Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6009/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6009/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, суддя суду першої інстанції Царікова О.В) в адміністративній справі №160/6009/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 12.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2025 №045750034996 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988: з 25.07.1988 по 24.06.1989, з 14.08.1989 по 31.10.1989, з 31.07.1992 по 07.02.1994, з 11.06.1996 по 25.05.2000, з 17.08.2000 по 31.01.2001, з 01.02.2001 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 10.02.2003, з 03.09.2003 по 31.03.2004, з 08.12.2004 по 20.04.2005, з 03.05.2005 по 30.12.2006, та період проходження служби в армії з 18.11.1989 по 12.10.1991 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 10.10.1989; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2025 №045750034996 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у зв`язку з відсутністю документів про смерть годувальника та відсутністю необхідного страхового стажу у годувальника. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, зазначає, що звернення відбулось в межах встановленого 12-місячного строку для звернення за призначенням пенсії (оскільки 08.11.2025 та 09.11.2025 були вихідними днями). При поданні заяви на призначення пенсії по втраті годувальника, працівником територіального органу Пенсійного фонду України не було повідомлено ОСОБА_1 про недостатність документів або про необхідність належного оформлення відповідних документів. Вказане свідчить, що позивачем було подано повний перелік документів для призначення пенсії по втраті годувальника, визначений Порядком №22-1. Позивач вказує, що у ОСОБА_3 наявний необхідний загальний страховий стаж 13 років для призначення його сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по втраті годувальника. У ОСОБА_3 наявні відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Позивач вказує, що з метою недопущення порушення прав дитини повторними відмовами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії через інші підстави, належним способом захисту прав дитини є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2024. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2025 №045750034996 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988: з 25.07.1988 по 24.06.1989, з 14.08.1989 по 31.10.1989, з 31.07.1992 по 07.02.1994, з 11.06.1996 по 25.05.2000, з 17.08.2000 по 31.01.2001, з 01.02.2001 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 10.02.2003, з 03.09.2003 по 31.03.2004, з 08.12.2004 по 20.04.2005, з 03.05.2005 по 30.12.2006, та період проходження служби в армії з 18.11.1989 по 12.10.1991 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 10.10.1989. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2024. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064 грн 96 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 10.11.2025 звернулась гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (2721900203), підприємець, щодо призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Апелянтом зазначено, що заявницею не надано документів про смерть годувальника. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, військовий квиток, трудова книжка) загальний страховий стаж складає 7 років 3 місяці 10 днів. До уваги не взята трудова книжка, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці не завірено належним чином. На думку апелянта, гр. ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів про смерть годувальника. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України згідно паспорту серії НОМЕР_3 . ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 05.03.2009 Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. В свідоцтві про народження матір`ю ОСОБА_2 визначено ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_3 . ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 17.03.1971. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 06.11.2024 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. 10.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким 18.11.2025 прийнято рішення «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » №045750034996. Вказаним рішенням гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів про смерть годувальника. В обґрунтування рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зазначено, заявницею не надано документів про смерть годувальника. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, військовий квиток, трудова книжка) загальний страховий стаж складає 7 років 3 місяці 10 днів. До уваги не взята трудова книжка, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці не завірено належним чином. Не погоджуючись з прийнятим рішення про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась до суду з цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було винесено оскаржуване рішення від 18.11.2025 №045750034996 про відсутність документів про смерть годувальника ОСОБА_3 без складання письмового повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надання такого документа для можливості розгляду її заяви про призначення пенсії по втраті годувальника в порушення пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1. Також, суд зазначив, що трудова книжка померлого ОСОБА_3 містила чіткі записи про його трудовий стаж, який протиправно не був врахований в повному обсязі пенсійним органом при вирішення питання про призначення пенсії по втраті годувальника. Вказане у сукупності слугувало скасуванню рішенню відповідача про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту Закон №1058-IV). Статтею 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: - були на повному утриманні померлого годувальника; - одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. З аналізу ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV та ч.1 ст. 36 Закону №1058-IV, судом першої інстанції вірно встановлено, що дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Згідно пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі веб-портал) або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (далі по тексту - Порядок). Згідно з пунктом 1.4 Порядку за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників). Відповідно до пункту 1.8. Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. Згідно пункту 2.3. Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи, зокрема: - документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); - свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; - документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; - свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; - документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; - довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; - відомості про місце проживання; - документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; - документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону). Як встановлено судом першої інстанції, 10.11.2025 ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього сина, звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності двох обставин: - відсутність документів про смерть годувальника ОСОБА_3 ; - відсутність необхідного страхового стажу годувальника ОСОБА_3 через незарахування страхового стажу, визначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 через виправлення дати народження на першій сторінці трудової книжки. Позивач в позовній заяві вказувала, що нею було додано до заяви про призначення пенсії копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , виданого 06.11.2024 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, що у випадку недостатності органу пенсійного фонду певних документів, пунктом 1.8 розділу І та пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено правила поведінки органу призначення пенсії на повідомлення заявнику про необхідність надання додаткових документів. Так, відповідно до п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. При поданні заяви на призначення пенсії по втраті годувальника, працівником територіального органу Пенсійного фонду України не було повідомлено ОСОБА_1 про недостатність документів або про необхідність належного оформлення відповідних документів. Вказана норма кореспондується з обов`язком органу призначення на отримання від заявника документів, необхідних для призначення пенсії. Так, у випадку недостатності пенсійному органу для призначення пенсії певного документу, орган Пенсійного фонду України, яким в даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, має виконувати обов`язок, покладений на нього пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1, відповідно до якого у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Аналіз норм вищевказаного Порядку дає підстави для висновку про те, що, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, та в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 759/12575/15-а. З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають пенсійному забезпеченню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів. Таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було винесено оскаржуване рішення від 18.11.2025 №045750034996 про відсутність документів про смерть годувальника ОСОБА_3 без складання письмового повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надання такого документа для можливості розгляду її заяви про призначення пенсії по втраті годувальника в порушення пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1. Верховний Суд, досліджуючи питання застосування до спірних правовідносин пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1 в частині відмови у призначенні/перерахунку пенсії за відсутності певних документів в постанові від 23.04.2025 у справі №380/16112/23 виклав правовий висновок про те, що відмова відповідача у здійсненні позивачеві розрахунку його пенсії без повідомлення його про те, які документи необхідно подати додатково, не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, у зв`язку із чим така відмова є протиправною та підлягає скасуванню (пункт 50). Щодо неврахування апелянтом страхового стажу ОСОБА_3 , колегією суддів встановлено, що не зараховуючи наявний у ОСОБА_3 страховий стаж, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на те, що відповідачем до уваги не взята трудова книжка, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці не завірено належним чином. Колегією суддів дослідила копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988, яка наявна в матеріалах справи та встановила, що на сторінці 1 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 є ознаки, що можуть свідчити про механічні (затирання) внесення виправлень в дату народження ОСОБА_3 , проте на сторінці 41 цієї ж трудової книжки продубльовано серію трудової книжки « НОМЕР_7 », номер « НОМЕР_8 », ПІБ ОСОБА_3 та дату його народження « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Отже, відповідач мав можливість здійснити звіряння даних трудової книжки та встановити відсутність будь-яких недоліків та невідповідностей в даті народження ОСОБА_3 , а також мав можливість встановити той факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 належить саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У період внесення записів про роботу ОСОБА_3 , не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58). Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 мав відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. З аналізу наведених норм, встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, виправлення в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу особи. Як встановив суд першої інстанції, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988, виданої на ім`я ОСОБА_3 , останній працював: - з 25.07.1988 по 24.06.1989 токарем та слюсарем 2 розряду в Дніпродзержинському заводі електричних виконавчих механізмів; - з 14.08.1989 по 31.10.1989 робочим 3 розряду в Дніпровському металургійному інституті; - з 31.07.1992 по 07.02.1994 молодшим менеджером в науково-виробничому комплексі «Теоеко»; - з 11.06.1996 по 25.05.2000 інспектором та начальником відділу безпеки товариства «Славута»; - з 17.08.2000 по 31.01.2001 директором фірми «Босфор» дочірнього підприємства спільного виробничо-інвестиційного підприємства Акціонерного товариства «Фірма Фіаніт»; - з 01.02.2001 по 30.09.2002 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафторинок»; - з 01.10.2002 по 10.02.2003 начальником виробничої ділянки «Плодовий сад» Товариства з обмеженою відповідальністю «Солнечный свет» (мовою зареєстрованої назви підприємства); - з 03.09.2003 по 31.03.2004 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Солнечный свет» (мовою зареєстрованої назви підприємства); - з 08.12.2004 по 20.04.2005 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбикормщик» (мовою зареєстрованої назви підприємства); - з 03.05.2005 по 30.12.2006 заступником начальника цеху та начальником цеху в Українсько-англійському Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепровская» (мовою зареєстрованої назви підприємства). Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 10.10.1989 ОСОБА_3 проходив службу в армії з 18.11.1989 по 12.10.1991 (1 рік 10 місяців 24 дні). В оскаржуваному рішенні від 18.11.2025 №045750034996 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві стверджує, що загальний страховий стаж ОСОБА_3 складає 7 років 3 місяці 10 днів, що спростовується інформацією з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 та військового квитка серії НОМЕР_2 від 10.10.1989. Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2025 №045750034996 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на наявність підстав для його скасування в судовому порядку. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року в адміністративній справі №160/6009/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Н.П. Баранник суддя А.В. Шлай