Постанова 4803 № 212/2156/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6632/26 Справа № 212/2156/26 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 212/2156/26 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М., секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 березня 2026 року, УСТАНОВИВ: В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що з позивач 28 листопада 2007 року по 14 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, та працював підземним гірником, підземним кріпильником ПрАТ «Суха Балка», ТОВ «Криворіжшахтобуд», правонаступником яких є відповідач. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 жовтня 2025 року йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, та третю групу інвалідності. У зв`язку з отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта, з іррадіацією у ліву руку та ногу, порушення ходи, біль у плечових, ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт у них, заніміння кінцівок, задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель з відділенням слизового харкотиння у невеликій кількості впродовж доби та іноді сухий кашель, хрипи у грудях, зниження слуху, підвищену втому, головний біль. Зазначив, що через втрату здоров`я йому у віці 51 року у багатьох життєвих ситуаціях потрібна стороння допомога, що також завдає моральних страждань. Позивач ОСОБА_1 вважає, що розмір моральної шкоди, який має бути стягнуто з відповідача на її користь має становити 747 100,80 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що впливає на її моральний стан. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що робота в шкідливих умовах праці, з перевищенням нормативів, законодавчо дозволяється та позивач, при прийнятті на роботу, був повідомлений про важкість та шкідливість техногенного процесу, однак, позивач свідомо прийняв запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження свого здоров`я. При цьому, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить саме від працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, адже, може у будь-який час розірвати трудовий договір. За таких обставин, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні. Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Суха Балка» не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» та просив її задовольнити, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивач ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПрАТ «Суха Балка» - залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 28 листопада 2007 року по 14 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, і працював з повним робочим днем в підземних умовах, та був звільнений з підприємства відповідача 14 травня 2019 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.36-41). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 серпня 2025 року, складеного в ПП «Світекс», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С5, С6, С7 на фоні поліегментарної дископатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями,стійким больовим, м`язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді плечолопаткового та тазостегнового періартрозів (ПФ другого ступеня), отстеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого ступеня); хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня; хронічна, двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с.24-29). Згідно пункту 17 даного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи кріпильником дільниці підземної № 4 ПП «Світекс» на шахті імені «Артема» у період з 06 січня 2021 року по 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 виконував роботи з встановлення металевого кріплення, виконував настилання, розбірку та ремонт постійної і тимчасової рейкової колії, укладав шпали та стрілкові переводи. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони та допустимих параметрів показників важкості праці, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичним перевантаженням. Під час виконання трудових обов`язків на ОСОБА_1 діяли такі шкідливі виробничі фактори як: шум, аерозолі фіброгенної дії, важкість та напруженість праці. Також працюючи кріпильником на ПрАТ «Суха Балка», ТОВ «СМУ-101» зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Відповідно до п.18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: важкість праці, хімічні фактори, шум. Згідно пункту 20 вказаного Акту зазначено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на різних підприємствах та неодноразову зміну керівників, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо. Внаслідок зазначено вище захворювання позивач ОСОБА_1 16 жовтня 2025 року пройшов оцінювання експертної команди, де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням 60%, встановленим з 23 липня 2025 року, а також встановлено третю групу інвалідності з 16 жовтня 2025 року, терміном на один рік, з датою повторного оцінювання 01 листопада 2026 року. Вказані обставини підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 124/25/618/В від 16 жовтня 2025 року (а.с.30-31). У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, позивач звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної картки стаціонарного хворого. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до п 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 серпня 2025 року причиною виникнення хронічних професійнь позивача є важкість праці, хімічні фактори, шум. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 серпня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивачки і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати нею професійної працездатності, із визнанням людиною з інвалідністю. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача. Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 11 років 05 місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60% та визнання людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивачки,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 250 000 грн. до 480 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скарга відповідача ПрАТ «Суха Балка». Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 500 грн до 4 800 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха Балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 7 200 грн за подання позивачкою апеляційної скарги (4 800 грн х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 250 000 гривень до 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 500 гривень до 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року. Головуючий: Судді: