Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/22612/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22612/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/22612/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 05.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150032613 від 16 липня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника: а саме з 07 липня 2025 року. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 07.07.2025 позивач звернулася до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.07.2025 №047150032613 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю страхового стажу заявниці 32 роки. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії, вказує, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.03.1984, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. До моменту смерті проживали разом та були зареєстровані за однією адресою. Чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.03.2024 Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради. На момент смерті чоловіка, позивач перебувала в зареєстрованому з ним шлюбі, та в червні 2025 року досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є непрацездатною особою, а тому вважає, що вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 07.07.2025 виконані. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150032613 від 16 липня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 07.07.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі. Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував вимоги статті 36 Закону №1058-IV, відповідно до яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї за наявності у них необхідного страхового стажу. Скаржник зазначає, що страховий стаж позивача становить 25 років 6 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії у 2025 році (необхідно 32 роки), у зв`язку з чим рішенням від 16.07.2025 №047150032613 відмовлено у її призначенні. При цьому вказує, що позивач набуде право на відповідну пенсію після досягнення 63-річного віку з 24.06.2028. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. Відповідач-1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_3 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.03.1984, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. До моменту смерті чоловіка позивач проживала разом з чоловіком, були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.03.2024 Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради. 07.07.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. 16.07.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №047150032613 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне: - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 07.07.2025; - вік заявниці 60 років; - вік годувальника на дату смерті 61 рік; - страховий стаж померлого годувальника становить 28 років 06 місяців 17 днів; - страховий стаж заявника становить 25 років 06 днів; Відповідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Відповідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено II, III групи інвалідності, зокрема у віці від 60 років мають право на призначення пенсії по інвалідності при наявності страхового стажу не менше 15 років. Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років за наявності страхового стажу 32 роки для осіб, які набули право на призначення пенсії у 2025 році. За доданими документами до страхового стажу утриманця зараховано всі періоди. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки відсутній необхідний страховий стаж у заявниці. Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, проте частково задовольнив позовні вимоги, не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу. Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується. Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно з частиною першою якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до частини другої означеної статті Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 38 цього Закону передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року. Колегія суддів, дослідивши зміст наведених норм чинного законодавства, звертає увагу, що за приписами статей 26, 38 Закону №1058-IV підставою для визначення непрацездатності члена сім`ї померлого годувальника, зокрема дружини (чоловіка), для цілей призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є досягнення ними пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком. Водночас поняття «страховий стаж» є обов`язковою умовою саме щодо померлого годувальника, що прямо передбачено статтею 36 Закону №1058-IV. Отже, законодавець розмежовує зазначені поняття та встановлює різні умови для призначення різних видів пенсій. Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивач оскаржує відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оформлену рішенням від 16.07.2025. Підставою для відмови у призначенні цього виду пенсії скаржник у означеному рішенні та апеляційній скарзі визначив відсутність у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (32 роки). Колегія суддів критично оцінює такі доводи та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх протиправність, оскільки вимога щодо наявності відповідного страхового стажу, встановлена статтею 26 Закону №1058-IV, стосується умов призначення пенсії за віком, а не пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Натомість для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначальними є: наявність у заявника статусу непрацездатного члена сім`ї у розумінні статті 36 Закону №1058-IV, факт перебування на утриманні померлого годувальника (або втрати джерела засобів до існування), досягнення заявником пенсійного віку та наявність у самого годувальника необхідного страхового стажу. Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечено відповідачами, що позивач, як дружина померлого годувальника, на момент звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а відтак у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка) та має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, покладення скаржником в основу відмови обставин відсутності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, свідчить про неправильне застосування останнім норм матеріального права та підміну правових критеріїв, встановлених для різних видів пенсійного забезпечення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150032613 від 16.07.2025 прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, належним способом захисту є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 07.07.2025 з урахуванням висновків суду. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/22612/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак