Постанова 4824 № 365/499/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 365/499/18 Головуючий у І-й інстанції - Хижний Р.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/6695/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року в справі за позовом Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Згурівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договорів оренди недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2018 року Спільне Українсько-Великобританського товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» ( даліСП ТОВ «Нива Переяславщини») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Згурівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договорів оренди недійсними. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01 жовтня 2006 року між Товариством та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди № 173 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221982000:07:007:0006 та 3221982000:07:007:0007, згідно якого ОСОБА_2 (орендодавець) передав належні йому на праві власності земельні ділянки в оренду позивачу. Договір зареєстрований у Згурівському відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК у Згурівському районі 18.04.2007 року за №0407343000028. 01 вересня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою строк дії договору оренди визначено до 01.08.2024 року. З моменту укладення договору до теперішнього часу позивач користується земельними ділянками та виплачує відповідачу орендну плату. 24 липня 2018 року з листа відповідача ОСОБА_2 позивач дізнався, що ним укладені договори оренди на ті самі земельні ділянки з іншим орендарем - відповідачем ОСОБА_3 та право оренди за ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент укладення договорів оренди між відповідачами та проведення державної реєстрації прав оренди за спірними договорами, договір оренди з позивачем на ті ж самі земельні ділянки не розірваний, не визнаний недійсним, строк його дії не закінчився, а тому укладення інших договорів оренди суперечить вимогам закону. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між відповідачами та скасувати їх державну реєстрацію, судові витрати покласти на відповідачів. Не погоджуючсь з таким позовом, відповідачем ОСОБА_2 до суду подано зустрічну позову заяву, в обгрунтування якої останній зазначав, що йому, ОСОБА_2 , згідно Державного акту серії ЯБ № 304949 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4365, кадастровий номер 3221982000:07:007:0006 та площею 3,4267 га, кадастровий номер 3221982000:07:007:0007, які розташовані на території Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області. 07 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_2 передав належні йому на праві власності земельні ділянки в оренду ОСОБА_4 строком на 10 років. При цьому вказував, що договір оренди №173 від 01 жовтня 2006 року, а також додаткова угода до нього від 01.09.2011 року ним не підписувалась. Волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору оренди з СП ТОВ «Нива Переяславщини» та додаткової угоди відсутнє, а тому вказаний договір та додаткова угода мають бути визнані недійсними. Враховуючи вищевикладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними договір оренди земельних ділянок № 173 від 01 жовтня 2006 року та додаткову угоду до нього, а також скасувати їх державну реєстрацію, судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року позов Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщинии» - задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221982000:07:007:0006, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію - номер запису про право 22260085 від 07.09.2017 року. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221982000:07:007:0007, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію - номер запису про право 22259772 від 07.09.2017 року. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Спільного Українсько-Великобританського ТОВ «Нива Переяславщини» про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди - відмовлено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Спільного Українсько-Великобританського ТОВ «Нива Переяславщини» судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 7048 гривень 00 коп. та витрат за залучення експерта в розмірі 6768 гривень 00 коп. Після набрання рішенням суду законної сили повернути: - Спільному Українсько-Великобританському ТОВ «Нива Переяславщини» оригінали договору оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року, додаткову угоду від 11.09.2011 року до договору оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року, відомості про виплати за паями; - Згурівській районній державній адміністрації Київської області реєстраційні справи № 1032323432219, 1032304032219; - Згурівському районному сектору ДМС форму № 1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та форму № 1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - ОСОБА_3 договір оренди земельної частки (паю) № 40 від 14.03.2000 року, дві заяви на ім`я прокурора Згурівського району Київської області Фомченкова В.М., заяву на ім`я голови Згурівської РДА ОСОБА_5 , договір № 2-05-05 створення (передачі) науково-технічної продукції від 08.12.2008 року; - ОСОБА_2 п`ять гарантійних талонів, заяву про зарахування до ПТУ-4. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 до СПВ ТОВ «Нива Переяславщини» про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди задовольнити. Визнати недійсним договір оренди землі №173 від 01 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та СП ТОВ «Нива Переяславщини» щодо земельних ділянок площею 3,4365 га, кадастровий номер 3221982000:07:007:0006 та площею 3,4267 га, кадастровий номер 3221982000:07:007:0007, що розташовані на території Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області та скасувати державну реєстрацію. Стягнути з СП ТОВ «Нива Переяславщини» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати. В задоволені позову СП ТОВ «Нива Переяславщини» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів оренди недійсними відмовити. В поданому відзиві СП ТОВ «Нива Переяславщини» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта подану апеляційну скаргу підтримав з підстав та доводів, викладених в ній. Представник СП ТОВ «Нива Переяславщини» проти апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду законним. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 згідно Державного акту серії ЯБ № 304949 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4365 га, кадастровий номер 3221982000:07:007:0006 та площею 3,4267 га, кадастровий номер 3221982000:07:007:0007, які розташовані на території Вознесенської (Жовтневої) сільської ради Згурівського району Київської області (т. 1 а.с.16-17). 01 жовтня 2006 року СП ТОВ «Нива Переяславщини» підписано договір оренди №173 землі, згідно якого СП ТОВ «Нива Переяславщини" набуло у тимчасове користування на визначених умовах земельні ділянки з кадастровими номерами 3221982000:07:007:0006 та 3221982000:07:007:0007, які належать на праві власності ОСОБА_2 . Договір зареєстрований у Згурівському відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК у Згурівському районі 18.04.2007 року за №0407343000028. 01.09.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою строк дії договору оренди продовжено до 01.08.2024 року (т. 1 а.с.145). Підпис від імені ОСОБА_2 зі сторони орендодавця в договорі оренди та додатковій угоді виконаний ОСОБА_3 , що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 17-3/1048 від 15.08.2019 р. (т. 2 а.с.13-22). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. В силу ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Земельні ділянки згідно договору оренди передані у фактичне користування СП ТОВ «Нива Переяславщини та використовуються позивачем за цільовим призначенням. З матеріалів справи слідує, що СП ТОВ «Нива Переяславщини» відповідачу ОСОБА_2 нараховувалась орендна плата, яка отримувалась ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відомості про виплату орендної плати та їх копії - т. 1 а.с.19-22,153-154,164-179,213-219). СП ТОВ «Нива Переяславщини», як податковим агентом платника податків - орендодавця ОСОБА_2 , сплачувались ПДФО та військовий збір (копії податкових відомостей - т. 1 а.с.112-123,155-163). Станом на 07 вересня 2017 року договір оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року та додаткова угода до нього від 01.09.2011 не припинені, не розірвані, не визнані судом недійсними. Судом також встановлено, що 07 вересня 2017 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221982000:07:007:0006 та 3221982000:07:007:0007, згідно яких ОСОБА_2 передав в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 22260085 від 07.09.2017р. та 22259772 від 07.09.2017 р., що встановлено з копій договорів оренди землі (т. 1 а.с.83-86,88-89), інформаційних довідок із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки (т. 1 а.с.49-52), копії витягів з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с.82-83,87), оригіналів реєстраційних справ №1032323432219, 1032304032219. Відповідно до приписів статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ч.ч.1,2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина

6. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу Судом встановлено, що договір оренди землі від 01 жовтня 2006 року відповідав вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент вчинення правочину та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N

220. Положеннями ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року) передбачалось, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Договір оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року зареєстрований Центром ДЗК у Згурівському районі 18.04.2007 року за № 0407343000028, в порядку встановленому законом, чинним на час укладення договору. З матеріалів справи слідує, що договір зареєстрований Центром ДЗК у Згурівському районі, містить прізвище і ініціали посадової особи, яка провела державну реєстрацію, містить її підпис, офіційну печатку, а також відмітку про реєстрацію вказаного договору в Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 18.04.2007 року за № 0407343000028. Додаткова угода до договору зареєстрована у відділі Держземагенства Згурівського району Київської області 29.12.2012 року за №322190004003247 та № 322190004003248 в порядку, встановленому законом, чинним на час укладення додаткової угоди. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність державної реєстрації договору оренди землі від 01 жовтня 2006 р. не можуть прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Доказів відсутності реєстрації договору оренди та додаткової угоди до нього ОСОБА_2 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Також факт реєстрації договору оренди та додаткової угоди до нього не спростовується листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 17.10.2018 року № 9-10-0.62-15762/2-18, оскільки вказаним листом лише підтверджується відсутність у Відділі у Згурівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області інформації стосовно реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі від 01.09.2011р. № 173 (лист - т. 1 а.с.135), а тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів щодо підтвердження державної реєстрації договору колегією суддів відхиляються. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про не доведення стороною позивача за зустрічним позовом факту відсутності реєстрації договору оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року та додаткової угоди до нього від 01.09.2011 року. Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ним договір оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року та додаткова угоди до нього від 01.09.2011 року до нього не підписувалася, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні висновком експерта № 17-3/1048 від 15.08.2019 р. за результатами проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, згідно з якою підписи в оригіналі договору оренди землі № 173 від 01 жовтня 2006 року і додаткової угоди до нього від 01.09.2011 року в графі «Підписи сторін» зі сторони Орендодавця виконаний не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 . Проте сам по собі вказаний факт не може бути прийнятий судом як підстава для визнання вказаних договору та додаткової угоди недійсними. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі №338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам Закону. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. За змісту вказаної норми випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14). Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд і в постанові від 16 травня 2018 року (справа №910/1163/17), в якій також зазначено, що схвалення може відбутися також і у формі мовчазної згоди і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із надання усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами. Судом встановлено, що ОСОБА_6 фактично схвалив договір оренди землі та додаткову угоду до нього, надав свої документи для укладення оспорюваних правочинів (копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, державний акт на право власності на земельну ділянку, тощо), передав земельну ділянку в оренду Товариству, яке належним чином зареєструвало договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до нього, здійснювало фактичне користування земельною ділянкою, належним чином, починаючи з дати укладення оспорюваного договору (2006 рік), виконувало свій обов`язок щодо виплати орендної плати, яка була отримана в період із 2006р. по 2017 р., утримувало та сплачувало податки та збори, виступаючи щодо ОСОБА_2 податковим агентом. Як видно з Висновку експерта № 17-3/1048 від 15.08.2019 р. за результатами проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, підписи в графах навпроти прізвища ОСОБА_2 у наступних документах: виплата за паями № СП-025 від 30.12.2009 року, графа № 51, виплата за паями № СП-006 від 30.12.2009 року, графа № 77 , виплата за паями № СП-024 від 30.12.2009 року, графа № 51 , виплата за паями № СП-07 від 30.12.2009 року, графа № 77 , виплата за паями № СП-12 від 06.12.2011 року, графа № 76 , виплата за паями № СП-13 від 06.12.2011 року, графа № 76, відомість виплати орендної плати за паї № 1 від 14.08.2013 року, графа № 78, відомість виплати орендної плати за паї № 117 від 13.11.2014 року, графа № 25, відомість виплати орендної плати за паї № 326 від 16.12.2015 року, графа № 5, відомість виплати орендної плати за паї № 206 від 26.10.2015року, графа № 6, відомість виплати орендної плати за паї № 1550 від 21.11.2017 року, графа № 10 виконані ОСОБА_3 , підпис в графі навпроти прізвища ОСОБА_2 виплати за паями № СП-08 від 30.12.2010 року, графа № 77 виконаний ОСОБА_2 (висновок експерта з додатками - т. 2 а.с.13-22). Отже, ОСОБА_2 фактично схвалив договір оренди №173 від 01.10.2016 р. та додаткову угоду до нього, що підписані від його імені батьком, з усіх істотних умов правочинів, та визнавав факт перебування належних йому земельних ділянок у користуванні Товариства, отримував орендну плату, про що свідчить також його лист від 19 липня 2018 року. Крім того, договір оренди землі від 01 жовтня 2006 року, а також додаткова угода до нього відповідали вимогам законодавства, діючого на час їх укладення, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для визнання вказаних договорів недійсними. За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. В силу ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавецьзобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Звертаючись до суду з вказаним позовом, Товариство зазначало, що внаслідок укладення договорів оренди земельних ділянок від 07.09.2017 р. між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було порушено права СП ТОВ «Нива Переяславщини», як орендаря цих же земельних ділянок, оскільки на момент укладення договорів оренди земельних ділянок від 07.09.2017 р. земельна ділянка ще перебувала в оренді попереднього орендаря СП ТОВ «Нива Переяславщини», й у відповідача ОСОБА_2 було відсутнє право на укладення зазначених договорів, а тому зазначені договори оренди мають бути визнані судом недійсними. Укладення нового договору оренди земельної ділянки, яка вже є об`єктом (предметом) оренди за іншим чинним договором оренди землі, що не припинився та не розірваний у встановленому законом порядку, прямо суперечить вимогам ст. 792 ЦК України, а також ст.ст. 6, 13, 17, 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки це унеможливлює реалізацію права користування земельною ділянкою первинним орендарем. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Отже, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо. Тобто, на момент укладення договорів оренди земельних ділянок від 07 вересня 2017 року у відповідача ОСОБА_6 було відсутнє право на укладення зазначених договорів, так як спірна земельна ділянка перебувала в оренді попереднього орендаря СП ТОВ «Нива Переяславщини». Заборона щодо укладення таких договорів прямо визначена Законом, а саме: ст.ст.203,792 ЦК України, а також ст.ст. 6, 13, 17, 25 Закону України «Про оренду землі». Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем ; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. За змістом статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог СП ТОВ «Нива Переяславщини» про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , оскільки такий правочин був укладений в період дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та СП ТОВ «Нива Переяславщини», вказаний договір у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та був чинним, а тому укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 договору оренди порушує права Товариства й суперечить вимогам закону. Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачу ОСОБА_2 не було відомо про укладення договору оренди в 2006 року та додаткової угоди в 2011 році, так як він їх не підписував, що також було підтверджено й експертним висновком, оскільки вказані твердження спростовуються добутими по справі доказами, такими як відомостями про виплату за паями № СП-08 від 30.12.2010 року, листом від 19 липня 2018 року за підписом ОСОБА_2 , а також іншими зібраними у справі доказами. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду. Разом з тим, висновки суду про те, що ОСОБА_2 подано зустрічний позов з пропуском строку позовної давності, є помилковими і підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду. Згідно з роз`ясненнями, вкладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договору оренди від 01 жовтня 2006 року та додаткової угоди до цього договору від 01 вересня 2011 року, укладених між СП ТОВ «Нива Переяславщини» та ОСОБА_6 , у зв`язку з недоведеністю зустрічних позовних вимог, тому висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову також із підстав пропуску строку позовної давності є зайвими. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів. Повний текст постанови виготовлений 03 листопада 2020 року. Головуючий Судді: