просив суд стягнути з ПрАТ «ЦГЗК»на свою користь, без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 280 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» в дохід держави судовій збір в розмірі 2 800 гривень. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Апеляційна скарга мотивована тим, що працюючи на ПрАТ «ЦГЗК», у період з 25 липня 1988 року по 29 березня 2024 року ОСОБА_1 підпадав під дію шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, внаслідок чого почав часто хворіти та був направлений в Український науково дослідний інститут промислової медицини, висновком якого 24 червня 2025 року йому було встановлено два професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба І-ІІ стадії від дії загальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії на верхніх кінцівках з сенсорними, вазо-вегетативними розладами; з вертеброгенною радикулопатією білатерально, цервікобрахіалгією білатерально, ангіотрофоневрозом на верхніх кінцівках на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу, спондильозу шийного, попереково-крижового відділів хребта, протрузії дисків. Рецидивуючий перебіг. Фаза загострення. Порушення статико-динамічної функції хребта другого ступеня. Хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт першої стадії), група «А», фаза нестійкої ремісії. Легенева недостатність першого ступеня, що підтверджено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року. Як наслідок, ОСОБА_1 заборонено працювати за професією, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно курортне лікування, постійний нагляд лікарів та вживання ліків. У зв`язку із вказаними захворюваннями порушено звичайний спосіб життя позивача. Він змушений проходити тривалі курси лікування, втратив роботу, втратив великий відсоток працездатності, потребує постійного лікування та нагляду лікарів, вимушений постійно переносити фізичні страждання. Під впливом вказаних обставин у ОСОБА_1 змінилась якість життя: позивач постійно хворіє, має пригнічений, розгублений стан, стан його здоров`я, навіть, після проходження лікування не покращився. Наразі, внаслідок втрати професійної працездатності ОСОБА_1 не має змоги вести звичний образ життя, забезпечувати себе і свою родину. Крім того, позивача постійно турбують болі в попереково - крижовому відділі хребта, оніміння гомілок 1 пальців стопи, утруднення ходи. Постійний біль в шийному відділі, із іррадіацією в надпліччя, оніміння в кистях, судоми, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, обмеження рухів, значне зниження фізичної активності, задишка навіть при помірному фізичному навантаженні: відчуття нестачі повітря, скутості в грудній клітині, постійний сухий кашель, загальна слабкість, погіршення слуху. Вказані обставини спричиняють позивачу великі моральні страждання. З урахуванням встановленої стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 65%, істотності вимушених змін у життєвих стосунках, необхідності докладати додаткових зусиль для організації повсякденного життя та повної відсутності реальних перспектив відновлення здоров`я, позивач обґрунтовано оцінив розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 680 000 грн., яку він просить стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права (ч. 3 ст. 23 ЦК України) в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, не в повній мірі врахував обставини щодо визначення причинного зв`язку як умови настання деліктної відповідальності, що мають значення для правильного визначення розміру відшкодування. При визначені суми стягнутої моральної шкоди судом не застосована (неправильно застосована) норма ч. 3 ст. 23 ЦК України. Стягнута судом сума моральної шкоди є занадто великою, вона визначена без дотримання критеріїв розумності та справедливості та не враховує ті інші обставини, про які згадується в ст. 23 ЦК України, та які полягають в тому, що: моральні страждання ОСОБА_1 також пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи на ПрАТ «ЦГЗК». Такими хворобами є двобічний плече-лопатковий періартроз, деформуючий артроз ліктьових суглобів, деформуючий артроз колінних суглобів, больовий синдром, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце (концентрична ГЛШ), стенозування у ВТЛШ, кардіосклероз дифузний, хвороба серця та інші. Вказані діагнози зазначені в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року. Крім того, у виписці № 25П08282 від 10.04.2025 із медичної карти стаціонарного хворого зазначено, що ОСОБА_1 тривалий час палить, що пояснює його скарги на задишку та кашель. Зазначені обставини вказують на те, що моральні страждання ОСОБА_1 складаються загалом з наявності у нього захворювань та шкідливих звичок, а можливо й з інших невідомих обставин, що не дозволяє відділити моральні страждання, що викликані професійним захворюванням, якщо такі мали місце, від тих, що спричинені іншими захворюваннями. Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості. Наводить судову практику Дніпровського апеляційного суду, яка підтверджує, що по аналогічним позовам суди стягують значно менші суми аніж стягнуто у цій справі (постанова Дніпровського апеляційного суду від 03.02.2026 по справі 208/1587/25, постанова Дніпровського апеляційного суду від 23.09.2025 по справі № 180/836/25). Також вказує, що цивільно - процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення. Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення. У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц (провадження №14- 463цс18) при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України». Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 по справі № 235/3143/24. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ЦГЗК» не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - адвоката Баркова С.Є., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , у період з 25 липня 1988 року по 29 березня 2024 року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ЦГЗК» і працював помічником машиніста, машиністом екскаватора, і 29 березня 2024 року був звільнений з підприємства, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 13-14). Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року, згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.05.2024 № ПС/3.1/9853-24, підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 08.04.2014 № 248, умови праці машиніста екскаватора (у кар?єрі) Глеюватського кар?єру ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_1 відносяться: - по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; - по рівню вібрації загальної - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; - по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; - до важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; - по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі». Відповідно до п. 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року, складеного на ПрАТ «ЦГЗК», встановлено наявність у ОСОБА_1 діагнозів: вібраційна хвороба І-ІІ стадії від дії загальної вібрації: синдром вегетативно - сенсорної полінейропатії на верхніх кінцівках з сенсорними, вазо-вегетативними розладами; з вертеброгенною радикулопатією L5 білатерально, цервікобрахіалгією білатерально, ангіотрофоневрозом на верхніх кінцівках на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу, спондильозу шийного, попереково-крижового відділів хребта, протрузії дисків С2-С3 до 0,25 см; С3-С4 до 0,3 см; С4-С5 0,25 см; С6-С7 до 0,25 см; С7-Д1 до 0,25 см; протрузії дисків L2- L3 до 0,2 см, LA- L5 до 0,25 см, грижі дисків L5-S1 до 0,35 см. Рецидивуючий перебіг. Фаза загострення. Порушення статико - динамічної функції хребта другого ступеня. Т75.2. Хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт першої стадії), група «А», фаза нестійкої ремісії, GOLD I. Легенева недостатність першого ступеня. J144. Супутній діагноз: Двобічний плече - лопатковий періартроз ПФС ІІ ст. (друга), деформуючий артроз ліктьових суглобів І ст. (перша), ПФС І-ІІ ст. (перша-друга), деформуючий артроз колінних углобів І ст. (перша), ПФС І-ІІ ст. (перша-друга). Больовий синдром. М17-M19. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість І (початкові явища) ступеня за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Н90.3 Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ступінь. Ризик

3. Гіпертензивне серце (концентрична ГЛШ), стенозування у ВТЛШ, НАК ІІ ст., НМК ІІ ст. ІХС: кардіосклероз дифузний. СН І ст. зі збереженою ФВ ЛШ (66%). Згідно пункту 17 вказаного Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року хронічні професійні захворювання виникли за таких обставин: працюючи в Глеюватському кар`єрі машиністом екскаватора, керував одноковшовим екскаватором під час виконання навантажувальних робіт. Навантажував гірничу масу в засоби залізничного транспорту, розробляв гірничу масу, здійснював селективну розробку забою. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце порушень режимів експлуатації екскаваторів, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів загальної вібрації, підвищених концентрацій аерозолю, переважно фібро генної дії в повітрі робочої зони. Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) є: вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 61 дБ при гранично допустимому 59 дБ та еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 102 дБ при гранично допустимому 101 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,6 - 5,43 рази і складала 5,2 - 10,86 мт/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико - санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 09.07.2024 № 1192. Також, відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 листопада 2025 року № 125/25/2041/Р ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, безстроково. Встановлено 65% втрати працездатності, з 21 серпня 2025 року (в тому числі 55% - вібраційна хвороба, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, акт П-4 від 21.08.2025) безстроково. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження. Інвалідність встановлено з 17.10.2025. Відсоток втрати професійної працездатності з 17.10.2025. 65% втрати професійної працездатності встановлено з 21.08.2025, що підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/2041/В (а.с.20-23). У зв`язку з наявністю професійних захворювань позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, що підтверджено Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2723, № 25 П08282, № 25 П11969/603, № 251/108 (а.с. 15-18). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.05.2024 № ПС/3.1/9853-24, підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 08.04.2014 N? 248, умови праці машиніста екскаватора (у кар?єрі) Глеюватського кар?єру ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_1 відносяться: - по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; - по рівню вібрації загальної - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; - по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; - до важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; - по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».Загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі». Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 серпня 2025 року причиною виникнення хронічних професійних захворюваннь (отруєння) є: вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 61 дБ при гранично допустимому 59 дБ та еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 102 дБ при гранично допустимому 101 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,6-5,43 рази і складала 5,2-10,86 мт/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико - санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 09.07.2024 № 1192. Отже, роботодавець ПрАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». За таких обставин, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ЦГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. За таких обставин, доводи відповідача про те, що моральні страждання ОСОБА_1 також пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи на ПрАТ «ЦГЗК»відхиляються, як такі, що спростовуються наведеними вище обставинами. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 280 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65 %, із визнанням людиною з інвалідністю третьої групи безстроково. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача. Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65 % та визнана людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, загальний стаж роботи за професією 35 років 08 місяців, з них в шкідливих умовах праці протягом 17 років 08 місяців на ПрАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно - правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65% та визнана людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 280 000,00 грн. до 520 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скарга відповідача ПрАТ «ЦГЗК». Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» про те, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, чиним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 та зазначено про те, що чиним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Отже, врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов?язкових платежів. При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду колегією суддів не приймаються, оскільки вони не є ревалентними до даної справи, адже, в даному випадку позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди саме без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а тому на суд покладено обов`язок розглянути ці вимоги та надати їм правову оцінку. Не можна вважати прийнятними й доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції постанови Дніпровського апеляційного суду від 03.02.2026 по справі 208/1587/25, та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.09.2025 по справі № 180/836/25 оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує виключно висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 800,00 грн. до 5 200,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 7 800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (5 200,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 280 000,00 гривень до 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов?язкових платежів. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 800,00 гривень до 5 200 (п`яти тисяч двісті) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: