Постанова 4803 № 177/2548/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/148/25 Справа № 177/2548/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №177/2548/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року, встановив: У грудні 2023 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі по тексту ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки на відкриття відновлювальної кредитної лінії, мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 гривень, процента ставка 24% річних, тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 20.12.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 49 396,13 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості. 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.02.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.12.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 49 396,13 гривень. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав і законних інтересів, та просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість у розмірі 49 396,13 гривень, а також понесені судові витрати. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунку, як первинні документи в розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна», якими підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів. В матеріалах справи наявний відзив відповідача, з якого вбачається, що відповідач не спростовує факт отримання кредиту. Також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, згідно яких доктрина заборони суперечливої поведінки проявляється, зокрема у кваліфікації певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема його схвалення. Таким чином, на виконання умов договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме надано документи кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 , що підтверджує набуття ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором від 24 лютого 2017 року. Апелянт вважає, що невірно оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність доказів того, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» дійсно є кредитором за кредитним договором, за яким просить стягнути заборгованість. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Власкіна Т.Я., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача, просить рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. 19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року № 3831-IX. (далі по тексту Закон № 3831-IX) Відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3831-IX установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 3831-IX) визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга у даній справі подана до набрання чинності Законом № 3831-IX. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2, та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення,ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що 24.02.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (офрети) укладено угоду про обслуговування кредитної картки на відкриття відновлювальної кредитної лінії, мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 гривень, процента ставка 24% річних, тип процентної ставки фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень. В порушення умов Кредитного договору відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.12.2021 року утворилася заборгованість, на підтвердження чого позивачем надано розрахунок заборгованості, розмір якої складає 49 396, 13 грн. (а.с. 18) 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу № 4, відповідно умов якого АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (Фактор) за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників за кредитними договорами. (а.с.7-11) Згідно п. 2.1. вказаного Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору. Відповідно п. 2.3 Договору факторингу №4 від 20.12.2021 року AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», суд першої інстанції посилався на те, що між AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, яким AT «Альфа-Банк» передало своє право вимоги позивачу. Однак, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача згідно укладеного між AT «Альфа-Банк» та TOВ «ФК «Еліт Фінанс» договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Так на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.02.2017 року, яка підписана ОСОБА_1 , і відповідно до якої останній надав згоду на договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , та запропонував відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні й кредитувати рахунок, та встановити відновлювальну кредитну лінію; Акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Максимуму-готівка», яка також підписана ОСОБА_1 ; копію договору факторингу №4 від 20.12.2021 року, сторонами якого є АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»; копію додатку 1-1 до договору факторингу №4, з якого вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором №CCNG-630582414 від 24.02.2017 року; виписку по рахунку № НОМЕР_2 ; розрахунок заборгованості. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За положеннями частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Згідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За положенням частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування. Підписанням оферти та Довідки про умови кредитування відповідач підтвердив, що перед укладенням Угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту. Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що отримав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту від 24 лютого 2017 року. Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, угода про надання кредиту від 24 лютого 2017 року набула чинності, відповідач погодився з визначеними у оферті умовами кредитування, про що свідчить його особистий підпис. Зважаючи на зазначене, 24 лютого 2017 року між «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами. За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положенням частини 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України). Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. У справі, що переглядається, встановлено, що 24 лютого 2017 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. З наданої позивачем виписки по рахунку з кредитної картки вбачається, що банк виконав свої зобов`язання, відкрив відповідачу ОСОБА_1 картковий рахунок та видав кредитну картку, якою останній користувався, здійснюючи платежі та поповнюючи рахунок, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Однак платежі за кредитним договором відповідачем здійснювались не в повному обсязі. Відповідно до розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання обов`язків за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 49396,13 гривень. При цьому апеляційний суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не подано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц. Окрім того, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі №177/1617/24 за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором апеляційним судом встановлено, що Договором факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»; Додатком 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021 року, платіжним дорученням №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 гривень за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 без ПДВ, доведено перехід права вимоги до нового кредитора ТОВ «Еліт Фінанс» заборгованості відповідача за кредитним договором №592009588 від 22.05.2015 в розмірі 25 782,73 гривень за Договором факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, який укладено між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». При цьому позивачем на розгляд суду надано Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021 року, платіжне доручення №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 гривень. У даній справі, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ТОВ ФК «Еліт Фінанс» посилалося на те, що 20.12.2021 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.02.2017 року, укладеним між АТ «Альфа Банк» та відповідачем. Відповідно до п.2.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта - АТ «Альфа-Банк» за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору. Відповідно до п.4.2 Договору ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944,00 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12 878 944,00 грн. шляхом перерахування на рахунок клієнта в дату підписання договору. Відповідно до п. Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021, зазначена загальна кількість переданих новому кредитору боржників за цим договором 8 951, загальний розмір заборгованості за основними договорами право вимоги за якими відступається: за тілом, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами 219 557 644,67 грн.; за штрафними санкціями (неустойками, пенею) 15 405 651,06 грн. (п.4, п.4.1, п.4.2). Отже, судовим рішенням у справі №177/2548/23 апеляційним судом встановлено, що платіжним дорученням №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 гривень за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 без ПДВ та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021 року підтверджено виконання новим кредитором Договору факторингу та набуття права вимоги до боржників. Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц виходив з того, що положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно додатку 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року під №4497 зазначено відомості щодо боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №CCNG-630582414 від 24.02.2017 року на суму 49 396,13 гривень. (а.с. 12) З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 24 лютого 2014 року. Тому колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог та вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає дійсним обставинам сп рави, зробленим без належного дослідження наявних у справі доказів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 684 гривень (а.с. 4), за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4 026 гривень, що разом складає 6 710 гривень, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 рокускасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2017 року у розмірі 49 396,13 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 6 710 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Повне судове рішення складено 09 травня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста