Постанова 4851 № 440/12160/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 р. Справа № 440/12160/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 15.02.24 у справі № 440/12160/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 022144 від 08.08.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ткаченком Д. В. про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Полтавський окружний адміністративний суд не взяв до уваги той факт, що позивач не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а також те, що за змістом накладної від 17.07.2023, котра не містить жодного підпису позивача, автомобільним перевізником є ОСОБА_2 , який перевозив незначну кількість тари для власних потреб. Вказує, що вантажний автомобіль, який має повну масу понад 3,5 тонн, передбачає встановлення на транспортний засіб тахографа, та водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, але суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в Акті перевірки №019158 від 17.07.2023 не міститься посилання на те, що транспортний засіб MERCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має повну масу понад 3,5 тонн та що він обладнаний цифровим тахографом, не міститься висновку про наявність або відсутність у водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 17.07.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008209 від 14.07.2023 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський км 95 проведено перевірку додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої встановлено порушення перевізником ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №019158 від 17.07.2023. За змістом Акта проведення перевірки №019158 від 17.07.2023 посадовою особою виявлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки під час здійснення вантажних перевезень згідно з накладною перевізник не забезпечив наявності у водія оформленого протоколу та адаптації тахографа до ТЗ, чим порушено вимоги Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Матеріалами справи підтверджено, що водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власноручним підписом, жодних пояснень/заперечень з приводу виявленого порушення не надав. 08.08.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідач прийняв постанову № 022144 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022144 від 08 серпня 2023 року. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567). Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені п. 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-III (далі також - Закон № 2344-III). Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567). За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Отже, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363). Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 за №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення №340). Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. За приписами п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже, згідно з визначенням Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі за текстом - Інструкція №385). Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. За приписами п. 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. За приписам п.3.3. Інструкції N 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф, а також мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів необхідно проводити кожні два роки. Отже, положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010. Як убачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки, на момент складання акта про проведення перевірки №019158 від 17.07.2023 у водія транспортного засобу Mercedes-Benz Atego 816, державний номерний знак НОМЕР_1 , були відсутні документи, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу. Разом з цим перевезення вантажу здійснювалося транспортним засобом марки Mercedes-Benz Atego 816, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, що останнім не заперечується. Зважаючи на те, що транспортний засіб позивача належить до вантажних, то в силу вимог пункту 6.1 Положення № 340, останній в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у випадку технічної неможливості встановлення тахографу обов`язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія. Відсутність необхідних документів (діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу), визначеного положенням Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, позивачем не заперечується. Позивачем не надано до суду доказів на спростовання виявленого порушення. Натомість, як в обґрунтування позовних вимог, так і в обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачем зазначено про те, що у спірних правовідносинах останній не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, оскільки на момент проведення перевірки та виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт надання послуг з перевезення вантажів не здійснював, належний йому транспортний засіб Mercedes-Benz Atego, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у користуванні іншої фізичної особи ОСОБА_2 , з яким відсутні жодні договірні відносини щодо перевезення вантажу. На переконання позивача статус автомобільного перевізника визначається виключно на підставі відомостей з товарно-транспортної накладної, а не з будь-яких інших відомостей, таких як свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, страхові поліси та інші документи. Проте для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов`язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах. Так, у ході проведення 17.07.2023 рейдової перевірки щодо належного позивачу транспортного засобу Mercedes-benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , останнім не було надано жодних документів (договорів оренди (найму), позички тощо), які б підтверджували використання зазначеного транспортного засобу для здійснення перевезень вантажів іншою особою, відмінною від позивача. В контексті наведеного варто зазначити, що передача права керування транспортним засобом не означає автоматичну передачу права користування та розпорядження таким транспортним засобом та, відповідно, не тягне за собою автоматичне набуття водієм транспортного засобу, який лише здійснює керування таким транспортним засобом, статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах. Водночас у частині доводів позивача про те, що останній не здійснював перевезення вантажу на комерційній основі, колегія суддів звертає увагу, що приписи Закону № 2344-ІІІ не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб. Окрім того, колегія суддів уважає за необхідне зауважити на те, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених згаданими профільними нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Отже, в розумінні використання, надання в оренду транспортного засобу мають виконуватись визначені законодавчі дії, зокрема, які відображені у визначенні належного користувача транспортного засобу, фізичної або юридичної особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, та несе передбачену законом відповідальність. Так, чинне законодавство (зокрема, пункт 2.2 Правил дорожнього руху) надає право власнику транспортного засобу передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. У свою чергу, відповідно до абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість для власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Відповідно, для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону №2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. На необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, наголошував також і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16. Зокрема, як було зазначено судом "попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 1 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт". Відповідно для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов`язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах, а не лише товарно-транспортну накладну, як помилкового вважає позивач. Так, у ході проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_2 надано для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки первинні документи щодо товару, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, державний номерний знак НОМЕР_1 . Інших документів, зокрема, договорів оренди чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, а не позивачем, на момент проведення перевірки пред`явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з цього приводу. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в цьому контексті доводи позивача про перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи водія ОСОБА_2 , який не має трудових відносин з позивачем, не узгоджуються з норми чинного законодавства, зокрема Порядку №1567, та не свідчать про наявність обов`язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв`язків, зокрема трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм. Отже, беручи до уваги ті документи, які були надані водієм під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Документи, які б вказували на допущення порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ іншою особою, а не позивачем, під час рейдової перевірки не надавалися, у зв`язку з чим є підстави стверджувати, що відповідач дійшов цілком логічного та закономірного висновку, що таке порушення допустила особа, стосовно якої йому було надано документи водієм транспортного засобу. У свою чергу, аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що за відсутності документів, в даному випадку протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Щодо твердження позивача про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що в Акті перевірки №019158 від 17.07.2023 не міститься посилання на те, що транспортний засіб MERCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має повну масу понад 3,5 тонн та що він обладнаний цифровим тахографом, не міститься висновку про наявність або відсутність у водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія, то колегія суддів звертає увагу, що водієм транспортного засобу під час проведення перевірки було пред`явлено посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , відомості про яке зафіксовані в акті, відповідно до якого повна маса транспортного засобу MERCEDES, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 7490 кг (7,490 тонн). В свою чергу, в частині доводів апеляційної скарги про неповне дослідження судом першої інстанції обставини справи через відсутність в акті проведення перевірки №019158 від 17.07.2023 вказівки про наявність або відсутність у водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія, то колегія суддів зазначає, що ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання. Оскільки належний позивачу транспортний засіб було обладнано тахографом, що не заперечувалося водієм транспортного засобу на момент проведення перевірки, у спірних правовідносинах обов`язковими до застосування є норми Інструкції №385 щодо порядку використання встановленого тахографу та наявності документів до нього. Водночас обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, у разі ж його відсутності Положення № 340 визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Враховуючи викладене висновок суду першої інстанції про відсутність фактичних та правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022144 від 08 серпня 2023 року є обґрунтованим і законним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Щодо посилання позивача на те, що за змістом накладної від 17.07.2023 автомобільним перевізником є ОСОБА_2 , який перевозив тару для власних потреб /а.с. 18/, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи надано копію накладної від 17.07.2023, що надавалася водієм транспортного засобу під час проведення перевірки, за змістом якої в графі відпущено зазначено «Різуненков», товар «зелене яблуко», що свідчить про те, що зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності, а накладна від 17.07.2023, надана позивачем до матеріалів справи не є належним доказом на підтвердження вказаних позивачем обставин. За приписами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 440/12160/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк