Постанова 4824 № 365/490/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №365/490/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4293/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2022 року (суддя Хижний Р.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 25 574,11грн та судових витрат у сумі 2 270грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 5 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» та відповідачем був укладений договір позики «Льготний» №2643700099-1639492, на підставі якого відповідач отримав 14 625грн, які зобов`язався повернути до 3 вересня 2021 рокута сплачувати відсотки у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування, що за календарний рік становить 730% річних. Позивач посилався на те, що позика була надана на умовах «Програми лояльності», згідно якої розмір щоденної процентної ставки за користування споживчим кредитом склав 0,33%, що складає 120,45% річних. Позивач зазначав, що договір був укладений сторонами у вигляді електронного правочину в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту позивача https://e-groshi.com/шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), текст якого наведений у розділі 9 договору. Пунктом 8.2. договору встановлено, що укладенням договору відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, редакція яких розміщена на сайті позикодавця. Позивач стверджував, що кредитні кошти 5 серпня 2021 року з вирахуванням комісії за видачу, вказаної у пункті 1.4 Договору, у розмірі 14 625грн були успішно зараховані на банківську картку відповідача. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню позики, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 25 574,11грн, яка складається з 15 000грн заборгованості у вигляді тіла кредиту, 9 000грн заборгованості по процентам, 1 574,11грн заборгованості по комісії. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» заборгованість за договором позики у розмірі 25 574,11грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270грн. У поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнути на його користь сплачений судовий збір. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин укладення договору позики, а наданий суду примірник договору не містить підписів сторін у дату його укладення, електронний підпис відповідача взагалі відсутній, а електронний підпис представника позивача поставлений пізніше 18 листопада 2021 року. Відповідачем на підтвердження вказаного надано до суду протокол Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України, що судом не було взято до уваги. Разом з тим, позивачем не надано до суду оригіналу договору позики на підтвердження укладення сторонами саме цього договору та погодження всіх його істотних умов, зокрема процентної ставки та комісій. Також відповідач вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами переказ грошових коштів на його рахунок, не надано виписки з банківського рахунку про їх перерахування. Крім того, з квитанції про поповнення картки слідує, що відправником грошових коштів був не позивач, а ТОВ «ФК «ФІН ПЕЙ». Надана до суду позивачем квитанція не містить повних реквізитів відправника та отримувача, повного номеру картки отримувача коштів, підписів та печаток на підтвердження її виконання. В платіжних документах, наданих позивачем, а саме в копії електронної квитанції та електронного платіжного доручення відрізняється призначення платежу, що спростовує переказ грошових коштів ТОВ «ФК «ФІН ПЕЙ», які просить стягнути позивач, за договором позики від 5 серпня 2021 року. Відповідач посилається на постанови Верховного суду у справах №183/3811/16-ц, №219/1704/17, №705/2045/16-ц, №922/788/19, №910/1162/19, №586/879/17 щодо застосування Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», постанови Верховного суду у справах №161/16891/15-ц, №200/5647/18, №733/608/16-ц щодо застосування Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові висновки яких не застосовано судом першої інстанції при ухваленні рішення. Відповідач стверджує, що позивачем було здійснено збільшення процентної ставки у період карантину, всупереч обмеженням, встановлених спеціальним законодавством. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлення тієї обставини, що договір позики підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є відмінним від електронного кваліфікованого підпису, на що посилається відповідач у апеляційній скарзі. Позивач зазначає, що відповідач з метою отримання позики самостійно здійснив реєстрацію на офіційному сайті позивача та ввів на сайті ідентифікуючу інформацію про себе (паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, номер платіжної карти), яка міститься у договорі, договір був укладений у письмовій формі у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію». Також позивач зазначає, що судом правильно встановлено перерахування позивачем грошових коштів на платіжну карту відповідача через ТОВ «ФК ФІН ПЕЙ», з яким був укладений відповідний договір, що відповідачем спростовано не було. Крім цього, позивач зазначає, що проценти за користування позикою були нараховані відповідно до умов договору, при цьому, розмір процентної ставки збільшений не був і проценти були нараховані тільки у період дії договору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 05 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір позики «Льготный»№ 2643700099-1639492. Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором грошові кошти в позику в сумі 15 000грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику, сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5 цього Договору та комісії. Позика надається за вирахуванням комісії, вказаної в п.1.4 Договору, з суми, що підлягає одержанню Позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 . У відповідності до п.1.2 Договору, позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця (https://e-groshi.com), за умови ідентифікації та верифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 8.2 Договору встановлено, що уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця. Розділом 4 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, визначено порядок подачі заявки та укладення електронного договору. Зокрема зазначається, що для отримання Кредиту Клієнт самостійно здійснює реєстрацію на Сайті Кредитодавця у спосіб, визначений Кредитодавцем, за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до Особистого кабінету Клієнта. Пунктом 4.14 цих Правил визначено, що клієнт надає згоду на укладення Електронного договору шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення в спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення кнопки підписання Договору. Вказана кнопка є активною лише після введення коректного Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається Клієнту шляхом СМС-повідомлення. Укладення Договору без зазначення коректного СМС-ідентифікатора, отриманого Клієнтом, є неможливим. Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що строк кредитування за цим договором складає 30 (тридцять) календарних днів, позика має бути повернута у термін до 3.09.2021 року включно. Згідно пункту 1.1.1. договору позика надається на умовах «Програми лояльності». Під «Програмою лояльності» розуміється отримання й використання позичальником смс-повідомлень, що містять унікальний набір символів, активація яких надає право на отримання грошових коштів у позику на найбільш вигідних умовах, а саме зменшення процентної ставки згідно п. 1.5. на 85%. Пунктом 1.5. договору визначено, що відсоток за користування коштами за договором позики обчислюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: 1.5.1. протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3. договору, розмір відсотків за користування коштами складає: 2% від суми позики щоденно, що за календарний рік становить 730% річних. У відповідності до п.1.4.1, п.1.4.2, п.3.1 договору позики, договір позики передбачає нарахування комісій: комісію за обслуговування позики у розмірі 0,2% від суми позики, яка нараховується щоденно; комісію за обслуговування особистого кабінету позичальника у розмірі 10грн на тиждень; комісію за смс-інформування позичальника про актуальний розмір заборгованості у розмір 12грн, яка нараховується щоденно. Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІН ПЕЙ» від 27 вересня 2021 року на підставі договору № 01-04/20-1 про надання послуг з переказу грошових коштів та договору № 01-04/20 про взаємодію та приймання платежів, 5 серпня 2021 року здійснено поповнення карти згідно договору № 1639492 на суму 14 625грн. Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 24 вересня 2021 року у відповідача за договором позики наявна заборгованість у розмірі 25 574,11грн, яка складається з 15 000грн заборгованості у вигляді тіла кредиту, 9 000грн заборгованості по процентам, 1 574,11грн заборгованості по комісії. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено укладення сторонами договору позики у порядку Закону України «Про електронну комерцію», перерахування на платіжну карту відповідача грошових коштів згідно договору позики, а також невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по поверненню отриманої позики та сплати процентів на користування нею. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналіз вказаних норм свідчить, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/10, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20. Суд першої інстанції встановив, що 5 серпня 2021 року сторони уклали договір позики «Льготний» № 2643700099-1639492, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким відповідач отримав 15 000грн на умовах позики на споживчі цілі та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до 3 вересня 2021 року. Умовами договору позики визначено процентну ставку за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, порядок його повернення та порядок нарахування процентів тощо. Отже, сторони були погоджені істотні умови договору позики. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 15 листопада 2021 року, позивачем надано витребувані докази, а саме оригінал електронного договору позики з додатком на CD-диску, оригінал електронної квитанції на CD-диску. З наданого суду договору позики вбачається, що він містить реквізити сторін, а саме реквізити позичальника, номер його паспорту, ідентифікаційного коду, номер телефону, номер банківської карти, адресу реєстрації. Договір підписано сторонами з використанням електронних підписів, використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Докази того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час судового розгляду не було встановлено, що відповідачем оспорювався укладений з позивачем договір позики. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідачем суду не було надано належних та достатніх доказів у спростування наданих позивачем доказів укладення з ним договору позики, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що між ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші ком» та ОСОБА_1 5 серпня 2021 року у порядку Закону України «Про електронну комерцію» було укладено договір позики, у відповідності до якого відповідачу надано грошові кошти в позику у розмірі 15 000грн. Позивачем на підтвердження перерахунку грошових коштів відповідачу надано платіжне доручення №686862 від 5 серпня 2021 року про перерахування на карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 14 625грн за вируванням передбаченої договором комісії. Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фін Пей» від 27 вересня 2021 року підтверджено, що платежі успішно проведені в системі. В деталях довідки зазначено про поповнення карти № НОМЕР_2 згідно договору №1639492 від 5 серпня 2021 року, сума платежу 14 625грн. Згідно витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, ТОВ «Фінансова компанія Фін Пей» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. Також відповідачем не доведено, що банківська картка позичальника № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти, йому не належить. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором від 5 серпня 2021 року №2643700099-1639492, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором позики, отримані в кредит кошти не повернув. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Пунктом 1.5.1 договору встановлено, що розмір відсотків за користування коштами становить 2,0% від суми позики щоденно, що за календарний рік становить 730 % річних. При цьому, пунктом 1.1.1 договору передбачено, що позика надається на умовах «Програми лояльності», яка передбачає використання позичальником СМС-повідомлень, що містять унікальний набір символів та активація яких дає право на отримання грошових коштів у позику на більш вигідних умовах, а саме шляхом зменшення процентної ставки згідно п.1.5 на 85%. Як зазначено в позовній заяві, враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач скористався своїм правом та здійснив перерахування процентів за базовою процентною ставкою за весь період кредитування. Процентна ставка нарахована позивачем за час дії договору позики, що спростовує доводи апеляційної скарги про неправомірне нарахування позивачем процентів за користування кредитом після закінчення строку договору. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного підвищення позивачем процентної ставки в період дії карантинних обмежень, колегія суддів вважає необґрунтованими. У пункті 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що уразі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Разом з цим, умовами укладеного сторонами договору у пункті 1.5. визначений розмір відсотків за користування коштами, який складає: 2% від суми позики щоденно, що за календарний рік становить 730% річних. Отже, підстав вважати, що позивачем збільшений розмір процентів за користування позикою немає. Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту є безпідставними. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків постанов Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам цих постанов. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідачу не підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук