Постанова 4851 № 520/32390/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 р. Справа № 520/32390/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 (ухвалене суддею Мельниковим Р.В.) по справі № 520/32390/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 205050004949 від 28.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком, а саме про перехід на пенсію за віком, відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 13.05.2024 на пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, відповідно до заяви від 13.05.2024, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах органів державної податкової служби з 07.09.1993 по 09.01.2007. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 задоволено позов частково, а саме: визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 205050004949 від 28.08.2024 вих. № 1900-0306-9/42039; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах органів державної податкової служби з 07.09.1993 по 09.01.2007; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 щодо переведення на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, з урахуванням висновків суду у цій справі. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відсутні підстави для переведення позивачки на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачка не набула необхідного стажу на посаді державної служби. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивачка з 24.06.2020 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 : 26.03.1992 призначена на посаду державного податкового інспектора в Державну податкову інспекцію по Зміївському районі (запис № 8); 10.03.1993 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора (запис № 9); 19.04.1994 призначена заступником начальника інспекції - начальником управління аудиту Державної податкової інспекції по Зміївському районі (запис № 10); 25.11.1996 звільнена у зв`язку із ліквідацією Державної податкової інспекції по Зміївському районі та утворенням податкової адміністрації у порядку переводу до податкової адміністрації у Зміївському районі (запис № 13); 26.11.1996 прийнята на посаду начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб (запис № 14); 24.03.2000 присвоєно звання інспектора податкової служби першого рангу (запис № 16); 29.12.2001 призначена на посаду заступника начальника інспекції - начальника відділу податкового аудиту та валютного контролю (запис № 18); 14.06.2004 звільнена у порядку переводу до ДПА у Харківській області (запис № 19); 15.06.2004 прийнята головним державним податковим ревізором -інспектором відділу організації галузевих управління податкового аудиту та валютного контролю у порядку переводу з ДПУ у Зміївському районі (запис № 20); 16.08.2004 переведена на посаду начальника відділу документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю (запис №21); 03.11.2004 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби 3 рангу (запис № 22); 01.09.2005 у зв`язку із змінами у штатному розписі позивач була призначена начальником відділу організації перевірок відшкодування ПДВ управління контрольно-перевірочної роботи (запис № 23); 09.01.2007 звільнена за власним бажанням (запис № 24); 11.01.2007 призначена на посаду заступника начальника контрольно-ревізійного відділу в Зміївському районі (запис № 25); 11.01.2007 присвоєно 13 ранг державного службовця (запис № 26); 12.01.2009 присвоєно черговий 12 ранг державного службовця (запис № 27); 23.09.2010 призначена на посаду начальника КРВ в Зміївському районі Харківської області (запис № 28); 13.01.2011 присвоєно черговий 11 ранг державного службовця (запис № 29); 27.02.2012 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Банківської міжрайонної Держфінінспекції (запис № 31); 23.09.2013 призначена на посаду начальника Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції (запис № 32); 15.10.2014 у зв`язку з реорганізацією позивач була призначена на посаду начальника Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції (запис № 33); 01.12.2015 призначена на посаду начальника відділу державного фінансового аудиту Держфінінспекції в Харківській області (запис № 34); 01.12.2015 присвоєно 10 ранг державного службовця (запис №35); 01.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця (запис № 36); 03.01.2017 переведена на посаду начальника відділу моніторингу та перевірок закупівель Північно-східного офісу Держаудитслужби (запис № 39); 01.12.2018 присвоєно черговий 5 ранг державного службовця (запис № 42); 18.02.2019 переведено на посаду начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг (запис № 43); 01.12.2021 присвоєно черговий 4 ранг державного службовця (запис № 44). 13.05.2024 позивач звернулася до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії за віком (вид перерахунку: перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889). До заяви про перерахунок пенсії від 13.05.2024 позивачем було додано: паспорт НОМЕР_2 , довідки про заробітну плату (спецпенсії), довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтво про шлюб, трудова книжка. За результатами розгляду вищезазначеної заяви, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 205050004949 від 28.08.2024 року вих. №1900-0306-9/42039 відмовлено у задоволенні заяви, оскільки згiдно з п.10. п.12 роздiлу XI Прикiнцевi та перехiднi положення Закону №889 на призначення пенсiї, вiдповiдно до ст. 37 Закону України вiд 16.12.1993 №3723-ХII Про державну службу мають право особи, якi на день набрання чинностi Законом №889-VIII: - мають не менше як 20 poків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабiнету Mіністрів України; - займають посади державної служби та мають не менше як 10 poків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабiнету Міністрів України. Проте, згідно трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала у Державній податковій інспекції у Зміївському районі на посаді державного податкового інспектора з 26.03.1992 року по 25.11.1996 рік та прийнято присягу державного службовця 17.05.1994. Відомості про присвоєння рангу або спец звання відсутні. Отже, стаж державної служби зарахований з 11.01.2007 по 30.11.2014, та з 01.01.2015 по 01.05.2016, становить 9 років 4 місяці. Не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац 7 пункту 2 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2001 від 20.06.2001). Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу № 889-VІІІ від 10.12.2015), право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України "Про державну службу" від № 3723-ХІІ від 16.12.1993 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Із урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від № 3723-ХІІ від 16.12.1993 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 , а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від № 3723-ХІІ від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від № 889-VІІІ від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 вік і страховий стаж. Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону № 889-VIII стала недостатність стажу державної служби. Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону № 3723-XII, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органах податкової служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно приписів пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України. При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу". На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції". Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами. Як вбачається з копії трудової серія НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 з 07.09.1993 року до 09.01.2007 року перебувала на різних посадах в органах Державної податкової служби, а саме: 26.03.1992 призначена на посаду державного податкового інспектора в Державну податкову інспекцію по Зміївському районі (запис № 8); 10.03.1993 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора (запис № 9); 19.04.1994 призначена заступником начальника інспекції - начальником управління аудиту Державної податкової інспекції по Зміївському районі (запис № 10); 25.11.1996 звільнена у зв`язку із ліквідацією Державної податкової інспекції по Зміївському районі та утворенням податкової адміністрації у порядку переводу до податкової адміністрації у Зміївському районі (запис № 13); 26.11.1996 прийнята на посаду начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб (запис № 14); 24.03.2000 присвоєно звання інспектора податкової служби 1 рангу (запис № 16); 29.12.2001 призначена на посаду заступника начальника інспекції - начальника відділу податкового аудиту та валютного контролю (запис № 18); 14.06.2004 звільнена у порядку переводу до ДПА у Харківській області (запис № 19); 15.06.2004 прийнята головним державним податковим ревізором -інспектором відділу організації галузевих управління податкового аудиту та валютного контролю у порядку переводу з ДПУ у Зміївському районі (запис № 20); 16.08.2004 переведена на посаду начальника відділу документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю (запис №21); 03.11.2004 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби 3 рангу (запис № 22); 01.09.2005 у зв`язку із змінами у штатному розписі позивач була призначена начальником відділу організації перевірок відшкодування ПДВ управління контрольно-перевірочної роботи (запис № 23); 09.01.2007 звільнена за власним бажанням (запис № 24); 11.01.2007 призначена на посаду заступника начальника контрольно-ревізійного відділу в Зміївському районі (запис № 25); 11.01.2007 присвоєно 13 ранг державного службовця (запис № 26); 12.01.2009 присвоєно черговий 12 ранг державного службовця (запис № 27); 23.09.2010 призначена на посаду начальника КРВ в Зміївському районі Харківської області (запис № 28); 13.01.2011 присвоєно черговий 11 ранг державного службовця (запис № 29); 27.02.2012 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Банківської міжрайонної Держфінінспекції (запис № 31); 23.09.2013 призначена на посаду начальника Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції (запис № 32); 15.10.2014 у зв`язку з реорганізацією позивач була призначена на посаду начальника Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції (запис № 33); 01.12.2015 призначена на посаду начальника відділу державного фінансового аудиту Держфінінспекції в Харківській області (запис № 34); 01.12.2015 присвоєно 10 ранг державного службовця (запис №35); 01.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця (запис № 36); 03.01.2017 переведена на посаду начальника відділу моніторингу та перевірок закупівель Північно-східного офісу Держаудитслужби (запис № 39); 01.12.2018 присвоєно черговий 5 ранг державного службовця (запис № 42); 18.02.2019 переведено на посаду начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг (запис № 43); 01.12.2021 присвоєно черговий 4 ранг державного службовця (запис № 44). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова № 306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Додатком 6 до Постанови № 306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів. Відповідно до додатку 6 до Постанови № 306, інспектор податкової служби І рангу прирівнюється до 7 рангу державного службовця, а радник податкової та митної справи III рангу - до 6 рангу державного службовця. Додатком 6 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання "Інспектор податкової справи II рангу" прирівнюється до 8 рангу державного службовця, зокрема. Отже, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 19.12.1993. Аналіз статті 37 Закону № 3723-ХІІ у системному взаємозв`язку із нормами пунктів 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII дає підстави вважати, що право на пенсію державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ мають особи: 1) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років)), що станом на 01 травня 2016 року мають необхідний страховий стаж відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку (62 роки - для чоловіків та 60 років - для жінок) працювали на посадах державних службовців; 2) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення цього віку. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03.04.2018 року у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 року у справі №591/6970/16-а. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовив в перерахунку пенсії за віком, а саме про перехід на пенсію за віком за нормами Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 205050004949 від 28.08.2024 вих. № 1900-0306-9/42039 про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивачки від 13.05.2025 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, з урахуванням висновків суду у цій справі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 520/32390/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін