Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/12321/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 р. Справа № 440/12321/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 09.10.23 у справі № 440/12321/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 /далі також позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі також відповідач/, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення №13593-13242/Г-02/8-1600/23 від 05.07.2023, оформлене листом ГУПФУ, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 06.01.2023, зобов`язавши ГУПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату такої пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, тобто з 06.01.2023, за вирахуванням фактично проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги приписи нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, у сукупності з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 14.04.2013 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 29). Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 26.09.1996 серії НОМЕР_1 (а.с. 43). Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Новосанжарським відділом ДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.01.2023 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44). 17.01.2023 позивач звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника та доданими до неї документами згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 29). За принципом екстериторіальності розгляд заяви ОСОБА_1 здійснило ГУПФУ у Волинській області, рішенням якого від 24.01.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника (а.с. 51). Підставами відмови зазначено те, що згідно з паспортом НОМЕР_3 громадянки ОСОБА_1 на момент смерті годувальника подружжя проживало за різними адресами та відсутні документи, що засвідчують факт перебування заявниці на утриманні годувальника. ОСОБА_1 повторно звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 05.06.2023 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, додавши до заяви копію рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.05.2023 у справі №542/164/23, що набрало законної сили 01.06.2023, про встановлення факту того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня його смерті - 05.01.2023 (а.с. 55-57). Відповідно до протоколу ГУПФ перерахунку №916200140980 від 08.06.2023 ОСОБА_1 переведено на пенсію в разі втрати годувальника з 05.06.2023, тобто з моменту подання заяви від 05.06.2023 (а.с. 58). 21.06.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника за період з 17.01.2023 по 01.06.2023, оскільки, на її переконання, саме з 17.01.2023, тобто з моменту звернення із заявою вперше, орган Пенсійного фонду мав призначити їй пенсію (а.с. 59). Проте листом від 05.07.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду строку призначення пенсії в разі втрати годувальника. Зазначив, що переведення ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника здійснено з 05.06.2023 згідно з вимогами статті 45 Закону, оскільки при первинному зверненні 17.01.2021 у позивача був відсутній документ про перебування на утриманні померлого годувальника (а.с. 60). Вважаючи протиправними такі мотиви відмови, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок пенсійного органу про відсутність підстав для перегляду строку призначення пенсії в разі втрати годувальника є правомірним, а заявлений позов безпідставним. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. За приписами частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Виходячи з аналізу наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні. Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1). Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону). Спір у цій справі стосується оцінки правомірності дій пенсійного органу щодо призначення/переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дати повторного звернення - 05.06.2023, тоді як позивач вважає правильним переведення її таку пенсію з дня, наступного за днем смерті годувальника. Так, приписами пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Тож на переконання позивача, вона має право на отримання пенсії з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 06.01.2023. Проте частина перша статті 45 Закону №1058-IV регулює строки призначення пенсії вперше, тоді як частина третя цієї норми регламентує переведення з одного виду пенсії на інший та обумовлює, що таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Враховуючи обставини того, що ОСОБА_1 , отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії з усіма необхідними документами лише 05.06.2023, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина третя статті 45 Закону №1058-IV. Окрім того, слід зауважити на тому, що як убачається з матеріалів справи, рішення ГУПФУ у Волинській області від 24.01.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 (у зв`язку з ненаданням усіх необхідних документів) у призначенні пенсії по втраті годувальника, не оскаржувалося. У зв`язку з цим висновок пенсійного органу про відсутність підстав для перегляду строку призначення пенсії в разі втрати годувальника є правомірним, а заявлений позов - безпідставним, а отже залишення судом першої інстанції такого без задоволення у повному обсязі є обґрунтованим і законним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому неправильного застосування норм матеріального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено. Позивачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в позовній заяві, та були предметом розгляду судом першої інстанції та спростовані ним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі № 440/12321/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова