Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/30543/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/30543/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Оксененка О.М., за участю секретаря Головченко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Національного антикорупційного бюро України від 09.06.2023 №1133-Н "Про надання відпустки, припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 "; - поновити його на посаді начальника відділу по роботі з громадськістю (колл-центр) Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України з 07.08.2023; - стягнути з Національного антикорупційного бюро України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.08.2023 по дату ухвалення рішення. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при залишенні позову без розгляду, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірну ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін. Позивач в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а спірну ухвалу суду першої інстанції скасувати. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , зокрема, просить визнати протиправним та скасувати наказ Національного антикорупційного бюро України від 09.06.2023 №1133-Н "Про надання відпустки, припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " Водночас, позовна заява подана 07 вересня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку на звернення до суду. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Колегія суддів зазначає про те, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19). Так, Наказом Директора Національного бюро від 04.01.2016 № 3 запроваджено у Національному бюро систему електронного документообігу «АСКОД». Відповідно до п. 14 Інструкції з діловодства у Національному антикорупційному бюро України, затвердженої наказом Директора Національного бюро від 18.05.2017 № 115-о, організаційні та розпорядчі документи Національного бюро доводяться до виконавців у вигляді копій, витягів, або в електронній формі через електронну систему документообігу «АСКОД». Спірний наказ від 09.06.2023 направлений для ознайомлення позивачу системою електронного документообігу «АСКОД» 09.06.2023 о 14:28. На час звернення позивача до суду у системі електронного документообігу «АСКОД» відсутня відмітка про ознайомлення позивача з наказом, що підтверджується службовою запискою Відділу по роботі з персоналом. Крім того, головним спеціалістом Відділу по роботі з персоналом Каратаєвою А.Є. надіслано позивачу за допомогою мобільного додатку WhatsApp, зареєстрованого на номер телефону НОМЕР_1 , який наявний в особовій справі ОСОБА_1 , засвідчену копію наказу Директора Національного бюро від 09.06.2023 № 1133-Н для ознайомлення, що підтверджується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 15.06.2023. Дане повідомлення отримане та прочитане позивачем 15.06.2023 о 10:42. В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що позивач мав бути ознайомленим з оскаржуваним наказом щонайменше з 15.06.2023. Слід звернути увагу на те, що оскаржуваним наказом позивачу була надана відпустка з 08.06.2023 по 07.08.2023. Поряд з цим, перебування позивача у період з 08.06.2023 по 07.08.2023 підтверджує те, що йому було відомо про оскаржуваний наказ ще 08.06.2023. Доводи апеляційної скарги критично оцінюються колегією суддів, позаяк зводяться до формальних підстав та не дають підстав для висновку, що ОСОБА_1 об`єктивно був позбавлений можливості дізнатись про існування спірного наказу, та не знав про його існування. Апелянтом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не було надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду. Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення з даним позовом до суду, то зазначена обставина позбавила суд попередньої інстанції можливості розглянути позовні вимоги по суті. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»). Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33). Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було дотримано процесуальний строк оскарження, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко О. М. Оксененко Повний текст постанови складено 07.05.2025.