Постанова 4803 № 202/19712/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6013/24 Справа № 202/19712/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 вересня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 27.07.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 200000 грн. Процентна ставка 26 % річних. Обов`язковий мінімальний платіж 7 % від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень. Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладання зазначеного договору та приєднався до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми, яка діяла на час його підписання. АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 51681,72 грн.. 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 27.07.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20.12.2021 року за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 51681,72 грн.. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив та від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість у сумі 51681,72 грн., разом із судовими витратами у сумі розміром 2684,00 гривень. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач директор ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на спростування висновку суду першої інстанції, до апеляційної скарги додається Платіжне доручення №32291 від 20.12.2021 року згідно якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило повну ціну за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 року. Крім того, до апеляційної скарги додано акт приймання передачі реєстру боржників від 20.12.2021 року, який вважають є доказом передачі прав вимоги за договором факторингу №4. Також, апелянт вважає, що невірно оцінивши наданий доказ, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність доказів, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» дійсно є кредитором за кредитним договором, за яким просить стягнути заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 27.07.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 200000 грн. Процентна ставка 26 % річних. Обов`язковий мінімальний платіж 7 % від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень (а.с.3). Факт укладання вказаного кредитного договору з АТ «Альфа-Банк» відповідачем не заперечується. 20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу №4, у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (Фактор) за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.7-11). Згідно п. 2.1. вказаного Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються "Боржники" або "Боржник") за договорами (надалі іменуються "Основні договори" або "Основний договір", в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору. Згідно п. 2.3 Договору факторингу №4 від 20.12.2021 року AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» погодили, що Право Вимоги вважається відступленим Фактору здати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу Ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944 (дванадцять мільйонів вісімсот сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривень 00 копійок. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12 878 944 (дванадцять мільйонів вісімсот сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривень 00 копійок, шляхом перерахування на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», суд першої інстанції посилався на те, що між AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, яким AT «Альфа-Банк`передало своє право вимоги позивачу. Однак, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача згідно укладеного між AT «Альфа-Банк» та TOВ «ФК «Еліт Фінанс» договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» зазначав, що 20 грудня 2021 року між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором. На підтвердження позовних вимог позивач долучив до позовної заяви: -оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 липня 2017 року, підписану ОСОБА_1 ; -паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 27 липня 2017 року; -договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, укладений між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»; -додаток 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, відповідно до якого TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором CCNG-630697082 від 27 липня 2017 року, боржник ОСОБА_1 ; -виписку по рахунку ОСОБА_1 станом а період з 27.07.2017 по 20.12.2021 року; -розрахунок заборгованості за кредитним договором № 6309697082. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги, в дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановлено додатком №2 до договору. Проте як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження виникнення права вимоги не було надано до суду доказів оплати АТ «Альфа-Банк» ціни права вимоги позивачем, а також не долучено акт приймання-передачі реєстру боржників. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд першої інстанції не мав можливості з`ясувати дані обставини у судовому засіданні, оскільки представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Про наявність будь-яких перешкод для подачі доказів відступлення АТ «Альфа-Банк» права вимоги до TOB «ФК «Еліт Фінанс» за кредитним договором від 27 липня 2017 року не заявлялось. Наявність таких перешкод не вбачається і з наявних матеріалів справи. Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано самого кредитного договору від 27 липня 2017 року, У матеріалах справи наявна підписана ОСОБА_1 оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, проте доказів акцепту такої оферти матеріали справи не містять. Відсутність у матеріалах справи укладеного та підписаного усіма сторонами договору кредиту позбавляє суд можливості встановити чи було взагалі обумовлено сторонами відступлення права вимоги за таким договором третім особам. Також, відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року відповідно якого сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору. Окрім того позивачем було надано додаток 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами відповідно до якого позивачу було передано право вимоги до ОСОБА_1 № CCNG-630697082, разом з тим, колегія суддів критично ставиться до зазначеного доказу, оскільки додаток 1-1 підписаний лише позивачем, підпис представника AT «Альфа-Банк» відсутній. Також колегія суддів зазначає, що відносно до п. 4.2 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року ціна права вимоги за цим договором становить 12 878 944,00 грн. Відповідно до п. 2.3 право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. До суду першої інстанції позивачем не надано доказів справи ціни вимоги відповідно до вище зазначених умов договору. Отже, у цій справі позивач не довів факт набуття права вимоги до відповідача про стягнення грошових коштів. Щодо наданих нових доказів до апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне. У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До апеляційної скарги позивачем було надано копію платіжного доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувала на користь AT «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 12 878 944,00 грн. Призначення платежу «за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року без ПДВ» та акт прий приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021 року до Договору Факторингу №4 від 20.12.2021 року. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися позивачем, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався, а також не обґрунтував та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З тих самих підстав суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до апеляційної скарги надає копію Акту приймання передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року, який є доказом передачі прав вимоги за Договором факторингу №

4. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухилення суду від вирішення спору по суті. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2024 року ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс». Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді: