Постанова Київський апеляційний суд № 372/2071/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 372/2071/20 Головуючий у І-й інстанції - Висоцька Г.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/11913/2020 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису,- В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначала, що вона з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Наразі в провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому вказувала, що ОСОБА_2 застосовує до неї, їхніх спільних дітей та її батьків психологічне насильство, яке знаходить прояв у вигляді систематичних знущань, словесних образ, наклепів, переслідувань та залякувань, спрямованих на обмеження їхнього волевиявлення як особистостей, в них виникають реальні побоювання за своє життя, здоров`я, моральний стан. Посилаючись на викладене, просила задовольнити заяву та видати обмежувальний припис, відповідно до якого на строк шість місяців заборонити її чоловікові ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 м до місця її фактичного проживання та їхніх спільних дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; а також заборонити ОСОБА_2 на строк шість місяців наближатись до місця фактичного проживання батьків заявниці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 строком на шість місяців вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_1 , та контактувати з нею через будь-які засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року в задоволені заяви - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник заперечували проти апеляційної скарги заявниці, вважаючи рішення суду законним. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в поданих заявах підтримали доводи апеляційної скарги, просили розглядати справу у їх відсутність. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 06.08.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому під актовим записом № 1327, що підтверджується Свідоцтвом про одруження № НОМЕР_1 . В провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 372/3699/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Від шлюбу заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 мають дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 ; дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 . Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з п.п.3,6,7,8 ч.1, ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства ,- особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону визначено оцінку ризиків, якою є оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19, прийшов до висновку, що оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Зідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п.10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів. Обгрунтовуючи свої вимоги, заявниця посилається на те, що вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів з приводу незаконних дій ОСОБА_2 , зокрема, 03 квітня 2020 року до Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області з письмовою заявою при вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме домашнього насильства; 04 травня 2020 року із заявою про несанкціоноване встановлення в будинку прихованих камер відео нагляду. Крім того, також вказувала на те, що ухвалами слідчого судді Обухівського районного суду Київської області зобов`язано уповноважених осіб Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області внести відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року та від 04 травня 2020 року й розпочати розслідування. Разом з тим докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог не підтверджують на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Щодо показів свідка ОСОБА_7 , допитаної судом першої інстанції, яка є хатньою прибиральницею родини Писаренків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показання свідка ОСОБА_7 не містять інформації, з якої можливо було б зробити висновок про застосування психологічного насильства до заявниці з боку ОСОБА_2 , а підтверджують, що стосунки між подружжям дійсно погіршилися протягом останнього року, почали мати місце сварки, ОСОБА_2 перебуває здебільше в пригніченому стані. Початок погіршення стосунків, зазначений свідком ОСОБА_7 , співпадає із моментом виникнення між подружжям проблем з приводу розпорядження спільним майном. Суд першої інстанції, проаналізувавши пояснення заявниці, заінтересованих осіб ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 та спираючись на показання свідка ОСОБА_7 щодо події 03.04.2020 року, суд прийшов до правильного висновку про те, що подія, яка відбулася 03.04.2020 року, почалася із наміру ОСОБА_2 з`ясувати у ОСОБА_7 як прибиральниці, питання щодо оплати її праці, ким і в якому розмірі вона здійснюється. Під час розмови в кімнату увійшла ОСОБА_1 , яка почала заперечувати право ОСОБА_2 з`ясовувати ці питання, останній в свою чергу намагався її виштовхнути із кімнати та закрити двері, почалася сварка, після якої викликали поліцію. Отже, конфлікт мав ситуативний характер, сторонами не надано доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у виді домашнього насильства. Як видно зі справи, районним судом були заслухані також численні аудіозаписи та проглянуті відеозаписи, зроблені сторонами під час виниклих конфліктів, на підставі яких суд переконався, що між сторонами існує конфлікт щодо розпорядження нерухомим майно. Заінтересована особа ОСОБА_2 в зв`язку із кримінальним переслідуванням перебуває у вразливому психологічному стані, погіршеним зверненням заявниці до суду із позовом про розірвання шлюбу, остання має невирішені претензії до ОСОБА_2 щодо зловживання ним алкогольними напоями та його ухиленням від належного рівня матеріального забезпечення сім`ї. Відношення ОСОБА_1 , як інших членів сім`ї - дітей та заінтересованих осіб, до ОСОБА_2 в більшій мірі відповідають почуттям зневаги, роздратованості та розчарування аніж реального побоювання за своє життя та здоров`я. Отже, суду не доведено належними та переконливими доказами, що ОСОБА_1 зазнає саме психологічного насильства в розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яке викликає в неї реальне побоювання за свою безпеку та безпеку третіх осіб. Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 посилалась також на вчинення ОСОБА_2 відносно її батьків - ОСОБА_3 , ОСОБА_8 ,та дітей психологічного насильства, разом з тим будь-яких переконливих доказів вчинення такого насильства заявник суду не надала. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним у справі доказам надав належну правову оцінку, та оцінивши ризики на вимогу п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», прийшов до правильного висновку про не вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства та як наслідок про відсутність настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення, обґрунтовано відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що психологічне насильство, яке спричиняється ОСОБА_2 має довготривалий та систематичний характер, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання заявниці на її неодноразові звернення до правоохоронних органів, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки такі звернення свідчать про наявність тривалого конфлікту між сторонами з приводу майна, але не підтверджують вчинення ОСОБА_2 по відношенню до заявниці, їх дітей, а також відносно батьків заявниці - ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , психологічного насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття й може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2020 року. Головуючий Судді: