Ухвала КГС ВС № 910/13064/24

УХВАЛА 12 травня 2025 року м. Київ cправа № 910/13064/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 (суддя Усатенко І.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (колегія суддів: Хрипун О.О., Гончаров С.А., Скрипка І.М.) у справі за позовом Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про стягнення 657 126,00 грн, В С Т А Н О В И В:

1. Тячівський відділ державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 657 126,00 грн.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, позов задовольнив повністю. 3. 28.04.2025 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 657 126,00 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.

12. Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа має виняткове значення для нього (підпункти "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК). Однак такі твердження скаржника належним чином не обґрунтовані.

13. Скаржник зазначає, що "касаційна скарга стосується питання застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України та визначення позовної давності за вимогами про повернення безпідставно набутого майна, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявні правові висновки касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному. Правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/14177/21 повністю суперечить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22".

14. Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.

15. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній у часі та актуальний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17, від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі №906/1026/22).

16. Таким чином, за наявності суперечності між висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду перевагу мають саме висновки Великої Палати Верховного Суду та саме такі висновки підлягають застосуванню у справах з подібними правовідносинами. Зазначеним спростовується твердження скаржника про наявність суперечливих правових висновків суду касаційної інстанції та, відповідно, про необхідність усунення такої суперечності.

17. У цьому контексті Верховний Суд також враховує, що скаржник у касаційній скарзі як на одну із загальних підстав касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди не врахували висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

18. Отже, зазначений довід скаржника щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики фактично зводиться до обґрунтування такої загальної підстави касаційного оскарження як застосування норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).

19. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

20. Також, скаржник прямо не обґрунтовує, у чому саме полягає виняткове значення цієї справи для нього, однак зазначає, що "перегляд справи в касаційному порядку забезпечить не лише формування єдиного підходу щодо застосування норм права у подібних відносинах, але й надасть змогу скаржнику (після касаційного перегляду) реалізувати принцип передбачуваності судових рішень та визначити свою подальшу стратегію у відповідній категорії справ".

21. Разом з тим, саме лише посилання на випадок, зокрема, зазначений у пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

22. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

23. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими також доводи касаційної скарги, що справа має виняткове значення для скаржника.

24. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

25. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

26. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

27. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

28. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

29. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

32. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, яке залишається без розгляду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/13064/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець