Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1617/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3043/25 Справа № 177/1617/24 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді БондарЯ.М. Суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року, ухвалене суддею Сільченком В.Є. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 17 грудня 2024 року, УСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 22.05.2015 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000,00 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа банк». Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. 20.12.2021 року між АТ «АЛЬА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 22.05.2015 року, укладеним між АТ «АЛЬА-БАНК» та відповідачем. Станом на 20.12.2021 року за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 25 782,73 грн. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 782,73 грн., сплачений судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позовні вимоги. При цьому, скаржник зазначає, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №4, який наявний в матеріалах справи та у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняв належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників, вказані у додатку №1-1 до договору факторингу. Відповідно до п.2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається відповідно до даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту. Такі ж відомості стосовно розміру заборгованості за кредитним договором від 22.05.2015 року містяться у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором та виписках по особовому рахунку. Вказує, що факт виконання умов договору факторингу від 20.12.2021 підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021 та платіжним дорученням, за яким ТОВ 2ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перераховано на рахунок АТ «Альфа-Банк» визначені у п. 4.2 договору факторингу суму грошових коштів. Зазначає, що надані позивачем докази беззаперечно підтверджують факт укладення між первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» кредитного договору (22 травня 2015 року), отримання відповідачем кредитних коштів, неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також факт набуття скаржником права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Скаржник вважає, що у суду не було підстав стверджувати про відсутність в матеріалах справи доказів на укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та набуття новим кредитором права вимоги до відповідача за кредитним договором від 22 травня 2015 року. У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Власкіна Т.Я., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2015 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. На підтвердження вказаного позивачем до позовної заяви додано копію Анкети-заяви на отримання кредиту, кредитного договору №592009588, довідки про умови кредитування, додаток №1 до Кредитного договору №592009588. Однак, зазначені вище документи є нечитабельними з яких неможливо встановити будь-яку інформацію. В ході розгляду справи позивач не повідомляв суд про неможливість самостійно отримати копії Анкети-заяви на отримання кредиту, кредитного договору №592009588, довідки про умови кредитування, додаток №1 до Кредитного договору №592009588 належної якості, з клопотанням про витребування вказаних документів не звертався. Крім того, судом встановлено, що 20.12.2021 року між АТ «АЛЬА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Згідно п.п.2.3 та 2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання - передачі реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Клієнт забов`язаний в день здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору додатково підготувати і передати Фактору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, належне виконання зобов`язань первісним кредитором, а також відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», тому відсутні підстави для задоволення позову. При цьому, суд виснував, що в матеріалах справи відсутні документи передбачені п.п.2.3 та 2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги за офертою від 22.05.2015 року, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право вимоги за вказаним правочином. Судом встановлено, що належних та достовірних доказів ані видачі кредитних коштів у спосіб встановлення кредитного ліміту на рахунок позичальника, а ні укладення кредитного договору 22.05.2015 між ОСОБА_1 та AT «Альфа Банк», а ні відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» суду не надано. Колегія суддів перевіривши доводи позивача та наявні у справі докази не може погодитись з висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте, суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви суду надано наступні докази (копії): Анкета-Заява на отримання кредиту від 22.05.2015, яка підписана сторонами: АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с.6); Кредитний договір №592009588 від 22.05.2015 підписаний сторонами (а.с.7); Довідка про умови кредитування, яка також підписана відповідачем (а.с.7 зворот); Додаток №1 до Кредитного договору №592009588 від 22.05.2015 (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості супутніх послуг), який також підписаний відповідачем (а.с.8); ксерокопії паспорта та РНОКПП відповідача ОСОБА_1 (а.с.8- зворот, 9); Договір факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, укладеного між Акціонерним товариством 2Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (а.с.10-14); Додаток 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, де зокрема під №7650 зазначено відомості щодо боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №592009588 від 22.05.2015 на суму 25 782,73 грн. (а.с.15-17); Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021, де зокрема у п.3 зазначена загальна кількість переданих новому кредитору боржників за цим договором 8 951, загальний розмір заборгованості за основними договорами право вимоги за якими відступається: за тілом, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами 219 557 644,67 грн.; за штрафними санкціями (неустойками, пенею) 15 405 651,06 грн. (п.4, п.4.1, п.4.2) (а.с.18); платіжне доручення №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 грн. за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 без ПДВ (а.с.19); виписка по рахунку з кредитних карток за період з 22.05.2015 по 20.12.2021 (а.с.20-25); розрахунок заборгованості на суму боргу 25 782,73 грн. (а.с.26). Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Наданими позивачем доказами, а саме: Анкетою-Заявою на отримання кредиту від 22.05.2015, яка підписана сторонами: АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с.6); Кредитним договором №592009588 від 22.05.2015 підписаним сторонами (а.с.7); Довідкою про умови кредитування, яка також підписана відповідачем (а.с.7 зворот); Додатком №1 до Кредитного договору №592009588 від 22.05.2015 (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості супутніх послуг), який також підписаний відповідачем (а.с.8); ксерокопіями паспорта та РНОКПП відповідача ОСОБА_1 (а.с.8- зворот, 9); випискою по рахунку з кредитних карток за період з 22.05.2015 по 20.12.2021 (а.с.20-25); розрахунком заборгованості на суму боргу 25 782,73 грн. (а.с.26) підтверджено укладення між відповідачем та попереднім кредитором АТ «Альфа-Банк» кредитного договору№592009588 від 22.05.2015, користування відповідачем кредитними коштами та неналежного виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 25 782,73 грн. Колегія суддів зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц. Договором факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (а.с.10-14); Додатком 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021, платіжним дорученням №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 грн. за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 без ПДВ, доведено перехід права вимоги до нового кредитора ТОВ «Еліт Фінанс» заборгованості відповідача за кредитним договором №592009588 від 22.05.2015 в розмірі 25 782,73 грн. Договір факторингу №4 від 20 грудня 2021 року укладено між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». Відповідно до п.2.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта - АТ «Альфа-Банк» за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору. Відповідно до п.4.2 Договору ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944,00 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12 878 944,00 грн. шляхом перерахування на рахунок клієнта в дату підписання договору. Платіжним дорученням №34291 від 20 грудня 2021 року про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» 12 878 944,00 грн. за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 без ПДВ підтверджено виконання новим кредитором Договору факторингу та набуття права вимоги до боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 , що також підтверджено й Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021, Додатком 1-1 до Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, де зокрема під №7650 зазначено відомості щодо боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №592009588 від 22.05.2015 на суму 25 782,73 грн. Так, відповідно до п. Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021, зазначена загальна кількість переданих новому кредитору боржників за цим договором 8 951, загальний розмір заборгованості за основними договорами право вимоги за якими відступається: за тілом, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами 219 557 644,67 грн.; за штрафними санкціями (неустойками, пенею) 15 405 651,06 грн. (п.4, п.4.1, п.4.2). Таким чином, колегія суддів на підставі наведеного вище, не може погодитись з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог та вважає такий висновок суду першої інстанції невірним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, зробленим без належного дослідження наявних у справі доказів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (а.с.5), при подачі апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн., що разом складає 7 570 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Окрім того, позивачем при подачі позову до суду були заявлені позовні вимоги про стягнення витрат на правничу у розмірі 7 100 грн. На підтвердження цих позовних вимог до позовної заяви долучено Договір №05-10/23 про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК`Еліт Фінанс» та адвокатом Макєєвим В.М. (а.с.27-28); Акт приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024, відповідно якому вартість наданих адвокатом послуг за договором №05-10/23 про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року по справі за позовом ТОВ «ФК`Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 100 грн., а саме: первинна консультація 1 година 1000 грн.; правовий аналіз наявних документів у замовника по справі 3 години 3000 грн.; підготовка та подання позовної заяви 3,1 годин 3 100 грн. (а.с.29); Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КВ №6126 (а.с.30); Платіжна інструкція №1139 від 07 березня 2024 року про перерахування замовником ТОВ «ФК`Еліт Фінанс» - адвокату Макєєву В.М. оплати згідно договору №05-10/23 про надання правничої допомоги 7 100 грн. (а.с.31). Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат. Згідно ст.ст.15, 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч.ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів, беручи до уваги, що понесені стороною позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами, які були подані суду своєчасно,разом з позовною заявою, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції задоволені в повному обсязі, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 7 100 грн., понесених витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року скасувати, ухвалити у нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська,2, заборгованість за кредитним договором №592009588 від 22.05.2015 у розмірі 25 782,73 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 73 копійки), витрати зі сплати судового зборуза розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 7 570 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень) та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7 100 грн. (сім тися сто гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 03 квітня 2025 року. Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова В.О. Остапенко