Постанова 4824 № 759/3948/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2025 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/3948/25 номер провадження: 33/824/2269/2025 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Тесленка Михайла Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн 00 коп. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Тесленко М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 березня 2025 року захисником в інтересах ОСОБА_1 подано до Святошинського районного суду міста Києва заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.247 КУпАП. Проте суддя першої інстанції не звернув увагу на вказану заяву, не надав жодної оцінки викладеним в ній доводам і аргументам та не взяв до уваги долучені до неї докази. Вказує, що на даний час в Долинському районному суді Кіровоградської області перебуває на розгляді цивільна справа №759/24172/24 від 25 грудня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 . Судовий розгляд триває, рішення у зазначеній справі на даний час не прийнято. Тому, якщо справа переходить до судового розгляду, попереднє розпорядження органу опіки не є остаточно обов`язковим до виконання. Зазначає, що згідно з висновком комісії органу опіки та піклування від 19 березня 2025 року якнайкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 буде відповідати визначення місця проживання з матір`ю ОСОБА_1 . Таких же висновків дійшла психолог за результатами дослідження малолітньої ОСОБА_3 . Вказує, що 19 жовтня 2024 року ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 забрав малолітню ОСОБА_4 до себе та перешкоджав матері особисто спілкуватися з власного донькою, бачитися з нею, приймати участь у її вихованні і піклуванні. Наведене підтверджується документами та відеозаписами, які додаються до апеляційної скарги і були додані до заяви в суді першої інстанції, проте суддя першої інстанції не звернув на них уваги. Зазначає, що 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 приїхала до ОСОБА_2 з метою забрати доньку ОСОБА_4 додому, де вона зареєстрована і постійно проживає та органом опіки і піклування визначено місце проживання дитини. Проте ОСОБА_2 почав чинити перешкоди, відмовився віддавати дитину. На підставі чого ОСОБА_1 була вимушена звернутись на спецлінію «102» і викликати наряд поліції. В присутності поліцейських ОСОБА_2 також відмовився віддавати доньку матері ОСОБА_1 . Наведені події підтверджуються відповідним відеозаписом, який додається до апеляційної скарги, а також фотокопіями письмових пояснень. Вказує, що лише після отримання ухвали від 22 листопада 2024 року про забезпечення позову та відкриття на її підставі виконавчого провадження, ОСОБА_1 вдалось повернути малолітню доньку до себе за місцем проживання, визначеним Розпорядженням №305 від 21 березня 2024 року. На підставі викладеного, у ОСОБА_1 існував обґрунтований страх того, що ОСОБА_2 знову силою та/або оманним шляхом забере від матері до себе малолітню ОСОБА_4 і знову обмежить спілкування матері ОСОБА_1 з рідною донькою. Таким чином, невиконання ОСОБА_1 розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА в місті Києві) «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_5 » №720 від 22 липня 2024 року, було вчинено в стані крайньої необхідності та виключно з метою необхідної оборони малолітньої ОСОБА_3 . В судове засідання захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Тесленко М.С. не з`явився. В той же час особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності її захисника - адвоката Тесленка М.С. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону. Відповідно ст.158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Разом із цим, відповідно до ч.2 ст.19 СК України, рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Диспозицією ч.5 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. Проте даних вимог ОСОБА_1 дотримано не було. Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2025 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.5 ст.184 КУпАП, по АДРЕСА_1 , 17 грудня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року, 28 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року та 02 січня 2025 року ОСОБА_6 не надала можливості ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною, малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до розпорядження Святошинської РДА в місті Києві №720 від 22 липня 2024 року (а.с.1); - копією розпорядження Святошинської РДА в місті Києві від 22 липня 2024 року №720, в якому визначено такі способи участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: щовівторка та щочетверга з 16 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; щосуботи з 10 год 00 хв. до 21 год 00 хв.; один місяць у літній період. Контроль за виконанням цього розпорядження покладено на заступника голови Святошинської РДА в місті Києві згідно з розподілом обов`язків (а.с.5); - актом обстеження умов проживання від 08 січня 2025 року, з якого слідує, що за результатом бесіди ОСОБА_1 повідомила, що до ухвалення рішення суду про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 вона не має наміру виконувати рішення органу опіки та піклування про способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини через те, що батько добровільно не повертав дитину, чим порушив розпорядження про визначення місця проживання дитини. Також зі слів ОСОБА_1 , вона буде з ОСОБА_4 проходити судово-психологічну експертизу в кінці березня 2025 року (а.с.7); - листом №7963-2025 від 09 січня 2025 року Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві (далі - Святошинське УП ГУНП у місті Києві) про надання інформації, з якого слідує, що 19 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року, 28 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року, 02 січня 2025 року до Святошинського УП ГУНП у місті Києві надходили звернення та виклики від ОСОБА_7 про те, що колишня цивільна дружина ОСОБА_1 не виконує розпорядження Святошинського РДА в місті Києві №720 від 22 липня 2024 року щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . - заявами (зверненнями) ОСОБА_2 до служби у справах дітей та сім`ї Святошинської РДА в місті Києві від 20 грудня 2024 року, 27 грудня 2024 року, 28 грудня 2024 року, 06 січня 2025 року, 08 лютого 2025 року (а.с.9-15). Таким чином, з огляду на фактичну та правову ситуацію, що відбулась, враховуючи те, що ОСОБА_1 підтверджує те, що нею не виконувалося розпорядження Святошинського РДА в місті Києві №720 від 22 липня 2024 року та вона не має наміру його виконувати надалі, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час в Долинському районному суді Кіровоградської області перебуває на розгляді цивільна справа №759/24172/24 від 25 грудня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 . Судовий розгляд триває, рішення у зазначеній справі на даний час не прийнято. Таким чином сторона захисту вважає, що, якщо справа переходить до судового розгляду, попереднє розпорядження органу опіки не є остаточно обов`язковим до виконання, суд апеляційної інстанції ці доводи відхиляє, виходячи з такого. Положеннями ч.2 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно зі ст.158 СК України, який є спеціальним законом щодо спірних правовідносин, передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч.2 ст.19 СК України, рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Згідно з ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що розпорядження №720 від 22 липня 2024 року Святошинської РДА в місті Києві «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_5 » було оскаржено до суду у встановлений законом строк, або ж в цей же строк виник судовий спір щодо визначення порядку спілкування з дитиною, то суддею першої інстанції правильно встановлено, що вказане рішення Святошинської РДА в місті Києві є чинним та є обов`язковим до виконання. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , не може вплинути на розпорядження №720 від 22 липня 2024 року Святошинської РДА в місті Києві «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_5 ». Посилання в апеляційній скарзі на те, що у ОСОБА_1 існував обґрунтований страх того, що ОСОБА_2 знову силою та/або оманним шляхом забере від неї до себе малолітню ОСОБА_4 і знову обмежить спілкування матері ОСОБА_1 з рідною донькою, а тому невиконання ОСОБА_1 розпорядження №720 від 22 липня 2024 року Святошинської РДА в місті Києві було вчинено в стані крайньої необхідності та виключно з метою необхідної оборони малолітньої ОСОБА_8 , апеляційний суд визнає маніпулятивними та спрямованими на уникнення нею від адміністративної відповідальності, виходячи з такого. Так, відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Також, стан крайньої необхідності повинен відповідати критеріям своєчасності. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана «передчасна» і «спізніла» крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах. В апеляційній скарзі не зазначено, яким чином відмова ОСОБА_1 виконати розпорядження №720 від 22 липня 2024 року Святошинської РДА в місті Києві вчинена нею для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління. Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи наявна копія довідки старшого інспектора СЮП ВП Світошинського УП ГУНП в місті Києві капітана поліції Олексія Паливоди, з якої слідує, що 19 жовтня 2024 року до Святошинського УП ГУНП у місті Києві надійшло повідомлення про те, що по АДРЕСА_1 конфлікт. Зазначену інформацію було зареєстровано в ЖЄО Святошинського УП за №65767, 65903, 65918, 65897 від 19 жовтня 2024 року для здійснення перевірки. По прибуттю працівника поліції за вказаною адресою було виявлено ОСОБА_7 , який повідомив, що близько 10 год 00 хв. у нього виник конфлікт з колишньою цивільною дружиною ОСОБА_1 стосовно виконання розпорядження Святошинської РДА в місті Києві щодо часу перебування малолітньої доньки вищевказаних громадян зі своїм батьком. В подальшому ОСОБА_7 взяв малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вони разом поїхали гуляти та проводити дозвілля. Близько 19 год 00 хв. ОСОБА_7 привіз дитину за адресою: АДРЕСА_1 , з метою повернути дитину матері ОСОБА_1 , однак в цей час між даними громадянами в черговий раз виник конфлікт у зв`язку з тим, що малолітня ОСОБА_3 забажала мешкати разом з батьком. Таким чином ОСОБА_1 зібрала речі дитини, після чого винесла їх в коридор та поставила на підлогу. Побачивши це, ОСОБА_7 обурився та декілька разів здійснив виклик на спецлінію «102». В подальшому обидві сторони конфлікту надали відповідні письмові пояснення, в ході чого прийшли до висновку, що малолітня ОСОБА_3 залишиться з батьком ОСОБА_7 . Крім цього ОСОБА_1 даного факту не заперечує та запевнила, що скаржитись щодо порушення розпорядження Святошинської РДА в місті Києві не буде. Таким чином конфліктна ситуація була вичерпана мирним шляхом. У зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, вказана подія не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розглянута згідно з Законом України «Про звернення громадян». Тому старший інспектор просив дозволу матеріали, зареєстровані в ЄО №65767, 65903, 65918, 65897 від 19 жовтня 2024 року списати до справи Святошинського УП ГУНП у місті Києві (а.с.47). Таким чином, оскільки ОСОБА_1 добровільно передала свою дочку для проживання разом з батьком ОСОБА_2 , то її твердження про те, що у неї існував обґрунтований страх того, що ОСОБА_2 знову силою та/або оманним шляхом забере від неї малолітню ОСОБА_4 до себе і знову обмежить її у спілкуванні з рідною донькою, не відповідає матеріалам справи, є не переконливим та не свідчить про наявність у неї стану крайньої необхідності. Доводи апеляційної скарги про те, що 08 березня 2025 року захисником в інтересах ОСОБА_1 подано до Святошинського районного суду міста Києва заяву про закриття провадження у даній справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.247 КУпАП, проте суддя першої інстанції не звернув увагу на вказану заяву, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заява адвоката Тесленка М.С. від 08 березня 2025 року разом з доданими до неї документами була долучена судом до матеріалів справи 10 березня 2025 року та була у розпорядженні суду. Та обставина, що суддя першої інсианції не зазначив у осаржуваній постанові про наявність вказаної заяви, не спроствує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП та не є підчтвваою для скасування оскаржуновї постанови судді. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Тесленка М.С., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Тесленка Михайла Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,залишити без задоволення. Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов