Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/27066/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27066/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Царікова О.В., повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року) в справі № 160/27066/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про: визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 серпня 2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.08.2024. У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено повністю. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в м. Києві просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі Апелянт вказує, що при розгляді поданих позивачем документів встановлена розбіжність дати народження годувальника ОСОБА_2 , а саме в свідоцтві про смерть, свідоцтві про шлюб, у електронній пенсійній справі 05.11.1936, тоді як в копії трудової книжки 05.10.1936. Позивачем не надано документів, передбачених п. 2.3 Порядку, тому відмовлено у призначенні пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Також зазначає про безпідставність стягнення з бюджетних асигнувань апелянта судового збору, адже законодавством заборонено витрачати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.1961 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 29 липня 2024 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис №1165. Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №о/р912140144708 від 09.08.2024 вбачається, що 01.08.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При розгляді наданих ОСОБА_1 документів виявлено розбіжність дати народження годувальника ОСОБА_2 , а саме: надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , в якому дата народження годувальника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у електронній пенсійній справі також згідно паспортних даних - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не співпадає з даними копії трудової книжки - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві №о/р912140144708 від 09.08.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Підставою такої відмови стало: розбіжність дати народження годувальника ОСОБА_2 , а саме: надано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 в якому дата народження годувальника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у електронній пенсійній справі також згідно паспортних даних - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не співпадає з даними копією трудової книжки - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В матеріалах справи наявна трудова книжки від 21.03.1953, в якій вказано рік народження НОМЕР_4 , а також продовження трудової книжки із датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії, а також врахувавши, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію за віком, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови в переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, тому задовольнив позовні вимоги в цій частині, як й задовольнив похідну позовну вимогу про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.08.2024. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб зареєстровано 26 лютого 1961 року. ОСОБА_2 за життя отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 01 серпня 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №о/р912140144708 від 09 серпня 2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Підставою відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 є встановлення розбіжності у даті народження годувальника ОСОБА_2 , а саме у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_5 , свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 , електронній пенсійній справі дата народження годувальника ОСОБА_2 вказана « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тоді як у копії трудової книжки - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У трудовій книжці ОСОБА_2 від 21 березня 1953 року вказана дата народження « НОМЕР_4 », продовження трудової книжки містить дату народження ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Спірним в цій справі є право особи на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), частиною першою якої встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_3 (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. У розумінні частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , досягла на момент звернення за пенсію пенсійного віку, не є особою із інвалідністю. Єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є невідповідність у зазначенні дати народження годувальника ОСОБА_2 . Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Суд зауважує, що при призначенні пенсії ОСОБА_2 у органу Пенсійного фонду не виникало зауважень щодо неправильності зазначення у трудовій книжці дати народження. Крім того, на користь висновку про допущення помилки у трудовій книжці свідчить й той факт, що у продовженні трудової книжки вказана вірна дата народження. Відтак, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника з підстав відмінності дати народження годувальника ОСОБА_2 у свідоцтвах про шлюб, про смерть, у пенсійній справі з датою народження, зазначеною у трудові книжці, та, відповідно, протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії. Суд відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем не надано документів, передбачених п. 2.3 Порядку, тому відмовлено у призначенні пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Дійсно, пункт 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, містить перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім документів померлого годувальника, перелічених в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Разом з тим, відповідачем не конкретизовано, які саме документи із наведеного переліку не подано позивачем, а також на підтвердження яких обставин. Також суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про безпідставність стягнення з бюджетних асигнувань апелянта судового збору, адже законодавством заборонено витрачати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, саме в силу закону суд покладає на суб`єкта владних повноважень - відповідача обов`язок з відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб`єктом владних повноважень. При цьому такі судові витрати стягується за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб`єкта владних повноважень. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є типовою, предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в справі № 160/27066/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в справі № 160/27066/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 22 квітня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов